Право власності, суб’єкти прав власності на ТЗ.

Право власності - це система правових норм, що регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження власником належним йому майном на розсуд власника і в його інтересах, а також по усуненню втручання всіх третіх осіб у сферу його господарського панування.

У цивільному праві традиційним є уявлення про суб'єктивне право власності як про сукупність трьох правових повноважень: володіння, користування, розпорядження майном.

Цивільні права на автомобіль ніяк не пов'язані з наявністю в особи права на керування автомобілем . Громадянин може не мати ні навичок автоводіння, ні водійських прав, але, тим не менш, має право мати у власності, заставі або на всякому іншому праві будь-яку кількість автомашин будь-якої вартості і в будь-якому стані. Більш того, громадянин може перебувати в стані, коли йому в принципі не може бути надано право автоводіння (неповноліття, недієздатність), проте це не є перешкодою для того, щоб бути власником автомобілів. І навпаки - наявність водійських прав жодним чином не зобов'язує громадянина набувати автомобіль, він цілком може використовувати свої права для їзди на чужому автомобілі. Взагалі ніякі порушення водієм правил дорожнього руху, в тому числі й ті, які можуть послужити підставою для позбавлення права автоводіння (неправильна парковка, проїзд на "червоне світло ", перевищення швидкості, непокора вимогу інспектора ДАІ, ігнорування вказівки дорожнього знаку і т.п.), не можуть служити підставами для зміни, обмеження і тим більше - припинення суб'єктивних цивільних прав на автомобіль. Те ж саме відноситься і до всіх іншим адміністративним правопорушенням, пов'язаним з автомобілями, зокрема, несплаті або недоплати податкових чи митних платежів.

Документами, що підтверджують право власності

На транспортний засіб

Документами, що підтверджують право власності на транспортний засіб є:

а) на придбані (отримані) у фізичних чи юридичних осіб, - нотаріально засвідчені в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України в країні придбання договори купівлі-продажу чи дарування;

б) на придбані у юридичних осіб або інших організаціях та установах (або оформлені через юридичних осіб), - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур та інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно зі змістом відповідного бланка, повинні зазначатися дата продажу, номери шасі, кузова, двигуна транспортного засобу, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано транспортний засіб;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на транспортний засіб, видані уповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника транспортного засобу.

Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб у країні придбання на ім'я власника транспортного засобу, товаро-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митними органами, поліцією і т. п.) і оформлені на ім'я власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб.

Суб’єктами власності автомобільного транспорту можуть бути як фізичні так і юридичні особи

Податок на транспортні засоби

На відміну від раніше діючого порядку із запровадженням Податкового кодексу платниками податку є юридичні та фізичні особи, що здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, які є об'єктами оподаткування. Тобто за новим законодавством податок сплачується не щорічно (щоквартально), а лише одноразово.

Об'єктами оподаткування податком є:

- колісні транспортні засоби;

- судна, зареєстровані в Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України;

- літаки і вертольоти, зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або в Реєстрі державних повітряних суден України. В Кодексі наведено виняток для окремих транспортних засобів.

База оподаткування визначається:

- для колісних транспортних засобів:

а) для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спеціальних вантажних транспортних засобів) - за об'ємом циліндрів двигуна в кубічних сантиметрах;

б) для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - за потужністю двигуна в кВт;

Лекція _____

Тема: Кримінальна відповідальність водія

План

1. Кримінальна відповідальність при ДТП

2. Мінімалне покарання при ДТП

Кримінальна відповідальність при ДТП

Кримінальним кодексом України передбачено такі види відповідальності щодо винних у ДТП.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Мінімалне покарання при ДТП

Таким чином, мінімальним видом і розміром покарання за ч.1 ст.286 КК України при заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень є штраф від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів, тобто від 3 400,00 грн. до 8 500,00 грн.).

В той же час за ч.1 ст.286 КК України суд може призначити і обмеження волі на строк до трьох років. При цьому, частіше за все суд звільняє засудженого від відбування покарання з випробуванням – встановленням іспитового строку від одного до трьох років (ст.75 КК України).

За ч.2 ст.286 КК України суд повинен призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. При цьому, аналогічно суд може звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням – встановленням іспитового строку від одного до трьох років (ст.75 КК України).

За ч.3 ст.286 КК України суд повинен призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. При цьому, якщо призначено покарання не більше п’яти років позбавлення волі, то суд може звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням – встановленням іспитового строку від одного до трьох років (ст.75 КК України).

Необхідно зазначити, що при призначенні покарання істотне значення має думка потерпілого що виду і розміру покарання, який необхідно призначити винуватцю ДТП.

Якщо у повному обсязі відшкодовано матеріальні та моральні збитки потерпілому, то суд може призначити мінімальне покарання, передбачене відповідною частиною ст.286 КК України, а за частиною 1 взагалі може звільнити від кримінальної відповідальності (закрити кримінальну справу (звільнення від кримінальної відповідальності) в результаті примирення сторін).

Як правило, у даній категорії кримінальних проваджень суди застосовують як додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, але це питання вирішується у кожному конкретному випадку.