Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Функції політичної системи суспільства

ü Нормативно-регулятивна – визначення політичних цілей суспільства, і мобілізація ресурсів для їх реалізації.

ü Репрезентативна – представництво та захист групових інтересів.

ü Інтегративна – консолідація суспільства на основі загальносуспільних інтересів і цілей.

ü Політичне інформування, комунікація і соціалізація.

Політична стабільність - стійкий стан суспільства, що дозволяє ефективно функціонувати і розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи при цьому свою структуру і здатність контролювати процес суспільних змін.

Політична стабільність досягається, як правило, двома способами:

ü диктатурою (шляхом насильства, придушення, репресій, історично недовговічна, має ілюзорний характер, оскільки досягається "зверху" без участі народних мас і опозиції),

ü широким розвитком демократії (стабільність складається з відносин населення і існуючої політичної влади, можливостей політичного режиму враховувати інтереси різних груп і погоджувати їх, характером відносин всередині суспільства).

Політичний ризик - ймовірність настання небажаних наслідків можливих політичних та інших рішень, пов’язаних з політичними подіями, які можуть завдати збитків їх учасникам у реалізації відповідних інтересів.

Американський дослідник Ч. Кеннеді поділяє політичний ризик на:

· екстралегальний - будь-яка подія, джерело якої знаходиться поза існуючих легітимних структур країни: тероризм, саботаж, військовий переворот, революція;

· легально-урядовий - прямий наслідок поточного політичного процесу і включає такі події як демократичні вибори, що призводять до нового уряду і змін у законодавстві, що стосуються торгівлі, праці, грошової політики тощо.



Політичний ризик залежить від наступних чинників: ступінь етнічних та релігійних відмінностей, соціальна нерівність у розподілі доходу, ступінь політичного плюралізму, вплив лівих радикалів, роль примусу при утриманні влади, масштаб антиконституційних дій, порушення правового порядку (демонстрації, страйки тощо).

4. Функції "з’єднання" соціуму, з'єднання приватного та громадського інтересів, посередництва між особистістю і державою виконує громадянське суспільство.

Громадянське суспільство - недержавна сфера суспільного життя, сукупність різноманітних відносин і структур, які розвиваються на добровільній основі, без безпосереднього втручання держави і забезпечують умови для задоволення потреб і самореалізації індивідів і груп

 

ü Основні передумови становлення і утвердження громадянського суспільства:

ü безумовне визнання і захист прав людини і громадянина, рівність усіх перед законом;

ü функціонування демократичних інститутів та механізмів, що забезпечують можливість громадян впливати на формування державної політики, контролювати її та змінювати у разі необхідності;

ü народний суверенітет;

ü політичний консенсус та світоглядний плюралізм;

ü гарантована законом можливість об'єднуватися та брати участь в громадських об'єднаннях, свобода їх діяльності;

ü економічна свобода, рівноправність та захищеність усіх форм власності, ринкові відносини;

ü незалежна діяльність засобів масової інформації поза рамками державної цензури, обмежена тільки законом;

ü невтручання держави в приватне життя громадян, їх взаємні обов'язки і відповідальність;

ü ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рівень життя людей;

ü дієздатна система науки, культури, освіти і виховання, що сприяє становленню громадян як вільних, культурних, соціально активних, відповідальних перед законом членів суспільства.

Громадянське суспільство має складну внутрішню структуру, до якої входять його інституції та певний тип культури. Інституціями громадянського суспільства є:

• добровільні громадські організації та громадські рухи, а також політичні партії, для яких властивий мінливий, «плаваючий» характер місцеперебування в системі громадянського суспільства (чим глибший процес одержавлення захоплює партійні структури, тим меншою мірою вони залишаються частиною громадянського суспільства, все більше віддаляючись від нього; розвинені політичні партії залишаються тісно пов’язаними з громадянським суспільством, забезпечуючи двонаправлений канал зв’язку між громадянами і державними інституціями);

• незалежні засоби масової інформації, що обслуговують громадські потреби та інтереси;

• громадська думка;

• у певному аспекті – вибори, референдуми та громадські ініціативи, коли вони слугують засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;

• залежні від громадськості елементи судової та правоохоронної системи (наприклад, суди присяжних, третейські суди, народні міліцейські загони тощо);

• розподільчо-регулятивні інституції держави загального добробуту, пов’язані зі соціальною активністю громад та соціальною роботою;

• самі територіальні громади, які можуть досягати високого рівня самоорганізованості та функціонувати як цивільні спільноти.

