Професійні хвороби та шляхи їх профілактики

Поняття про виробничий травматизм

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах. За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1 день) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпілих, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.

Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.

Нещасний випадок - випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дією на працівника небезпечного виробничого фактора.

Усі нещасні випадки відносяться до таких, що пов'язані з роботою, і до побутових. Віднесення травми до тієї чи іншої категорії являє собою юридичний акт і здійснюється на основі спеціальних правових норм і правил. Нещасний випадок на виробництві можна кваліфікувати як раптове пошкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків або при обставинах, спеціально зумовлених законом. При цьому не має значення, чи працює робітник на підприємстві постійно, тимчасово або сезонно, є штатним чи позаштатним, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки у перерахованих випадках він вступив у трудові відносини з підприємством.

Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Професійні захворювання і отруєння (надалі - профзахворювання) -це захворювання, котрі викликані впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, щодо яких встановлено причинний зв'язок з впливом певного виробничого фактора чи процесу та непрофесійні фактори, що викликають аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта, втрата зору і слуху, силікоз та інші). Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб. Наприклад, у працівників, котрі виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово-психічного напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево-судинної системи.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1993р. №623, травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

Професійні хвороби та шляхи їх профілактики

Професійні хвороби (професійна патологія) - це галузь медицини, що вивчає причини, характер порушень у різних системах організму, викликаних дією несприятливих факторів виробничого середовища, їх клінічну картину, діагностику, способи лікування і профілактики. Професійні хвороби тісно пов'язані з іншими галузями медицини, а також з гігієною праці. Саме гігієна праці дає чітке уявлення про причину захворювання - один або комплекс несприятливих факторів виробничого процесу, що впливають на людину. Кожному з них гігієністи праці дають якісну і кількісну оцінку, визначають часові показники їх дїї.

Праця є основою діяльності людини, сприятливо впливає на її здоров'я і забезпечує добробут суспільства. Але за певних умов деякі види праці можуть стати причиною дезорганізації в діяльності нервової, ендокринної, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату. Недостатнє технічне оснащення виробничого процесу, недодержання чітко регламентованих санітарно-гігієнічних норм призводить до "поломки" в одній чи кількох з перерахованих систем організму людини, виникає патологічний процес, який і назвали професійною патологією, професійними хворобами.

Сьогодні науковими розробками в галузі гігієни праці та професійної патології займаються в науково-дослідних інститутах гігієнічного профілю: Інституті медицини праці АМН України (Київ), НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (Донецьк), Українському НДІ промислової медицини (Кривий Ріг), Харківському НДІ гігієни праці та профзахворювань, Інституті екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя (Київ), Українському НДІ медицини транспорту (Одеса), Інституті медичної радіології АМН України (Харків), Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань, відділенні проф-патології Луганської обласної клінічної лікарні, відділенні профпато-логії Львівської обласної клінічної лікарні.

Крім перерахованих науково-дослідних інститутів, велику науково-дослідну роботу проводять на кафедрах гігієни праці та профзахворювань Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та інших медичних університетів, інститутів і академій (у Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Харкові).

У клініках профзахворювань перелічених медичних установ працюючі різних підприємств України, в яких виникла підозра на професійне захворювання, проходять поглиблене обстеження та лікування. Крім клініки професійних захворювань, у НДІ є консультативні поліклініки, в яких щодня проводиться прийом осіб з підозрою на професійне захворювання. Амбулаторний прийом передбачає обстеження у лікарів основних медичних спеціальностей (терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога, дерматолога, ортопеда, стоматолога, алерголога, гінеколога, рентгенолога). Із застосуванням електрофізіологічних, біохімічних, гематологічних, алергологічних, рентгенологічних та інших методів у кабінетах відділення функціональної діагностики проводиться поглиблене дослідження окремих органів і систем організму, що дає змогу або підтвердити, або зняти, або змінити клінічний діагноз.

Додаткові методи досліджень мають винятково важливе значення під час встановлення точного діагнозу і вирішення питання про подальшу працездатність пацієнта. Деякі дослідження проводяться двічі - до і після курсу відновлювального лікування, що допомагає в об'єктивній оцінці ефективності проведеного відновлювального лікування.

Основне завдання клінік профзахворювань - не тільки поглиблено обстежити хворого, поставити йому точний діагноз, але й провести ефективний курс відновлювального лікування з використанням медикаментозних, фізіотерапевтичних методів, спрямованих на збереження працездатності пацієнта за своєю професією (професійна реабілітація).

Велику роль у цій благородній і необхідній справі відіграють добре оснащена лікувальна база клінік, а також санаторії-профілакторії підприємств.

Для обстеження в будь-якій клініці профзахворювань працівникові необхідно мати такі документи:

1. Направлення, підписане обласним або міським профпатологом.
2. Докладну виписку з амбулаторної картки (медико-санітарної частини, поліклініки, диспансеру, де проходить спостереження працівник). Вона складається лікарем-куратором і містить відомості про початок і динаміку перебігу не тільки основного, але й супутніх захворювань, результати періодичних медичних оглядів, курсів відновлювального лікування. Окремо у виписці зазначаються частота звернень і тривалість перебування хворого на листку непрацездатності, рекомендація про переведення на іншу (легку) роботу.
3. Санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, складену промислово-санітарним лікарем санепідстанції, до сфери нагляду якої належить підприємство, де працює обстежуваний.
4. Виписку з трудової книжки обстежуваного, із зазначенням професії, стажу роботи, службових переміщень всередині підприємства.

5. Обов'язковими є висновки нарколога та фтизіатра.

6. Уважне вивчення медичних документів обстежуваного і результатів клінічного та лабораторних досліджень дають право лікарсько-експертній комісії одного із зазначених вище науково-дослідних інститутів гігієнічного профілю, а також інших лікувальних закладів вирішити таке важливе, відповідальне питання, як встановлення остаточного діагнозу захворювання і його зв'язку з умовами праці (встановлення професійного захворювання).