НОРМАЛІЗОВАНИЙ ВИГЛЯД ПОРІВНЯЛЬНОЇ МАТРИЦІ

Нормалізовані цільові показники	«Альфа»	«Бета»	«Гамма»	«Дельта»
Коефіцієнт покриття загальний	0,884	0,938	0,759	1,000
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,667	0,533	1,000	0,867
Коефіцієнт покриття запасів	0,639	0,852	0,721	1,000
Рентабельність продажу	0,877	1,000	0,592	0,422
Період окупності власного капіталу	0,911	1,000	0,678	0,898
Рентабельність підприємства	0,779	1,000	0,282	0,436
Оборот готової продукції	0,784	0,933	0,910	1,000
Загальний обіг капіталу	0,843	0,971	1,000	0,873
Оборот власного капіталу	0,680	1,000	0,683	0,557
Коефіцієнт фінансової залежності	0,782	1,000	0,663	0,619
Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,938	0,877	1,000	0,975
Коефіцієнт структури залученого капіталу	0,810	0,762	0,937	1,000
Абсолютне значення цільової функції (Z)	0,800	0,906	0,769	0,804

* Максимальні та мінімальні значення подані жирним шрифтом, проміжні значення — звичайним.

Аналізуючи порівняльну матрицю (табл. 13.8), можна зазначити, що підприємство — об’єкт аналізу — демонструє середні значення цільових показників, при цьому жоден з них не має максимального значення. Рівень цільової функції (Z = 0,8) свідчить, що підприємство «Альфа» належить далеко не до лідерів галузі, але демонструє третє абсолютне значення цільової функції. Крім того, наявні мінімальні значення нормалізованих цільових показників серед вибірки підприємств — коефіцієнти покриття запасів, обороту продукції та загального обігу капіталу — свідчить про наявність певних проблем по відповідних напрямах фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до визначених вище основних слабких місць у
фінансово-господарській діяльності підприємства має бути сфор­мований арсенал заходів щодо впливу на стан підприємства та забезпечення реалізації його потенціалу. Отже, перед підприємством «Альфа» постала необхідність поліпшення ситуації з фінансування запасів, прискорення реалізації готової продукції.

Крім того, специфіка КФА на основі порівняльної характеристики розрахункових показників з її еталонними величинами свідчить про доцільність використання такого алгоритму обробки вхідної інформаційної бази насамперед третіми особами, а саме потенційними кредиторами чи інвесторами, які приймають рішення про визначення напрямів власної фінансово-господарської діяльності, розглядаючи кілька альтернативних варіантів.

Розглянуті вище методики обробки вхідної інформаційної бази з окремими алгоритмами їх організації являють собою базову формалізовану форму комплексного фінансового аналізу. Зважаючи, що сукупність інтересів замовників дослідження фінансового стану підприємства на основі комплексного підходу може змінюватися у широкому діапазоні, аналітичне навантаження моделі комплексного фінансового аналізу може на відповідному рівні варіювати, не змінюючи при цьому моделі його організації. Підтвердженням можливості такої варіації є різноманітність часткових моделей організації та проведення КФА, окремі з яких планується розглянути нижче.

13.3. Часткові моделі комплексного
фінансового аналізу

Розглянуті у попередньому розділі варіанти проведення КФА являють собою загальні методологічні підходи (формалізовані алгоритми) для організації та проведення комплексного дослідження об’єкта аналізу. Зупинимося на часткових випадках КФА, які можуть бути використані для отримання замовниками КФА результатів дослідження в різних ринкових ситуаціях. Так, частковими випадками КФА можна вважати:

· оцінку вартості підприємства як цілісного майнового комплексу;

· оцінку комерційної надійності суб’єкта господарювання та визначення ймовірності його банкрутства;

· оцінку результативності фінансового менеджменту підприємства.

Такий перелік не претендує на вичерпність, однак доцільно розглянути практичні напрями застосування КФА принаймні за згаданими напрямами.

13.3.1. Оцінка вартості підприємства
та ринкові показники КФА

Використання оцінки вартості підприємства, бізнесу (business valuation) як однієї з форм КФА спрямована на ідентифікацію ринкового потенціалу підприємства — об’єкта дослідження. Результатом при цьому виступатиме не розрахункове значення «синтетичного» показника, а ринкова вартість діючого підприємства як цілісного майнового комплексу. Така вартість являє собою ціну, яку готовий сплатити потенційний інвестор за отримання повного контролю над підприємством за умови, що він не відчує ніякого тиску щодо прийняття такого рішення.

Основні підходи до визначення вартості підприємства, що використовуються у практиці оцінників наведено на рис. 13.6. Окремі методи, розроблені на основі наведених підходів, досить повно проаналізовані у вітчизняній науково-практичній літературі[41], тому коротко зупинимося на окремих із них.

Насамперед слід згадати про варіант оцінки вартості підприємства, викладений у Постанові Кабінету Міністрів України «Методика оцінки державних корпоративних прав» від 2 серпня 1999 р. № 1406. Методика ґрунтується на методі капіталізованої вартості та передбачає розрахунок вартості влас-
ного капіталу підприємства, що досліджується, за такою формулою:

, (13.10)

де ВВК — вартість власного капіталу; П — прибуток підприємства — об’єкта аналізу за останній обліковий період з початку поточного року, що передує даті проведення оцінки; ПП — податок на прибуток; А — сума нарахованої амортизації; К_в — кількість кварталів у останньому обліковому періоді з початку поточного року; К_кап — коефіцієнт прямої капіталізації (відповідно до дод. № 1 до Методики оцінки державних корпоративних прав); ЗДБ — залишок довгострокового боргу.

Рис. 13. 6. Основні підходи до оцінки вартості підприємства

Іншим методом оцінки вартості підприємства, яка може бути здійснена винятково на основі інформації, наведеної у публічній фінансовій звітності, є модель ЕВО (Edwards—Bell—Ohlson approach). Ця модель заснована на методі дисконтування очікуваних доходів (дохідний підхід) і має такий вигляд:

, (13.11)

де — вартість підприємства, що досліджується; — вартість сукупних активів (валюта балансу) підприємства в 0-му періоді; — проміжок часу, за який здійснюється аналіз очікуваних доходів; — рентабельність сукупних активів підп­ри­ємства у період ; — вартість сукупних активів (валюта балансу) підприємства в періоді ; — середньозважена вартість капіталу підприємства.

КФА підприємства шляхом оцінки його поточної ринкової вар­тості може здійснюватися на основі моделі опціонного ціноутворення Блека-Скоулза (Black-Scholes Option Pricing Model, 1973). Відповідно до цієї моделі фінансово-економічний потенціал підприємства, що досліджується, розглядається у вигляді очікуваних грошових потоків від підприємства до акціонерів та кредиторів. Причому право власників на частину очікуваних грошо­вих потоків розглядається як європейський опціон call. Зважаючи на припущення моделі ОРМ, вартість акціонерного капіталу підприємства, яка і відображує рівень його фінансово-економічного потенціалу, визначають за формулою

, (13.12)

де — вартість акціонерного капіталу підприємства, що досліджується; — вартість підприємства, що досліджується (без боргів); — вартість зобов’язань підприємства, що досліджується.