Проте усі ці інституції можна вважати структурними елементами громадянського суспільства лише за умови, що задіяні в них учасники є вільними та рівноправними громадянами, носіями громадянських цінностей, а саме:

• їм не чужі суспільні проблеми і вони зорієнтовані на громадські справи;

• вони вірять у свою здатність вирішувати малі й великі справи в суспільстві;

• комунікують між собою і зі своїм середовищем на засадах довіри й толерантності;

• індивідуалізм та змагальність у їхній діяльності поєднуються з відносинами взаємної довіри та співробітництва, здатністю йти на компроміси.

Громадянське суспільство включає в себе широку масу організацій, формальних і неформальних. Сюди входять такі групи:

1) економічні (виробничі і комерційні асоціації і мережі);

2) культурні (релігійні, етнічні, громадянські та інші установи і асоціації, які захищають колективні інтереси, цінності, віру);

3) засновані за інтересами (створені для захисту спільних своїх членів, наприклад, молоді, робітників, ветеранів, пенсіонерів тощо);

4) розвиткові (організації, які об'єднують ресурси для покращення інфраструктури і якості життя спільноти);

5) предметно-орієнтовані (рухи на захист довколишнього середовища, прав жінок, захисту споживачів тощо);

6) громадянські (які прагнуть вдосконалити політичну систему і зробити її більш демократичною за допомогою моніторингу дотримання громадянських прав, освіти, вдосконалення виборчої системи, спостереження за голосуванням, антикорупційних заходів тощо).

Окрім того, громадянське суспільство містить «ідеологічний ринок» та потік інформації та ідей. Сюди входять не тільки незалежні ЗМІ, але й інституції, які належать до ширшого кола автономної культурної та інтелектуальної діяльності – університети, науково-дослідні заклади, видавництва, театри, кіностудії, артистичні мережі тощо.

Функції є втіленням основних напрямів діяльності громадянського суспільства, його впливу на суспільне життя. Найголовніші з них:

- громадянське суспільство є засобом самовиразу індивідів, їх самоорганізації та реалізації ними власних інтересів;

- інституції громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, служать опорою у їхньому можливому протистоянні з державою, оберігають демократію від зазіхань можливих узурпаторів влади;

- полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують «тягар проблем», які їй доводиться розв’язувати;

- в межах громад та інституцій громадянського суспільства формується соціальний капітал - довіра та форми взаємодії, які примножують рівень солідарності в суспільстві, роблять людей здатними до кооперації і спільних дій;

- інституції громадянського суспільства систематизують і впорядковують протести та вимоги людей, мирно врегульовують конфлікти, які в іншому випадку могли б мати руйнівний характер, формують у суспільстві толерантність та поміркованість;

- громадські організації захищають інтереси певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів;

- громадянське суспільство обмежує державну владу та здійснює контроль за нею на усіх рівнях;

- громадянське суспільство сприяє забезпеченню свободи слова, поширенню правдивої інформації, викриває та протистоїть корупції;

- громадянське суспільство може сприяти підбору та підготовці нових політичних лідерів, формуванню нової політичної еліти.

Словник до теми

АБСОЛЮТИЗМ(від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абсолютна влада, тобто необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, яка грунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі — монархові (королю, царю, імператору тощо).

БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ —форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.

ДЕРЖАВА — організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільними процесами і гарантує безпеку особи та нації.

ДИСКРИМІНАЦІЯ (від лат. discriminatio – розділяти, розрізняти) – утиски, обмеження прав людей на підставі таких ознак як стать, колір шкіри, релігійна приналежність тощо.

ЕТАТИЗМ – політична течія, прихильники якої визнають державу найвищою суспільною цінністю і обстоюють вищість інтересів держави над інтересами окремих індивідів, а також обгрунтовуюють необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства.

ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.

КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis — подібний, відповідальний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і вартостей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.

МОНАРХІЯ (від грец. monarchi — єдиновладдя, єдинодержавність) — форма правління держави, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави і є, як правило, спадковою.

ОЛІГАРХІЯ(грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

ПАТЕРНАЛІЗМ(від лат. pater – батько) – політична концепція, за якою народ потребує батьківської уваги, турботи і піклування з боку влади і, що громадяни (як діти) без підтримки і сприяння влади нездатні зрозуміти, що є корисним для них, не в змозі задовільнити свої потреби.

ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ— така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі у прийнятті державних рішень, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати й відстоювати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і таким чином через своїх обранців впливають на управління державою.

РЕСПУБЛІКА (від лат. res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, при якій верховні органи влади обираються на чітко визначений термін.

Суверенітет (від франц. souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання в них якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.

ТОТАЛІТАРИЗМ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) — політичний режим, при якому уряд прагне повного контролю над усіма сферами суспільного життя та над життям кожної людини зокрема.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — цілісна держава, частини якої є лише територіально-адміністративними підрозділами (області, провінції тощо).

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.


 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.