Транспортування, зберігання сильнодіючих отруйних речовин та комплекс заходів захисту населення від наслідків хімічної надзвичайної ситуації Мета заняття: Ознайомитись з правилами перевезення та складування СДОР та вивчити комплекс заходів захисту населення від наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
Завдання:
● ознайомитися з основними видами транспорту, що перевозить СДОР;
● ознайомитися з основними факторами від яких залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів;
● засвоїти класифікацію хімічно небезпечних об’єктів за ступенями хімічної небезпеки;
●освоїти комплекс заходів захисту населення від наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
Теоретичні відомості на допомогу студенту
На короткі відстані сильнодіючі отруйні речовини перевозять автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах.
Для зберігання і перевезення рідких СДОР використовуються, як правило, балони об'ємом від 0,016 до 0,05 м3. Об'єм контейнерів коливається в межах від 0,1 до 0,8 м3.
Автоцистерни використовують для перевезення аміаку, хлору, гептилу і амілу. Стандартний аміаковоз має вантажопідйомність 3,2; 10 і 16 т. Рідкий хлор транспортують в автоцистернах місткістю до 20 т, аміл до 40 т і гептил до 30 т.
На кожен з таких небезпечних вантажів повинна бути аварійна картка, яка б мала вичерпні дані про властивості речовини, засоби захисту та першу допомогу.
Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів залежить від багатьох факторів:
- фізико-хімічних властивостей сировини, напівпродуктів і продуктів;
- від характеру технологічного процесу і надійності обладнання;
- умов зберігання і транспортування хімічних речовин;
- стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації;
- ефективності засобів протиаварійного захисту;
- від рівня системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту тощо.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують СДОР, показує, що в їх технологічних лініях використовується, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР за об'ємом знаходиться на складах підприємств. Це призводить до того, що під час аварій у цехах підприємств у більшості випадків відбувається локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати в основному персонал підприємства.
Для зберігання великих об’ємів СДОР (від 100 т до 50 тис. т) на сучасних підприємствах застосовують такі способи: зберігання в ємкостях під високим тиском (до 20 атм.); в ємкостях під тиском, близьким до атмосферного, і використовують ємкості зі зниженою температурою (до мінус 50˚С), або ізотермічний спосіб зберігання.
При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, СДОР розповсюджується за межі підприємства, що призводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, в зоні ураження суб'єкта господарювання.
Місткість складів СДОР на підприємстві визначають в залежності від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопичення на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У зв'язку з цим СДОР на кожному підприємстві визначають з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонних надходжень, а також токсичності, пожежної і вибухової безпеки.
У середньому на підприємствах мінімальні (не понижені) запаси хімічних продуктів створюють на три доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив – на 10-15 діб.
На транспорті, що перевозить СДОР, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн різних сильнодіючих отруйних речовин.
Хід аварії значною мірою залежить від метеорологічної обстановки, яка або активізує хмару з отруйними речовинами, або перешкоджає її поширенню.
Для кожної аварії характерні стадії виникнення, розвитку і зниження рівня небезпеки. На хімічно небезпечному об'єкті в розпалі аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне зараження повітря і місцевості та інші, а за межами об'єктів - зараження довкілля.
Дія СДОР найчастіше через органи дихання призводить до ураження людей, реалізується на великих відстанях і площах зі швидкістю вітрового переносу. Для багатьох СДОР характерною є тривалість зараження навколишнього середовища, а також прояв віддалених ефектів ураження людей і об'єктів біосфери.
Масштаби ураження під час хімічно небезпечних аварій залежать від метеорологічних обставин і умов зберігання СДОР. Так іноді сильний викид може не спричинити значної шкоди, в той же час менший викид в інших умовах може завдати більшої шкоди.
Виходячи із цих особливостей хімічно небезпечних аварій варто пам'ятати, що захисні заходи і, понад усе, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства і населення мають проводитися із надзвичайно високою оперативністю. Населення і сили цивільного захисту, що знаходяться в зонах розповсюдження СДОР, можуть бути уражені, тому для їх обстеження і надання медичної допомоги знадобляться значні сили і засоби. Локалізація джерела потрапляння СДОР у довкілля має визначну роль у запобіганні масовому ураженню людей. Швидке виконання цієї задачі допоможе контролювати аварійну ситуацію, зменшити викиди СДОР і мінімізувати наслідки.
Захист людей від сильнодіючих отруйних речовин - це комплекс організаційних, оперативних, попереджувальних та інших заходів, що здійснюються з метою виключення або максимального послаблення дії ураження СДОР.
