Форма власності господарюючого суб’єкта

ПЛАН

Розділ1.Організаційно-економічна характеристика підприємства….…4

1.1. Характеристику галузі діяльності підприємства……………...4-6

1.2. Форма власності господарюючого суб’єкта……………………6-7

1.3. Мета створення та основні види діяльності…………………….…8

1.4. Технологія виробництва, необхідна для цього ресурсна база (матеріальні, фінансові, трудові ресурси)………………………………….8-11

1.5. Схема організації управління підприємства, схема організації виробництва……………………………………………………………………...12

Розділ 2. Особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві………………………………………………………………….…..13

2.1. Форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві……13-14

2.2. Структура бухгалтерської служби, повноваження кожного з бухгалтерів…………………………………………………………………..14-15

2.3. Зміст наказу про облікову політику…………………………….15-17

2.4. Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідно до вимог П(С)БО, податкового законодавства та потреб управління……………………………………………………………17-18

2.5. Пропозиції щодо удосконалення системи бухгалтерського обліку на підприємстві……………………………………………………….………18-19

Розділ 3. Опис господарської діяльності підприємства за звітний період…………………………………………………………………………..…20

3.1. Документування операцій ……………...………………………..20-35

3.2 Журнал реєстрації господарських операцій…………………… 36-39

3.3.Облікові регістри за здійсненими операціями…………………..40-52

3.4.Оборотно-сальдова відомість…………………………………..53-54

3.5.Головна книга.……………………………………………………..55-75

3.6.Фінансова звітність підприємства………………………………76-84

Висновок………………………………………………………..…………85

Список використаної літератури……………………………….…….86-87

Додатки…………………………………………………………………….88

Розділ 1.Організаційно-економічна характеристика підприємства

Характеристику галузі діяльності підприємства

Молочна галузь, до складу якої входять маслоробна, сироробна, молочноконсервна підгалузі, а також виробництво продукції з незбираного молока, на сучасному етапі є однією із провідних в структурі харчової індустрії України. Питома вага галузі в загальному обсязі харчової та переробної промисловості складає 19%. Молочна продукція є одним із основних продуктів харчування та супутнім компонентом при виробництві різноманітних товарів харчової промисловості, зокрема, кондитерських виробів, соусів, майонезу [ 2 ] .

­­В Україні ж виробники молока і підприємства-переробники сьогодні не пов’язані між собою ніякими,­особливо економічними важелями. ­Кожний працює на себе9­ виробник намагається виробити більше молока і якнайдорожче реалізувати його, переробник навпаки­ —­ намагається купити молоко для переробки по найдешевшій ціні,­ щоб теж мати відповідну вигоду. Спільним елементом, що повинен об'єднувати виробника молока з переробним підприємством є якість молока як сировини. Обидві сторони повинні намагатися забезпечити найвищу якість молока,­так як якість молока є найважливішим чинником подальшого виробництва високоякісних молочних продуктів-­Чим вища якість молока і чим швидше буде здійснено його переробку, тим якіснішими будуть готові молочні продукти. Цей взаємозв'язок є вирішальним і обидві сторони повинні працювати спільно, проводячи навчання, ­тестування та обмінюючись думками щодо підвищення якості продукції та поліпшення фінансового становища кожної із сторін. Втім, ­незважаючи на очевидність таких тверджень для кожного, хто має відношення до молочної галузі, фактом залишається те, що багато переробників вважають можливим усунення деяких дефектів низькоякісного молока шляхом його ретельної та добре спланованої переробки і в результаті отримати молочні продукти, ­якість яких буде вищою за очікувану. ­Звичайно, ­це не відповідає дійсності.

­­Експерти ринку молочної продукції переконані, що введення мінімальних закупівельних цін на молоко поглибить і без того критичну ситуацію в галузі. ­ Закупівля молока по адміністративно встановленими цінами призведе до скорочення об’ємів молочної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Серед основних проблем молочної промисловості можна виділити наступні:

1. Низький рівень технологічного оснащення молокозаводів.

2. Нерозвиненість ринкової інфраструктури;

3. Недостатній рівень забезпеченості сировиною та завантаженості потужностей.

4. Невідповідність якості кінцевої продукції підприємств молочної промисловості міжнародним стандартам.

5.Обмеженість можливості широкої диференціації асортименту через низьку якість сировини.

Зауважимо, що молочна сировина в Україні має низькі показники якості й не відповідає міжнародним стандартам. Це, насамперед, пов’язано із неповним використанням генетичного потенціалу молочної худоби, її захворюваннями, низьким рівнем забезпечення повноцінними кормами, застарілою технікою і технологіями, що використовуються на сільськогосподарських та молокопереробних підприємствах.

Для збільшення обсягів виробництва і підвищення якості сировини потрібно інвестувати кошти в селекційно-племінну справу, запроваджувати науково обґрунтовану систему годівлі та енергозаощаджувальні технології, сприяти поліпшенню загальної культури виробництва.

Вітчизняна молочна галузь має високий експортний потенціал. Україна постійно працює над розширенням зовнішніх ринків збуту вітчизняної молочної продукції. Вона займає велику частку в загальному експорті нашої держави. Молокопереробними підприємствами щорічно експортується близько 1 млн. тонн молокопродуктів у перерахунку на молоко [ 2 ] .

Поступово обмеження на експорт нашої молочної продукції знімає Казахстан. Зокрема, наприкінці червня двері на казахський ринок відкрилися для 8 виробників молочної продукції. Серед них - «Житомирський маслозавод», Канівська філія «Клубу Сиру», «Куп'янський молочноконсервний комбінат», «Компанія «Зевс ЛТД», «Свіженька», «Черкаська продовольча компанія». З кінця вересня обмеження на експорт до Казахстану зняті з компанії «Молочний дім», «Ічнянський завод сухого молока», «Первомайський молочноконсервний комбінат», та «Овруцький молочноконсервний комбінат», а також скасовано режим посиленого лабораторного контролю для продукції вітчизняних підприємств «Клуб сиру» та «Куп'янський молочноконсервний комбінат».

Отже, молочна галузь має велике значення не тільки для вітчизняного АПК, але і для всієї країни. Впровадження європейських сертифікатів якості підтвердить відповідність української молочної продукції міжнародним нормам та допоможе побудувати стійки торгівельні зв’язки з іншими, не тільки європейськими, країнами.

Форма власності господарюючого суб’єкта

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі [ 5 ] .

Припинений права приватної власності може відбуватися в наступних випадках:

- відчуження власником свого майна (в результаті укладання догово­рів купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання);

- відмова власника від права власності;

- припинення права власності на майно, що за законом не може на­лежати особі;

- знищення майна;

- викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю;

- викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом для суспільної необхід­ності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

- викуп пам’яток історії та культури;

- звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

- смерть власника;

- припинення юридичної особи;

- реквізиція;

- конфіскація.

У більшості з перелічених підстав припинення права приватної власності майно найчастіше переходить до державної або комунальної власності, за винят­ком таких підстав як припинення юридичної особи, смерті власника чи звернення стягнення, коли новими власниками можуть стати фізичні або юридичні особи.