Тема 1. Підприємницьке право та підприємницьке законодавство.

ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ

Право поділяється на два великі блоки: приватне та публічне (за словами римських юристів приватне право регулює правовідносини на користь окремих осіб, а публічне – на користь держави). В залежності від предмету та методу правового регулювання виділяють галузі права.

Поділ на публічне і приватне зумовлений потребою засобами публічного права стримувати приватноправові свободи особистості, які виходять за межі інтересів суспільства, здатні спричинити шкоду встановленому порядку. Тому норми публічного характеру в підприємницькому праві є додатковими та відіграють охоронну й превентивну (попереджувальну) функції. Вони можуть розглядатися з точки зору безпосередньої службової ролі – обмежень здійснення свободи підприємництва, її реалізації та контролю за дотриманням законності, в тому числі й управління підприємництвом.

Специфіка підприємницького права як галузі права визначається її предметом, методом правового регулювання, колом учасників підприємницьких відносин, що в свою чергу, дозволяє виділити в її межах окремі інститути права, а в межах останніх і субінститути. При тому залежність підприємницьких правовідносин від загальних та спеціальних інститутів цивільного й адміністративного права (і не тільки їх) і визначає не тільки цю специфіку, але й їх природу та зміст зазначеної галузі права.

Галузь права визначається за наявністю свого чітко визначеного предмету – кола відносин, що регулюються цим правом, і методу – способу впливу на поведінку його суб’єктів. Підприємницьке право має подвійну юридичну природу, бо відносини, що ним регулюються, базуються на цивільному праві, що є основою приватного права, й адміністративному праві, що регулює відносини влади і підпорядкування, при цьому органи державної влади і місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією і безпосередньо здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо суб’єкта господарювання. Тому підприємницьке право за своєю правовою природою є комплексним і включає цивільно-правові й адміністративно-правові відносини.

Предмет підприємницького права має цивільно-правову й адміністративно-правову природу. З першої випливає те, що у підприємницькому праві регулюються майнові та особисті немайнові відносини. Саме вони і складають предмет цивільного права:

1. речові відносини, до яких належать відносини по володінню, відносини власності і права на чужі речі. Під речовими правами розуміють такі, що забезпечують задоволення інтересів управомоченої людини шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння іншої особи. Об’єктами речових прав є рухоме та нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів, грошей;

2. особисті немайнові права суб’єктів господарювання включають особисті права фізичних і юридичних осіб – суб’єктів підприємництва (зокрема, ім’я (найменування), товарний знак, знак обслуговування, фірмове найменування, честь, гідність і ділова репутація);

3. деякі організаційні відносини, особливо ті, що складаються при заснуванні суб’єктів господарювання чи заснуванні їх структурних підрозділів;

4. зобов’язальні, змістом яких є право вимоги.

Адміністративно-правові відносини знаходять свій прояв у впливові держави як публічного (владного) формування на господарські відносини. Так, держава через свої органи будує відносини з господарюючими суб’єктами через податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і по державним кредитам, податкових пільг та цін, правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу розмірів економічних санкцій, державне майно і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, екологічні й інші норми і нормативи, науково-технічні, економічні, соціальні, державні та регіональні програми, контракти на виконання робіт та поставки для державних потреб.

Державні органи та їх посадові особи можуть надавати суб’єктам господарювання вказівки, але тільки в межах своєї компетенції й лише у встановленому законом порядку.

Таким чином, предмет правового регулювання підприємницького права є подвійним за своєю природою, але він базуючись на цивільно-правових чи адміністративно-правових засадах, включає не всі, а лише їх частину, що зумовлено цілями, підставами та принципами підприємницької діяльності.