Комплекс заходів захисту від наслідків хімічної надзвичайної ситуації включає:
- організаційні та оперативні заходи з організації, планування і проведення захисту населення на прилеглій території;
- інженерно-технічні заходи для дотримання умов безпеки під час використання, зберігання, транспортування СДОР;
- підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій;
- навчання населення порядку і правилам поведінки в умовах хімічних надзвичайних ситуацій;
- проведення запобіжних і профілактичних заходів на хімічно небезпечних об'єктах;
- прогнозування можливих наслідків хімічної надзвичайної ситуації;
- попередження (оповіщення) про безпосередню небезпеку ураження СДОР;
- тимчасову евакуацію (відселення) населення із небезпечних районів; хімічну розвідку району аварії;
- знаходження і надання медичної допомоги потерпілим;
- локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
Обсяги і порядок здійснення заходів для захисту населення і сил цивільної оборони залежать від певної обстановки, що склалася у результаті хімічної надзвичайної аварії (катастрофи), наявності часу, сил і засобів для проведення цих заходів та інших факторів.
Великі хімічно небезпечні аварії (катастрофи), особливо з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин можуть завдати значної шкоди народному господарству і призвести до людських жертв.
Захист від СДОР першочергово організовується і здійснюється безпосередньо на хімічно небезпечних об'єктах, де головна увага приділяється заходам запобігання виникнення можливих надзвичайних ситуацій. Вони мають як організаційний, так і інженерно-технічний характер і спрямовані на виявлення й усунення причин аварій (катастроф), максимальне зменшення можливих руйнувань і втрат, а також створення умов для своєчасного проведення робіт з локалізації і ліквідації можливих наслідків хімічної небезпечної ситуації.
У зв'язку з труднощами здійснення в короткі строки евакуації (відселення) великих мас населення, потрібно передбачати можливість тимчасового їх укриття у сховищах, що обладнані фільтровентиляційними установками. Разом з тим, перебування людей у сховищах навіть протягом 1-2 діб може призвести до виникнення медичних, гігієнічних та інших проблем.
За відсутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимчасово рекомендувати населенню залишатися у своїх житлових і службових приміщеннях, виконавши роботи з їх герметизації (закриття і ущільнення дверей, вікон, вентиляційних отворів і т.д.).
Під час організації укриття населення в сховищах (укриттях), розташованих, як правило, в підвалах та заглиблених приміщеннях, варто враховувати, що більшість СДОР важча за повітря і може накопичуватися в низинах і затікати у підвальні приміщення.
Населенню необхідно знати деякі особливості отруєння найбільш поширеними отруйними речовинами та надання першої медичної допомоги. Загальні принципи надання медичної та долікарської допомоги при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини.
Рекомендовані джерела літератури: [4, 8, 18, 23].
Питання для самоконтролю
1. Який транспорт використовують для перевезення СДОР?
2. Охарактеризувати основні умови зберігання СДОР.
3.Що включає комплекс заходів захисту населення від наслідків хімічної надзвичайної ситуації?
4. Від яких факторів залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів?
5. Як у побутових умовах зменшити рівень негативного впливу хімічної речовини у повітрі на живий організм?
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 10
Гідродинамічні небезпеки
Мета заняття: Ознайомитися з основними гідродинамічними об’єктами тапричинами виникнення гідродинамічних небезпек. Вивчити вплив водосховищ на навколишнє середовище.
Завдання:
● освоїти поняття гідродинамічний об'єкт та гідротехнічна споруда;
● вивчити основні причини виникнення гідродинамічних небезпек;
●ознайомитися з наслідками впливу функціонування водосховищ на навколишнє середовище.
Теоретичні відомості на допомогу студенту
До потенційних техногенно небезпечних об'єктів належать гідродинамічні споруди.
Гідродинамічні об'єкти– це об'єкти, що містять в собі потенційну енергію води, яка уразі виходу з-під контролю може вражати людей, сільськогосподарських тварин, руйнувати чи пошкоджувати будинки, споруди, мости, дороги тощо, затоплювати значні території, спричиняючи загибель сільськогосподарських культур, великі матеріальні збитки.
До гідродинамічних об'єктів належать гідротехнічні споруди та природні греблі.
Гідротехнічні споруди– це інженерні споруди, які призначені для раціонального використання природних водних ресурсів або для попередження шкідливої дії води на оточуюче середовище.
За допомогою гідротехнічних споруд (далі ГТС) здійснюють використання ґрунтових вод, річок, озер, морів, запобігають розмиву берегів, повеням, селям, регулюють рівень і витрату води, змінюють напрям водного потоку, здійснюють пропуск криги тощо.
Група гідротехнічних споруд, які об'єднані умовами сумісної роботи та розташування, називається гідровузлом.
Класифікація гідротехнічних споруд наведена у додатку 2.
Гідродинамічні небезпеки і причини їх виникнення
При руйнуванні природних гребель або гідротехнічних споруд можливе катастрофічне затоплення місцевості, наслідком якого може бути ураження людей, сільськогосподарських тварин, руйнування чи пошкодження будинків, споруд, мостів, доріг, знищення сільськогосподарських угідь, завдається шкода природному середовищу.
