Оцінка продуктивності корів та якості молока

Продуктивність коріввизначали за допомогою автоматизованої системи управління технологічним процесом доїння (АСУТП), що забезпечує реєстрацію надоєного молока від кожної корови за кожне доїння впродовж лактації.

Якість молока визначали за загальноприйнятими методами відповідно до чинних державних стандартів.

Масову частку білка визначали методом формольного титрування, що грунтується на взаємодії аміногруп білків з формаліном. В процесі реакції з формаліном аміногрупа втрачає свої основні властивості. Метиламінова кислота, яка утворюється відтитровується децинормальним розчином лугу. Кількість титрованих карбоксильних груп еквівалентна кількості зв’язаних формаліном амінних груп.

Масова частка білка (Х₁) у % розраховували за формулою:

Х₁ = (V₂-V₁-V₀) * 0,96 + X₄ (2.4)

де V₂ - загальна кількість розчину, витраченого на нейтралізацію, см³;

V₁ – кількість розчину, витраченого на нейтралізацію до внесення формальдегіду, см³;

V₀ – кількість розчину, витраченого на контрольний дослід, см³;

0,96 – емпіричний коефіцієнт, % см³;

Х₄ – поправка до результату вимірювання масової частки білка, %

Аналіз проводили за ГОСТ 25179

Масову частку жиру визначали кислотним методом Гербера (ДСТУ ISO 488:2007).

У чистий сухий жиромір для молока відміряли автомат-піпеткою 10 см3 Н2SО4 густиною 1,81–1,82 г/см3. Потім додавали 10,77 см3 добре розмішаної проби молока та 1 см3 ізоамілового спирту густиною 0,811–0,813 г/см3. Жиромір закривали притертою пробкою і струшували. Ставили жиромір у водяну баню на 5 хв. за температури води 65±2 °С. Після підігрівання жиромір виймали з водяної бані, витирали, встановлювали у патрон центрифуги (пробкою вниз). Потім закривали кришкою центрифугу, включають на 5 хв. (швидкість 1000 об/хв). Знову ставили жиромір у водяну баню температурою 65 ± 2 °С на 5 хв. пробкою вниз, витирався та швидко проводилось визначення жиру.

Масову частку жиру (Х) у відсотках визначали за формулою:

Х = , (2,5)

де Р – середнє значення результатів двох паралельних дослідженнь, %;

m – маса наважки, г;

11 – маса наважки молока.

Масову частку сухої речовини проводили методом висушування.

Металеву бюксу з вкладеними на дно двома кружками марлі з відкритою кришкою висушували у сушильній шафі впродовж 20–30 хв. Металеву бюксу зважували, наливали в неї 3 см³ молока, знову зважували, записували масу. Бюксу з молоком та кришкою витримували у сушильній шафі 60 хв. за температури 105 °С. Бюксу виймали з сушильної шафи, закривали кришкою, охолоджували в ексикаторі, зважували. Висушування та зважування повторювали через 20–30 хв. до постійної маси (різниця в масі між двома послідовними зважуваннями не повинна бути більше 0,001 г).

Вміст сухої речовини розраховували за формулою:

(2,6)

m0 – маса бюкси з марлею та кришкою (г);

m – маса бюкси з марлею, кришкою та наважкою молока до висушування, г;

m1 – маса бюкси з марлею, кришкою та молоком після висушування, г.

Аналіз проводився згідно ГОСТ 3626.

Визначення кислотності молока проводилося титрометричним методом ГОСТ 3624. У конічну колбу місткістю 150 або 200 см³ відміряли за допомогою піпетки 10 см³ молока, додавали 20 см³ дистильованої води та 3 краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну; суміш ретельно перемішували і титрували 0,1 моль/дм³ розчином гідроксиду натрію до появи слабо-рожевого кольору, відповідного контрольному еталону забарвлення, що не зникає впродовж 1 хв.

Кислотність молока у градусах Тернера дорівнює об'єму у 1 см³ 0,1 моль/дм³ розчину гідроксиду натрію, витраченого на нейтралізацію 10 см³ молока, помноженому на 10. Розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 1°Т.

Загальне бактеріальне обсіменіння молока визначили за методом, що грунтується на властивості мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів розмножуватися на щільному поживному агарі за температури (30±1 ⁰С) протягом 72 годин.

Кількість мікроорганізмів, що виросли, підраховували на кожній чашці Петрі.

Загальну кількість бактерій в 1 см³ або в 1 г. молока (Х) розраховували за формулою:

Х = n * 10^m (2,7)

де n – кількість колоній підрахованих в чашці Петрі;

m – кількість десятикратних розведень.

Колі – титр визначали за методом, що грунтується на властивості бактерій групи кишкової палички зброджувати лактозу в середовищі Кеслера, внаслідок чого утворюється кислота і газ.

Аналіз проводили згідно ГОСТ 9225

Соматичні клітинив молоці визначали з використанням віскозиметра. В посудину приладу наливали 5 см³ розчину препарату «Мастоприм» і 10 см³ досліджуваного молока. Суміш молока з розчином препарату «Мастоприм» перемішували протягом 30 с. По закінченню перемішування визначали час витікання суміші через капіляр.

Кількість соматичних клітин в молоці встановлювали за часом витікання суміші.

Аналіз проводили за ГОСТ 23453

Термостійкість молока визначали за алкогольною пробою. Метод ґрунтується на дії етилового спирту на білки молока та вершків, які повністю або частково денатурують при змішуванні рівних об'ємів молока або вершків із спиртом.

Групу термостійкості встановлювали за результатами дослідженнь тієї проби молока, яка у разі взаємодії з найвище концентрованим розчином етилового спирту не змінила свою консистенцію.

Аналіз згідно ДСТУ 5073

Масову частку лактози проводили за методом Марьє і Буле, що грунтується на реакції моно -, ди- і полісахаридів, їх похідних, включаючи метилові ефіри з вільними або потенційно вільними редукованими групами, що забарвлюються від світло – жовтого до жовто – коричневого кольору під дією фенолу та концентрованої сірчаної кислоти. Вміст лактози в молоці розраховували за формулою:

Х = (2,8)

де g – вміст лактози в 2 мл. розведеного молока, знайденого за калібрувальним графіком;

20 – вміст лактози в пробірці.

Аналіз згідно ДСТУ 7075.

Кількість жирових кульок визначали з використанням мікроскопа та камери Горяєва, а їх діаметр вимірювали мікрометричною окулярною лінійкою.