Метод правового регулюванняпідприємницьких відносин – це спосіб впливу на юридично-значиму поведінку їх суб’єктів. Концептуально методи підприємницького права будуються на двох принципах: загальнодозвільному (“дозволено все, що не заборонено законом”), за яким діють юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємництва, та зобов’язуючому (“суб’єкти господарського права зобов’язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом”). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою. Як зазначається в ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У приватних відносинах підприємницьке право базується на юридичній рівності сторін і можливості для них самостійно визначати свою правосуб’єктність (обирати вид діяльності, її організаційно-правову форму тощо). Жодна з сторін приватного правовідношення не може імперативно визначити поведінку іншої сторони. Таким чином, рівність і свобода визначення свого правового положення є основною ознакою методу підприємницького права. Інша ознака полягає в диспозитивності поведінки і можливості альтернативи в колі відносин, способах реалізації належних прав і можливостей, змагальності при захисті порушених прав і притягненні до відповідальності за допущені правопорушення в порядку господарського судочинства. Стосовно адміністративно-правових відносин у підприємницькому праві застосовуються методи влади і підпорядкування.

Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших чинників, що регулюють господарське життя, можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.

Підприємницьке право,таким чином, розглядається як система (сукупність) правових норм, які регулюють підприємницькі відносини, тобто відносини, що виникають у процесі реалізації права на заняття підприємницькою діяльністю та в процесі такої діяльності. Отже, саме підприємницькі відносини і становлять предмет підприємницького права.

Підприємницьке право в об’єктивному смислі можна визначити як систему правових норм, основаних на приватному (цивільному) праві, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які складаються в процесі здійснення підприємницької діяльності і встановлюють правові основи взаємовідносин суб’єктів підприємництва з державою в собі її органів.

Наука підприємницького права являє собою систему теорій, уявлень і конструкцій про підприємницькі відносини. Основне завдання науки підприємницького права – формування вчення про нього, розробка теоретичних моделей, що дозволили б ув’язати в єдину систему вивершені та взаємоузгоджені поняття, погляди, ідеї та концепції на основі базових наук і виробити практичні рекомендації по вдосконаленню правового механізму регулювання підприємницьких правовідносин.

Підприємницьке право як навчальна дисципліна представляє сукупність знань і вмінь, які повинні опанувати студенти, а також методів їх викладання. Тобто підприємницьке право як навчальна дисципліна повинно надати знання щодо основних категорій підприємницького права як галузі права і на цій базі дозволити логічно побудувати моделі й принципи застосування і дії підприємницького законодавства.

Необхідно звернути увагу на те, що термін “підприємницьке право” не співпадає з терміном “підприємницьке законодавство”, оскільки останній означає систему нормативних актів, що містять підприємницько-правові норми.

Сьогодні до системи підприємницького законодавства (джерел підприємницького права) включаються наступні види нормативних актів чи окремі їх частини:

1) Конституція України.

2) Нормативні акти міжнародного характеру.

3) Закони, в тому числі кодифіковані (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та інші звичайні закони).

4) Підзаконні нормативні акти:

а) укази Президента України, зокрема, з економічних питань;

б) постанови, декрети Кабінету Міністрів (останні мають силу закону);

в) постанови, накази, інструкції тощо центральних органів виконавчої влади, які мають галузеву спрямованість;

г) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій та рішення органів місцевого самоврядування.

д) локальні нормативні акти (засновницький (установчий) договір, статут, положення).

Крім нормативних актів, чинне законодавство передбачає можливість використання, як джерел права, звичайних норм, тобто звичаїв, в тому числі звичаїв ділового обороту. Крім того, можливе використання норм інтерпретаційного характеру, які містяться у рішеннях Конституційного Суду України, постановах Пленуму Верховного Суду України, роз’ясненнях Президії Вищого Господарського суду України та його інформаційних листах.

Стаття 7 Цивільного кодексу передбачає, що звичаємє правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Якщо цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами вказаних актів, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Створення нового Господарського кодексу України відбулося у 2003 році. Поряд із цим актом було прийнято Цивільний кодекс, створення якого тривало понад 10 років. За своїм характером ЦК України є актом універсальної дії, що застосовується до регулювання будь-яких відносин, які знаходяться у сфері дії приватного права і не регламентуються спеціальним законодавством. Це означає, що він може субсидіарно застосовуватися, навіть без спеціальної згадки про це, зокрема, до господарських відносин, які безпосередньо не врегульовані нормами відповідного кодексу або спеціального закону і ґрунтуються на рівноправності становища сторін цих відносин.

