Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.

3. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. - 2006. - № 31. - Ст. 268.

4. Закон України від 10 червня 2003 р. “Про кооперацію” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5 – Ст. 35.

5. Закон України від 3 липня 2012 р. “Про засади державної мовної політики” // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 23. – Ст. 218.

6. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ “Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №49. – Ст. 682.

7. Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ “Про охорону праці” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.

8. Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ “Про аудиторську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

9. Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХІІ “Про пожежну безпеку” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

10. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-ІV // Урядовий кур’єр. – 2003. – 8 жовтня (№ 188).

11. Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

12. Постанова Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р. № 2137-ХІІ “Про Державний герб України” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 40. – Ст. 592.

13. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затв. Указом Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000// Офіційний вісник України. – 2000. – № 22. – Ст. 24.

14. Положення по затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки , затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 84. – С. 75.- Ст. 3077.

15. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – С. 37.

16. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затв. постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 51. – Т. 1. – С. 316. – Ст. 2707.

17. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 135 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – С. 110. – Ст. 908.

Тема 5. Припинення суб’єктів господарювання

1. Підстави припинення підприємництва.

2. Реорганізація суб’єктів підприємництва.

3. Ліквідація суб’єкта підприємництва – юридичної особи.

4. Банкрутство суб’єктів підприємництва.

5. Процедура банкрутства. Санація боржника. Ліквідаційна процедура.

6. Стягнення боргів з банкрута та порядок задоволення вимог.

Практичні завдання.

Задача № 1.Українсько-бельгійське підприємство “Аґрус”, зареєстроване у 2004 р., протягом року не подавало до органів державної податкової служби податкових декларацій та інших документів фінансової звітності згідно з законодавством. Районна державна податкова інспекція подала позов до суду про скасування державної реєстрації підприємства.

Питання:

1. Чи може здійснюватися скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи?

2.Чи має право податкова інспекція подавати позови про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності?

3.Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 2. У 2000 р. між акціонерним комерційним банком “Альянс” і малим приватним підприємством “Радість” було укладено договір депозитного вкладу строком на 2 роки. У 2002 р. банк подав позов до ПП про визнання недійсними його установчих документів, посилаючись на те, що в статуті ПП не міститься його повне найменування. Як наслідок – банк просив визнати недійсним і договір депозитного вкладу.

Питання:

1. Назвіть обов’язкові реквізити статуту приватного підприємства.

2. Що розуміється під поняттям “повне найменування підприємства”? Чи може бути відсутність у статуті підприємства його повного найменування підставою для визнання його установчих документів недійсними? Якщо це можливо, то за яких умов?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 3. У 1998 р. було створене і зареєстроване дочірнє підприємство “Водограй”. За його статутом підприємство було утворене шляхом виділення частки майна і фінансів з основних і оборотних фондів материнського підприємства. У статуті також містилося положення про те, що дочірнє підприємство не відповідає своїм майном за боргами засновника, а засновник не відповідає за боргами дочірнього підприємства. Пізніше материнське підприємство – засновник підприємства “Водограй” – було в установленому порядку визнане банкрутом і ліквідоване. У зв’язку із цим прокуратурою було ініційовано судовий розгляд питання про визнання недійсною вищезазначеної частини статуту дочірнього підприємства, що виключала взаємну відповідальність за боргами та зобов’язаннями засновника та дочірнього підприємства.

Питання:

1.Хто є власником майна, що передається засновником юридичній особі в статутний фонд останньої? Чи відповідає юридична особа за боргами засновника?

2.Які правові наслідки має виокремлення з підприємства одного або кількох нових підприємств? Чи несуть в такому разі підприємства відповідальність за боргами засновника?

3.Яке рішення має прийняти суд? Чи можуть кредитори материнського підприємства вимагати задоволення своїх вимог з майна дочірнього підприємства?

Задача № 4. П’ять комунальних підприємств з прибиранні сміття вирішили добровільно об’єднатися у асоціацію на основі поєднання своїх виробничих і комерційних інтересів. Але невдоволена місцева державна адміністрація прийняла рішення про ліквідації асоціації. Об’єднання звернулося до господарського суду із позовом про визнання рішення недійсним. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що, оскільки об’єднання вже ліквідовано, спір непідвідомчий господарському суду.

Питання:

1. Хто може прийняти рішення про ліквідацію об’єднання підприємств?

2. З якого моменту об’єднання підприємств втрачає статус юридичної особи (а отже, і право на звернення до господарського суду)?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 5. Товариство з обмеженою відповідальністю протягом року торгувало медикаментами, не придбавши при цьому ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала позов про ліквідацію товариства. Товариство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації товариства.

Питання:

1.Які підстави передбачено законодавством для ліквідації господарських товариств? Чи може бути торгівля без ліцензії підставою для ліквідації товариства?

2.Чи мав право податковий орган подавати подібний позов?

3.Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 6. Товариство з обмеженою відповідальністю в результаті невдалої операції з кредитом, отриманим в одному з комерційних банків, мало заборгованість перед кредиторами у розмірі 10 тис. грн., а податкових зобов’язань – на 23 тис. грн. Передбачаючи фінансовий крах, учасники ТОВ, в тому числі директор, вирішили ліквідувати товариство. Порадившись з юристом, на загальних зборах вони прийняли рішення про вихід з ТОВ усіх учасників одночасно і викуп їх часток власне товариством. Оформивши при цьому відповідний протокол і затвердивши зміни до установчих документів, вони подали останні до місцевої держадміністрації для реєстрації змін. Але у цьому їм було відмовлені на підставі того, що законодавством не передбачено можливим вихід одночасно всіх учасників із товариства.