Територія, на якій внаслідок пошкодження або руйнування природних гребель або гідротехнічних споруд відбувається затоплення місцевості, називається зоною катастрофічного затоплення (ЗКЗ).
Початкова ділянка зони катастрофічного затоплення, через яку хвиля пройде протягом однієї години з моменту її утворення, називається ділянкою надзвичайно небезпечного затоплення.
На річках України споруджено близько 200 гребель (до 1995 р.). Тільки на Дніпрі розташовано шість великих ГЕС і крупніших водосховищ з загальною площею дзеркала 898,1 тис. га, загальним об'ємом 43,8 км3. При їх руйнуванні в зону катастрофічного затоплення можуть потрапити декілька сот населених пунктів. Тільки в межах м. Києва, зона катастрофічного затоплення може охопити територію площею 42 км2, де проживає близько 400 тис. чоловік.
Гідродинамічні об'єкти працюють у постійному контакті з водою, що рухається чи знаходиться в стані спокою, і яка чинить на них механічну, фізико-хімічну і біологічнудію.
Механічнадія проявляється у вигляді статичних і динамічних навантажень, які значною мірою визначають форму і розмір споруди. Так, підпірні гідротехнічні споруди після заповнення водосховища опиняються під напором і зазнають тиску води. Гідростатичний тиск, що діє в горизонтальному напрямку зі сторони верхнього б'єфа, намагається зсунути або перекинути споруду. Заповнення водосховища призводить до зміни режиму руслового потоку і ґрунтових вод у верхньому та нижньому б'єфах, що безпосередньо впливає на роботу водонапірних споруд. Швидкість течії у водосховищі внаслідок збільшення глибини значно зменшується, однак на підході до водоскидних споруд вона збільшується і, при пропусканні води крізь донні отвори, може викликати розмиви дна у верхньому б'єфі. При проходженні потоку з швидкостями 20 – 30 м/с і більше через водорозлив виникають динамічні навантаження на споруду, а в нижньому б'єфі енергія потоку може викликати розмиви ґрунтів основи, які досить небезпечні для споруди.
Динамічні навантаження на ГТС виникають також при русі фільтраційного потоку в основі і тілі споруди, при дії сейсмічних сил під час землетрусу, які крім безпосередньої дії на споруду викликають додаткові інерційні сили в прилеглих до неї масах води, а в спорудах із ґрунту, насиченого водою, зумовлюють появу динамічного порохового тиску.
В зимовий період можливе виникнення статистичних навантажень на споруду від розширення суцільного крижаного покриву або при навалі крижаних полів під дією вітру і течії, динамічних навантажень від ударів плаваючого льоду при пропуску його крізь споруду, навантажень від примерзлого крижаного покриву при коливаннях рівня води, які можуть призвести до порушення кріплення укосів земляних гребель.
При фільтрації води в основі споруди виникає фільтраційний потік, направлений знизу вверх, який зменшує опір зсуву. Фільтраційний потік може викликати різноманітні види фільтраційних деформацій: механічну іхімічну суфозію, випір ґрунту, контактний розмив. Пошкодження земляних споруд часто пов'язані з фільтрацією води.
Хімічна суфозіяхарактеризується розчиненням солей, що входять до складу ґрунту, і винесенням їх за межі основи в розчиненому вигляді.
Механічна суфозія – це процес переміщення більш дрібних частинок ґрунту в геометричних просторах між більш крупними частинками під дією фільтраційного потоку.
Фізико-хімічна дія води викликає корозію металевих елементів, хімічну суфозію в ґрунтах основи, які містять легкорозчинні речовини, такі як кам'яна сіль, гіпс, тощо.
Біологічнадія води зумовлює заростання трубопроводів, гниття дерев'яних споруд тощо.
Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій на ГТС):
1. Від дії природних сил (землетруси, лавини, урагани, обвали, зсуви),
сейсмічними та хвильовими діями;
2. Перелив води через гребінь;
3. Зосереджена фільтрація води крізь тіло споруди чи основи;
4. Хімічна чи механічна суфозія ґрунтів основи;
5. Деформація і сповзання укосів земляних гребель;
6. Недостатнє вивчення інженерно-геологічних умов у створах споруд, що проектуються;
7. Втрата фізичної стійкості елементів конструкцій внаслідок корозії, старіння тощо;
8. Помилки в проектуванні при розрахунках елементів конструкції,
неправильного врахування механічної, фізико-хімічної та біологічної дії води
та інших факторів, які впливають на роботу споруди;
9. Низька якість будівельних матеріалів та виробництва робіт;
10. Порушення техніки безпеки при експлуатації ГТС.
|