У рамках даної дисципліни викладаються теми щодо поняття підприємницького права та підприємницьких правовідносин, характеристики суб’єктів підприємницької діяльності, поняття підприємництва, загальної характеристики господарських зобов’язань та договорів, поняття й порядку легалізації та припинення суб’єктів підприємництва, характеристики права власності, поняття господарсько-правової відповідальності й господарсько-правових санкцій, загальної характеристики контролю за здійсненням підприємницької діяльності і органів, які його здійснюють, порядку захисту прав суб’єктів господарювання, а також загальної характеристики договорів про передачу майна у власність і користування, корпоративного права.

На семінарські заняття виносяться на розгляд дев’ять тем, які й дадуть змогу певною мірою опанувати ці питання. При підготовці до занять необхідно використовувати, насамперед, конспект лекцій, а також рекомендовані викладачем літературні та нормативні джерела. Семінарські заняття передбачають не тільки розгляд теоретичних питань відповідних тем, а й виконання письмових практичних завдань відповідно до запропонованого плану, дискусії з обговорюваних тем. При цьому обов’язковим є посилання на конкретні нормативні акти, їх статті, норми цих статей. Під час обговорення питань студенти можуть наводити приклади з практики діяльності організацій, в яких вони працюють, ставити проблеми і шукати шляхи їх вирішення на основі застосування норм цивільного законодавства.

Кафедрою заохочується написання слухачами рефератів з окремих питань господарсько-правового регулювання суспільних відносин, доведення їх змісту та обговорення на семінарських заняттях.

За результатами виступів на заняттях, виконання практичних завдань, написання та обговорення рефератів викладач виставляє оцінки, які беруться за основу сесійної атестації слухачів. Рівень засвоєння теоретичного матеріалу визначає також якість виконаних тестових завдань з тем, передбачених програмою.

Рекомендована література:

Основна:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

4. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

5. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. (в редакції від 30 червня 1999 р.) // ВВР України. -1999. - № 42 – 43. - Ст. 378.

6. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р. // ВВР України. -1995. - № 15. - Ст. 99.

7. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. // ВВР УРСР. - 1991 - № 29. - Ст. 377.

8. Закон України про захист прав споживачів (в ред. Закону від 1 грудня 2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 7. - Ст. 84.

9. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008 р. // ВВР України. - 2008. - № 50-51. - Ст. 384.

10.Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. - 2006. - № 31. - Ст. 268.

11.Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. // ВВР України. -2004. - № 15. - Ст. 231.

12.Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. // УК. - 2000. - № 139. - Орієнтир. - № 24. - С. 1 – 8.

13.Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. // ВВР України. - 2011. - № 13-14, 15-16, 17. - Ст. 112.

14.Закон України “Про холдингові компанії в Україні” від 15 березня 2006 р. № 3528-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 34. – Ст. 291.

15.Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р. // Голос України. - 2001. - 27 лютого.

16.Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р. // ВВР України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

17.Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р. // УК. - 1996. - № 119 – 120. - С. 13 – 17.

18.Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. (в редакції від 30 червня 1999 р.) // ВВР України. -1999. - № 42 – 43. - Ст. 378.

19.Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-ІV // Урядовий кур’єр. – 2003. – 8 жовтня (№ 188).

20.Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 р. № 898 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 1 жовтня (№183).

21.Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. // УК. - 2001. - № 10. - Орієнтир. - № 3. - С. 5 – 13.

22.Закон України. “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р // ВВР України. - 1996. - № 19. - Ст. 80.

23.Закон України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” від 22 березня 2012 р. // ВВР України. – 2013. – № 3. – Ст. 23.

24.Щербина В. С. Господарське право [Текст] : підручник / В. С. Щербина. – 6-те вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 636 с.