Питання:

1. Який порядок ліквідації господарського товариства?

2. Чи можна “позбавитися” підприємства без його ліквідації чи шляхом одночасного виходу всіх учасників?

3. Що станеться з товариством, з якого вийдуть усі учасники?

Задача № 7.Комерційний банк звернувся до господарського суду із позовом про визнання неправомірними дій арбітражного керуючого. Неправомірні дії арбітражного керуючого, на думку позивача, полягали у невнесенні вимог банку, які, крім того, частково були забезпечені заставою, до реєстру вимог кредиторів. Арбітражний керуючий заперечував проти вимог позивача, посилаючись на те, що комерційний банк не подав у місячний строк і дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство письмової заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують – тому його (керуючого) дії не суперечать чинному законодавству.

Питання:

1. Які повноваження у арбітражного керуючого згідно з чинним законодавством?

2. Висвітліть порядок виявлення грошових вимог кредиторів.

3. Який порядок задоволення грошових вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури? Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 8.Приватне підприємство “Лего” звернулось із позовом до господарського суду з вимогою про припинення провадження у справі про банкрутство на підставі того, що ПП підлягає ліквідації за рішенням власника, яке було прийнято 12 липня 1999 р. У заяві вказувалось, що під час ліквідації не вистачило майна ліквідованого підприємства, щоб задовольнити вимоги кредиторів, тому його боргові зобов’язання мають бути погашені відповідно до вимог Господарського кодексу. Проте суд, враховуючи заперечення кредиторів ПП, відмовив у задоволенні позову та виніс постанову про початок провадження у справі про банкрутство.

Питання:

1.Які підстави ліквідації підприємств передбачені чинним законодавством? Які органи можуть прийняти відповідне рішення?

2.Чи можливе порушення справи про банкрутство щодо юридичних осіб, які ліквідуються за рішенням власника?

3.Який порядок задоволення претензій кредиторів у цьому разі? Якими нормативно-правовими актами це встановлено?

Задача № 9. Під час провадження справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Геліос” був сформований комітет кредиторів з 11 осіб, до складу якого увійшли кредитори та їх представники, вимоги яких становили понад 300 мінімальних розмірів заробітних плат, а також представник профспілкового органу та арбітражний керуючий із правом прийняття відповідного рішення. Під час розгляду питання про укладення мирової угоди представники податкового органу та профспілки не погодились на списання частини заборгованості через значний розмір сум, які підлягають прощенню (списанню), проте арбітражний керуючий подав до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

Питання:

1.Розкрийте порядок формування та повноваження комітету кредиторів під час провадження справ про банкрутство.

2.Що таке мирова угода? Яка роль комітету кредиторів у питанні підготовки і укладення мирової угоди?

3.Чи правомірні дії арбітражного керуючого у цьому разі? Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 10. Господарський суд м. Києва виніс постанову про визнання товариства з обмеженою відповідальністю “Оранта” банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Ліквідатор відповідно до законодавства оголосив через засоби масової інформації умови продажу майна банкрута, а саме: склад майна, порядок продажу, умови і строки. Проте частина вимог кредиторів після продажу майна банкрута залишилась незадоволеною, що було зафіксовано у звіті ліквідатора.

Питання:

1. На яке майно банкрута може бути звернено стягнення з метою задоволення вимог кредиторів?

2. Які порядок оцінки і умови реалізації майна банкрута? Чи можлива передача майна банкрута кредитору в рахунок погашення боргових зобов’язань?

3. Яка черговість задоволення вимог кредиторів передбачена чинним законодавством? Які претензії вважаються погашеними?

Задача № 11. До господарського суду м. Києва звернувся керівник товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпієць” із заявою про порушення справи про банкрутство щодо зазначеного підприємства, надавши необхідні документи, а також план санації боржника. Господарський суд, порушуючи справу про банкрутство, визначив, що підприємство не в змозі розрахуватися зі всіма кредиторами та зобов’язав керівника боржника вчиняти дії щодо розпорядження майном, а в подальшому – провести санацію боржника. Керівник боржника відповідно до покладених на нього обов’язків дав відповідне оголошення у пресі та сформував реєстр вимог кредиторів. Ряд кредиторів пропустили місячний строк, тому їх вимоги не були внесені до реєстру вимог, що було ними оскаржено в судовому порядку. Суд не задовольнив вимоги кредиторів через відсутність підстав для поновлення місячного строку.

У подальшому було запропоновано укласти мирову угоду між сторонами, за умовами якої 50% заборгованості списувалося, а інша частина підлягала виплаті протягом 3 років. Проти укладення угоди виступив представник податкових органів, який наполягав на прийнятті рішення про визнання боржника банкрутом, аргументуючи це тим, що він є представником кредитора із найбільшими вимогами. Крім того, він зазначив, що кредитори, вимоги яких не внесені до реєстру вимог, подали відповідні позови до боржника в загальному порядку до господарського суду.

Питання:

1.У яких випадках законодавство передбачає порушення справи про банкрутство боржника за заявою керівника? Чи вигідно це в економічному аспекті?

2.Визначте особливості провадження справи про банкрутство керівником боржника. Які його права та обов’язки?

3.Чи заслуговують на увагу позиція представника податкових органів у разі укладання мирової угоди? Який порядок затвердження мирової угоди?

4.Чи можуть пред’являти вимоги до боржника особи в загальному порядку після припинення провадження справи про банкрутство, якщо під час провадження справи вони пропустили встановлений строк звернення до боржника? Вирішіть ситуацію.