Хімічна небезпека регіонів України

Мета заняття:Ознайомитись з основними причинами виникнення хімічної небезпеки на території України та наслідками її впливу.

Завдання:

● освоїти поняття «хімічно небезпечні об’єкти» (ХНО);

● вивчити класифікацію хімічно небезпечних об’єктів за ступенями хімічної небезпеки;

●вивчити класифікацію найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин.

Теоретичні відомості на допомогу студенту

Існування хімічної небезпеки в Україні пов’язане з наявністю об’єктів, які використовують хімічні речовини. На території України розміщено біля 2 тис. хімічно небезпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік.

Хімічно небезпечні об’єкти (ХНО) – це частка потенційно небезпечних об’єктів (ПНО), у разі аварії на яких відбувається вплив сильнодіючих отруйних речовин на населення та навколишнє природне середовище.

Усі ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь – 74 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає 3,0 тис. осіб);

II ступінь – 201 об’єкт (мешкає від 0,3 до 3,0 тис. осіб);

III ступінь – 383 об’єкти (мешкає від 0,1 до 0,3 тис. осіб);

IV ступінь – 866 об’єктів (мешкає менше 0,1 тис. осіб).

Найбільша кількість хімічно небезпечних об’єктів зосереджена у східних областях України. В Донецькому економічному районі розташовано 330 хімічно небезпечних об'єктів і підвідна ділянка аміакопроводу від підприємства «Стирол» (м. Горлівка) до магістрального аміакопроводу «То-льятгі-Одеса». На цих об'єктах зберігається 148382 т сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), в тому числі 1360 т хлору та 39650 т аміаку. При виникненні аварій з викидом СДОР на цих підприємствах сумарна зона хімічного забруднення місцевості в цьому регіоні складатиме 11060 км². В ймовірній зоні хімічного забруднення проживає понад 4,8 млн. чол., з них в осередках хімічного ураження опиниться понад 3,3 млн. чол.

Небезпека функціонування цих об'єктів господарської діяльності пов'язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об'єктів.

Критерії небезпечності об’єкта:

- кількість небезпечних речовин на виробництві (основний);

- зношеність основних промислово-виробничих фондів;

- зона можливого ураження;

- кількість непорогових значень небезпечних речовин більше двох;

- кількість населення, яке проживає в зоні можливого масового ураження внаслідок техногенних аварій;

- характер дії небезпек.

До хімічно небезпечних об'єктів відносяться:

- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

- заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів;

- виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

- підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водогінні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

- транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Якщо на території адміністративно-територіальної одиниці більше 10 % населення потрапляє у зону масового ураження, таку територію можна вважати потенційно небезпечною.

Для міст і міських районів ступінь техногенної небезпеки доцільно оцінювати за часткою території можливого ураження внаслідок промислової аварії, при цьому вважається, що населення в межах міста розподілено рівномірно.

Під час ідентифікації потенційно небезпечних хімічних виробництв необхідно враховувати сукупність факторів, що збільшують або зменшують ймовірність реалізації потенційної небезпеки, та її наслідки.

Суттєвою обставиною, яка збільшує ризик від промислової діяльності, є збільшення щільності різнорідних об'єктів та виробництв, їх взаємодія в аварійних ситуаціях.

Сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість поповнюється новими речовинами на 200-1000 одиниць.

За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах потрапляння в організм хімічні речовини можна поділити на 6 груп, а за ступенем дії наорганізм людини на 4 класи.

До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:

- деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);

- карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);

- речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, нітрили, органічні ізоціанати);

- сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);

- фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота та її ефіри, фторетанол та ін.), хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);

- галогени (хлор, бром);

- інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

- мінеральні й органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);

- луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

- сполуки сірки (диметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

- хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

- деякі спирти та альдегіди кислот;

- органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);

- феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.

Призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.

Тільки частина хімічних сполук при поєднанні визначених токсичних і фізико-хімічних властивостей, таких, як висока токсичність при дії через органи дихання, шкіряні покрови, велика тоннажність виробництва, використання, зберігання і перевезення, а також можливість легко переходити в аварійних ситуаціях у головний фактор ураження (пару або тонко дисперсний аерозоль), може стати причиною ураження людей. Ці хімічні сполуки відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Сильнодіючі отруйні речовини – це токсичні хімічні сполуки, що під час руйнування (аварії) на об'єктах легко переходити в повітря викликаючи масові ураження людей.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення під час аварій з викидом (витіканням) в повітря, можна поділити на групи:

перша група:

- речовини з переважно задушливою дією удушення (хлор, трьоххлористий фосфор, оксихлорид фосфору, фосген, хлорид сірки);

друга група:

- речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етилен хлоргідрин, етиленфторгідрин);

третя група:

- речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію (акрило-нітрид, сірчистий ангідрид, сірководень, окисли азоту);

четверта група

- нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

п'ята група

- речовини, що мають задушливу і нейротропну дію (аміак);

шоста група:

- метаболічні сполуки (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, диметилсульфат);

сьома група

- речовини, що порушують обмін речовин (діоксин).

Рекомендовані джерела літератури: [4, 10, 12, 18].