25.Господарське право України [Текст] : навч. посіб. [для студ. юрид. вищ. навч. закл.] : у 2 ч. / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – К. : Хай-Тек Прес, 2013. – Ч. 1 / [О. Б. Андрєєва та ін.] ; за заг. ред. О. П. Гетманець, Ю. М. Жорнокуя, О. М. Шуміла. – 2013. – 366 с. – Ч. 2 / [О. Б. Андрєєва та ін.] ; за заг. ред. О. П. Гетманець, Ю. М. Жорнокуя, О. М. Шуміла. – 2013. – 398 с.

26.Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. - Х.: Одіссей. – 2010. – 992 с.

27.Актуальні проблеми господарського права [Текст] : навч. посіб. / [О. А. Беляневич та ін.] ; за заг. ред. В. С. Щербини, д-ра юрид. наук, проф., акад. НАПрН України ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 527 с.

Додаткова:

1. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р. № 852: Офіц. видання. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 16 с.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду землі” від 2 жовтня 2003 р. № 1211 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 5 листопада (№ 208).

3. Закон України “Про захист прав покупців сільськогосподарських машин” // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 134.

4. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р. // ВВР України. - 1993. - № 11. - Ст. 83.

5. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р. // ВВР України. - 1992. - № 10. - Ст. 137.

6. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // ВВР УРСР. - 1991. - № 47. - Ст. 646.

7. Закон України “Про судоустрій України” від 7 липня 2010 р. // ВВР України. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529.

8. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ” від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №51. – Ст. 553.

9. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 р. // ВВР України. - 2004. - № 9. - Ст. 79.

10.Тісунова В. М. Господарське право України [Текст] : практикум / В. М. Тісунова, Д. О. Калмиков ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2013. – 519 с.

11.Смолин Г.В. Господарське право України. Загальна частина [Текст] : навч. посіб. / Г. В. Смолин ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – 3-тє вид., переробл. і допов. – Л. : ЛДУВС, 2013. – 551 с.

12.Яцура В. В. Господарське законодавство [Текст] : навч. посіб. : [у 2 ч.] / В. В. Яцура, А. М. Грищук, М. О. Кохан ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. – Ч. 1. – 2013. – 534 с. – Ч. 2. – 2013. – 205 с.

13.Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. - Харків: Право, 2000. - 288 с.

14.Сущук-Слюсаренко З. І. Господарське право [Текст] : навч. посіб. / З. І. Сущук-Слюсаренко ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2013. – 215 с.

15.Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування // Право України . - 2000. - № 8. – С. 18 – 19.

16.Рабінович А. В. Проблеми господарського права [Текст] : навч. посіб. для студентів галузі знань 0304 “Право” спец. 7.03040101, 8.03040101 “Правознавство” / Рабінович А. В. ; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. – Львів : Вид-во Львів. комерц. акад., 2014. – 195 с.

17.Кочин В.В. Непідприємницькі товариства як юридичні особи приватного права [Текст] : монографія / В. В. Кочин ; НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака Нац. акад. прав. наук України. – К. : НДІ приват. права і підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2013. – 199 с.

18.Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №51. – Ст. 292.

19.Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України за заг. ред. Є. Харитонова; О. Харитонової, Н. Голубєвої. – К.: Алерта,КНТ,Центр учбової літератури. – 752 с.

20.Цивільне право України: Підручник у 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Я. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Плани та завдання до семінарських занять

Тема 1. Підприємницьке право та підприємницьке законодавство.

План.

1. Поняття підприємницького права

2. Принципи підприємницького права

3. Підприємницькі правовідносини та їх класифікація

4. Система підприємницького права

5. Підприємницьке законодавство та його характеристика

Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

3. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП “Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

4. Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції” від 11 червня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 45. – Ст.691.

5. Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

6. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008 р. // ВВР України. - 2008. - № 50-51. - Ст. 384.

7. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 “Про податок на промисел” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 19. – Ст. 208.

8. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затв. наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 2 липня 2010 р. № 427 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 59. – С. 123. – Ст. 2060.

9. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 8 червня 2000 р. № 2-211/1708 “Щодо створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи”.