Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І ПРИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСІВ

Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Фінанси в економічній системі держави

Призначення та роль фінансів

Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "Фінансіа", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з переда­чею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утво­рення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччи­ні, слово "фінанси" мало негативне значення. Його пов'язува­ли зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін "фінанси" став застосовувати­ся у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспіль­них груп.

У XVIII столітті трактування поняття фінансів як держав­ного господарства мало подальший розвиток. Державні утво­рення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси — формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.

Форми одержання коштів союзами публічного змісту були зумовлені, в свою чергу, формами господарства. При нату­ральному господарстві переважали податки у натуральній фор­мі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності дер­жава задовольняла потреби експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів було незначним, існувало переважно загальне майнове оподаткування. З розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сіль­ському господарстві, виникли й різні форми мобілізації кош­тів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

У XIX столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного господарства пе­реходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зок­рема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надан­ня послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси пере­творюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постій­них наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із вина­ходом парової машини, колеса тощо. До певної міри це спра­ведливо. Нині мало не всі знають, що невміле використання фінансів призводило навіть до загибелі цивілізацій. Так, Рим­ська імперія занепала через непосильний тягар податків і збо­рів, Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, занепаду, або навпаки — до процвітання деяких еконо­мічних систем.

У фінансах можна відшукати ключ до розуміння історії: чому суспільство або яка-небудь його частина стали спрямо­вувати свій розвиток і економічне життя у тому чи іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів суті фінансів і не засвоїв кращих методів їх використання, завжди програвав.

Вчення про фінанси порівнюють із вченням про хліб на­сущний, про те, чому в одних його достатньо, а в інших нема, і в чому полягають найкращі способи добування хліба. Нині значення фінансів в історії й суспільному житті незаперечне: за ними визначається як політична доля держави, так і еконо­мічні та соціальні умови певної країни. Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояс­нювалося зміцненням держави та боротьбою за її існування. Однак сутність і форми задоволення потреб у коштах зумов­люються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві. Спо­соби ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються бо­ротьбою їхніх інтересів.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростан­ням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-гро­шових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Своїй доско­налості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси — це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функ­ціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економіч­них системах. Фінанси перетворилися на універсальний і над­звичайно активний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення вироб­ничих та соціальних процесів.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено тим, що Їх функціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи проце­су, а також кінцеві результати діяльності.

Обов'язковою ознакою участі фінансів у економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без вико­ристання грошей у процесах виробництва, у здійсненні держа­вою своїх функцій, задоволенні населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає створення грошових фондів для задоволен­ня різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно та якіс­но характеризує масштаби діяльності й фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

Громадянин, який одержує доходи у формі оплати праці чи з інших джерел, має у своєму розпорядженні певну суму грошей, але вони не є фінансами. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, надасть кредит фізичній особі або зробить щось інше, завдяки чому матиме певний дохід.

Фінанси за своїм економічним змістом дуже непроста, ба­гатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки що­до визначення меж фінансів у економічній системі держави. Так, більшість економістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи їм роль знарядь розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі відтворення. Це зу­мовлено тим, що у теоретичному плані в комуністичному сус­пільстві фінанси як елемент економічної системи повинні були відмерти. На стадії будівництва комуністичного суспільства сфера функціонування фінансів має звужуватися разом зі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово відмирати. Слід зазначити, що за існування єдиної соціалістич­ної форми власності теоретично надто складно розкрити економічну суть фінансів, оскільки в межах єдиної державної власності вони справді виконують роль інструменту розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Однак цим їх роль не обмежується.

Трактування фінансів як системи економічних, грошових чи навіть виробничих відносин і на сьогодні переважає в еко­номічній і фінансовій теорії, що існує й розвивається в постра­дянських країнах. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, виробничі, грошові відносини, створюється їхня структура, потім на неї накладається категорія фінансів або інша економічна категорія, з яких і виводиться їх економічна суть. Однак економічні відносини — це наукова абстракція, яка не має чітких економічних характеристик, на­самперед кількісних і якісних.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широ­ко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками. Де існу­ють товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економіч­ного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці й державному будівництві і є невід'ємною частиною ринко­вої економіки.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фі­нансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяль­ності, надання різноманітних послуг населенню з боку держа­ви, забезпечення виконання державою її функцій. У кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення висо­кого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

У практичному плані фінанси — це складова економічної системи будь-якої держави, використання якої дає змогу ус­пішно реалізовувати кінцеву мету економічного та соціально­го розвитку. Історичний досвід переконує, що фінанси успіш­но можна використовувати як у тоталітарних системах для задоволення вузькокласових, партійних чи особистих інтере­сів, так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і під­вищення життєвого рівня громадян.

Свого найвищого розвитку й досконалості фінанси до­сягають в умовах ринкової економіки, фундаментальною основою якої є різні форми власності. При їх обмеженості фінанси не можуть виявити всіх своїх потенційних можли­востей, оскільки їхнє функціонування жорстко обмежується відповідними державними законодавчими та нормативними актами.

З огляду на це щодо фінансів та інших економічних ка­тегорій слід вирізнити елементи об'єктивного та суб'єктив­ного змісту при їх функціонуванні. Як об'єктивне явище в економічному житті суспільства фінанси можуть успішно виконувати свою роль тільки за певних організаційних засад, тобто за наявності досконалої законодавчої бази та відповід­них фінансових інститутів. Фінанси не тільки показник рів­ня економічного розвитку суспільства, а й важливий інстру­мент цього розвитку. Залежним від пізнання економічної суті й ролі фінансів у державі є їхнє використання для досягнен­ня поставленої мети.

Перехід до ринкової економіки характеризується різкою зміною впливу фінансів на процес відтворення. Відбувається якісний і кількісний переходи на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави.

Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації різнома­нітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методами створення, напрямками вико­ристання, інтересами суб'єктів економічної діяльності, мето­дами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.