Тема 5. Політичні режими і громадянське суспільство План
1. Типи політичних режимів:
- Тоталітарний політичний режим.
- Авторитарний політичний режим.
- Демократія
2. Порівняльний аналіз політичних режимів (срс).
1. Політичний режим - реальний стан функціонування політичної системи, який характеризує механізми функціонування і розподілу політичної влади в цій системі та її зв’язок із іншими інститутами суспільства
Найчастіше політичні режими поділяються на диктатури (лат. dictatur - необмежена влада) влада однієї особи або невеликої групи практично необмежена, більшість політологів поділяє диктатури на тоталітаризм і авторитаризм) і демократії (грец. demos - народ і cratos - влада).
Тоталітаризм (від лат. totalis – весь, цілий) - політичний режим, при якому держава прагне повного контролю за життєдіяльністю суспільства та кожної людини, зокрема.
Термін запроваджений італійським ідеологом фашизму Д. Джентіле
Різновиди тоталітаризму
ü правий тоталітарний режим, в основі якого лежить національний (расовий) критерій – Італія, Німеччина (в легшій формі – Югославія, Болгарія, Румунія, Іспанія, Японія, Португалія);
ü лівий тоталітарний режим, в основі якого лежить класовий (соціальний) критерій – СРСР, Китай, Кампучія (Камбоджа), КНДР.
Причини появи тоталітарних режимів у 30-40-х рр. ХХ ст.
ü людина внаслідок індустріалізації, масовій культурі втрачає зв’язок з патріахальною культурою;
ü збільшується роль держави як регулятора і організатора взаємодії індивідів;
ü виникнення технічних можливостей (засоби масової комунікації) для ідеологічного контролю над особистістю;
ü суспільні (політичні, економічні) кризи.
1956 р. американські політологи К. Фрідріх і З.Бжезинський сформулювали основні ознаки тоталітарного режиму:
1. Офіційна ідеологія, повністю заперечує попередній порядок і покликана згуртувати громадян для побудови нового суспільства. Ця ідеологія повинна обов'язково визнаватися і розділятися всіма членами суспільства. Вона орієнтує суспільство на завершальному періоді історії, в якому повинен втілитися досконалий стан, тобто ця ідеологія має месіанський характер. В усіх тоталітарних режимах усі сфери життя суспільства - мораль, економічна ефективність, соціальні відносини, політичні норми і т.д. - підпорядковані ідеології.
2. Монополія на владу єдиної масової партії і очолюваної харизматичним лідером. Партія практично "поглинає" державу, виконуючи її функції.
3. Система терористичного поліцейського контролю, яка здійснюється не тільки за "ворогами народу", але і за всім суспільством. Контролюються окремі особистості, цілі класи, етнічні групи.
4. Партійний контроль над ЗМІ. Жорстка цензура будь-якої інформації, контроль за всіма засобами масової комунікації.
5. Всеохоплюючий контроль над збройними силами.
6. Централізований контроль економіки і система бюрократичного управління економічною діяльністю.
До цього можна додати ще такі риси:
- активна несвобода особи (змушування населення до постійної демонстрації лояльності режиму);
- боротьба з перманентними “ворогами”;
- конформізм, стандартизація особистості, культивування одноманітності, однодумності.
Авторитаризм (від лат.autoritas – влада) - політичний режим, за якого влада правителя чи правлячого угруповання не обмежена законом і не підконтрольна громадянам, які усуваються від процесу прийняття рішень
Основні відмінності авторитарних режимів від тоталітарних:
1) авторитаризм не має єдиної і обов'язкової для всіх ідеології, допускає обмежений плюралізм, якщо він не завдає шкоди системі; громадянин не піддається репресіям, якщо він не є активним противником режиму: необов'язково підтримувати режим, досить його терпіти (ритуальне підтвердження лояльності і відсутність прямого виклику); при авторитаризмі центральну роль грає не світогляд, а збереження влади;
2) неоднакова ступінь регламентації різних аспектів суспільного життя: при тоталітаризмі контролюються всі сфери суспільного життя, для авторитаризму характерна навмисна деполітизація мас, їх досить слабка політична інформованість;
3) при тоталітаризмі центром влади є одна партія (партійні органи пронизують весь державний апарат, громадські організації та виробничі структури); при авторитаризмі - найвищою цінністю є держава як осередок владних функцій (ідея держави як надкласового верховного арбітра);
4) авторитарні диктатури воліють зберігати традиційні класові, станові або племінні перегородки, які чужі тоталітаризму (в період становлення тоталітаризм руйнує колишню соціальну структуру, розриває традиційні соціальні зв'язки, "перетворює класи в маси");
5) при тоталітаризмі систематичний терор проводиться легально і організовано, при авторитаризмі використовується тактика виборчого терору.
Суттєвими рисами авторитаризму є:
1) монополія на владу однієї групи, партії чи коаліції, яка ні перед ким не підзвітна;
2) повна або часткова заборона на діяльність опозиції ;
3) сильно централізована моністична структура влади;
4) збереження обмеженого плюралізму, наявність диференційованих відносин між суспільством і державою;
5) успадкування і кооптація як головні способи рекрутації правлячої еліти;
6) відсутність можливості ненасильницької зміни влади ;
7) використання силових структур для утримання влади.
Авторитаризм має багату історію, яка включає в себе стародавні тиранії, деспотії та олігархії, абсолютні монархії періоду середньовіччя та Нового часу, фашистські диктатури та ін. У сучасному світі авторитарні режими також поширені.
Причини збереження та відтворення авторитаризму:
- збереження традиційного типу суспільства з орієнтацією на звичні й стійкі форми соціального життя і авторитети;
- відтворення клієнтельських відносин у соціальній структурі суспільств, які розвиваються;
- збереження патріархального і підданського типів політичної культури як переважаючих, що означає відсутність орієнтації населення на активний вплив на політичну систему;
- значний вплив релігійних норм (насамперед ісламу, буддизму, конфуціанства) на політичні орієнтації населення;
- економічна відсталість;
- нерозвиненість громадянського суспільства;
- високий ступінь конфліктності.
Різновиди авторитаризму
n Традиційні : абсолютні монархії, диктатури.
n Сучасні:
- теократичні режими;
- військові режими;
- одноособові диктатури;
- абсолютистські монархії;
- олігархічно-кланові режими;
- однопартійні диктатури.
Демократія (від грец. demos – народ, kratos – влада) - політичний режим, при якому державна влада організована і функціонує на засадах визнання народу її джерелом і носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут
Передумови демократії
ü розвинене громадянське суспільство;
ü орієнтації значної частини населення на політичну участь (насамперед у формі виборів), тобто, домінування активістської культури;
ü ринкові відносини; високий рівень економічного розвитку, доведено , що стабільне економічне зростання в кінцевому підсумку призводить до демократії;
ü сформований середній клас;
ü висока правова та політична культура, наявність толерантності в суспільстві, повага прав політичної меншості;
ü згода суспільства щодо таких базових цінностей як права людини, право власності, повага честі та гідності особи і т.п.
Ознаки демократичного режиму
ü особиста, індивідуальна свобода особи, гарантії її прав;
ü народний суверенітет при загальному праві голосу всіх громадян незалежно від статі, майнового цензу, раси;
ü представницький характер формування влади, який передбачає регулярні, чесні і конкурентні вибори;
ü конкуренція політичних сил не лише при здобутті, а й при здійсненні влади (легалізація опозиції);
ü вільні ЗМІ, що забезпечують альтернативність інформації;
ü забезпечення законності в державі, внаслідок чого в умовній піраміді влади певна першість належить судові владі;
ü контроль представницьких інститутів за діяльністю уряду;
ü високий рівень участі населення в політиці.
ü існування в суспільстві безлічі інтересів і широкого спектру можливостей їх вираження та реалізації;
ü гарантований доступ груп до політичних інститутів;
ü згода більшості суспільства щодо політичних норм і процедур.
ü вирішення виникаючих конфліктів мирним шляхом.
ü визнання вирішальної ролі більшості при врахуванні інтересів меншості.
|