Психологія безпеки діяльності. Психічні процеси,

Властивості й стани

Психологія безпеки праці є важливою ланкою в структурі заходів із забезпечення безпечної діяльності людини. Проблеми аварійності й травматизму на сучасних виробництвах неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності й травматизму (до 60…90 % випадків) часто лежать не інженерно-конструкторські дефекти, а організаційно-психологічні причини: низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка установка фахівця на дотримання безпеки, допуск до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизації, перебування людей у стані стомлення або інших психічних станів, що знижують надійність і безпеку діяльності фахівця.

Під психологією безпеки розуміється застосування психологічних знань для забезпечення безпеки діяльності людини.

У структурі психічної діяльності людини розрізняють три основні групи компонентів: психічні процеси, властивостійстани.

1 Психічні процесистановлять основу психічної діяльності і є динамічним відбиттям дійсності. Без них неможливе формування знань і придбання життєвого досвіду. Розрізняють пізнавальні, емоційні й вольові психічні процеси.

2 Психічні властивості(якості особистості). Властивості особистості – це її істотні особливості – характер і темперамент.

Характер– сукупність найбільш стійких рис особистості людини, що проявляються в її вчинках і справах.

Темперамент –індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи. Існує чотири типи темпераменту:

– холерик – дратівливий, запальний, неврівноважений;

– сангвінік – життєрадісний, безжурний;

– флегматик – спокійний, незворушний, холоднокровний;

– меланхолік – легко піддається зневірі, песиміст.

Керівник-холерик або меланхолік – лихо для колективу: у першому випадку це постійна нервозність і нестабільність у роботі, у другому – розвал роботи й розпад колективу як такого.

Серед якостей особистості виділяють інтелектуальні, емоційні, вольові, моральні, трудові. Властивості стійкі й постійні.

3 Психічний стан людини –це відносно стійка структурна організація всіх компонентів психіки, що виконує функцію активної взаємодії людини (як власника психіки) із зовнішнім середовищем, представленим в цей момент конкретною ситуацією. Психічні стани відрізняються розмаїтістю й тимчасовим характером, визначають особливості психічної діяльності в конкретний момент і можуть позитивно або негативно позначитися на плині всіх психічних процесів. Виходячи із завдання психології праці й проблем психології безпеки праці, доцільно виділяти:позамежні, особливійвиробничі формипсихічного стану.

Надмірні форми психічної напруги позначаються як позамежні. Вони викликають дезінтеграцію психічної діяльності різної виразності, що в першу чергу веде до зниження індивідуального, властивого людині рівня психічної працездатності. Залежно від переваги збудливого або гальмового процесу можна виділити два типи позамежної психічної напруги – гальмовий і збудливий. Ці форми проявляються в першу чергу в надзвичайних ситуаціях.

Гальмовий типхарактеризується скутістю й сповільненістю рухів. Фахівець не здатний з колишньою спритністю робити професійні дії. Знижується швидкість відповідних реакцій. Сповільнюється розумовий процес, погіршується пам’ять, з'являється неуважність й інші негативні ознаки, не властиві даній людині в спокійному стані.

Збудливий типпроявляється гіперактивністю, багатослівністю, тремтінням рук і голосу. Оператори роблять численні дії, які не потрібні у конкретній ситуації. У спілкуванні з оточуючими вони виявляють дратівливість, запальність, не властиву їм різкість, брутальність, уразливість.

Позамежні форми психічного стану лежать нерідко в основі помилкових дій і неправильного поведінки операторів у складній обстановці. Тривалі психічні напруги й особливо їхні позамежні форми ведуть до виражених станів стомлення.

Особливі психічні станине є постійною властивістю особистості, виникають спонтанно або під впливом зовнішніх факторів, істотно змінюють працездатність людини. Серед особливих психічних станів, що мають значення для психічної надійності операторів, необхідно виділитипароксизмальні розлади свідомості, психогенні змінинастрою й стану, пов'язані із прийомомпсихічно активних засобів(стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв).

Пароксизмальні стани –група розладів різного походження (органічні захворювання головного мозку, епілепсія, непритомності), що характеризуються короткочасною (від секунд до декількох хвилин) втратою свідомості. При виражених формах спостерігаються падіння людини й судорожні рухи тіла й кінцівок.

Пароксизмальні перерви в операторській діяльності можуть бути причиною згубних наслідків. Сучасні засоби досліджень дозволяють виявити осіб зі схованою схильністю до пароксизмальних станів.

Психогенні змінийафектні станивиникають під дією психічних впливів. Зниження настрою спостерігається при загибелі рідних і близьких людей, після конфліктних ситуацій. При цьому з'являється байдужність, млявість, загальна скутість, загальмованість, утруднення перемикання уваги, уповільнення темпу мислення. Зниження настрою супроводжується погіршенням самоконтролю й може бути причиною виробничого травматизму.

Під впливом образи, виробничих невдач можуть розвиватися афектні стани (афект –вибух емоцій). У стані афекту в людини розвивається психогенне (емоційне) звуження обсягу свідомості. При цьому спостерігаються різкі рухи, агресивні й руйнівні дії. Особи, схильні до афектних станів, належать до категорії з підвищеним ризиком травматизації й не повинні призначатися на спеціальності з високою відповідальністю.

Виробничі психічні станивиникають у процесі трудової діяльності. Вони класифікуються за наступними групами:

1 Відносно стійкі й тривалі за часом стану. Вони визначають відношення людини до даного конкретного виробництва й конкретного виду праці. Ці стани (задоволеності або незадоволеності роботою, зацікавленості працею або байдужності до неї і т.п.) відображають загальний психологічний настрой колективу.

2 Тимчасові, ситуативні, швидко минаючі стани. Виникають під впливом різного роду неполадок у виробничому процесі або у взаєминах працюючих.

3 Стани, що виникають періодично в ході трудової діяльності, наприклад: схильність до роботи; знижена готовність до неї; впрацьовування; підвищена працездатність, стомлення; кінцевий порив; стани, викликані змістом і характером роботи (нудьга, сонливість, апатія, підвищена активність).

Найбільш важливим є розгляд станів за рівнем напруги, тому що саме ця ознака найбільш суттєва з погляду впливу стану на ефективність і безпеку діяльності.

Помірна напруга –нормальний робочий стан, виникає під мобілізуючим впливом трудової діяльності. Це стан психічної активності – необхідна умова успішного виконання дій. Він супроводжується помірною зміною фізіологічних реакцій організму, проявляється в гарному самопочутті, стабільному й упевненому виконанні дій. Цей стан відповідає роботі в оптимальному режимі, тобто в комфортних умовах, при нормальній роботі технічних пристроїв. Звичайно тут мають місце тривале збереження працездатності, відсутність грубих порушень, помилкових дій, відмов, зривів й інших аномалій. Діяльність в оптимальному режимі характеризується високою надійністю й оптимальною ефективністю.

Підвищена напругасупроводжує діяльність, що протікає в екстремальних умовах.

Екстремальні умови –умови, що вимагають від працюючого максимальної напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі фізіологічної норми. Відхилення від оптимальних умов діяльності вимагають підвищеного вольового зусилля або, інакше кажучи, викликають напруги. До несприятливих факторів, що підвищують напругу, відносяться:

- фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов перебування нормативним вимогам;

- біологічний страх;

- дефіцит часу на обслуговування;

- підвищені труднощі завдання;

- підвищена значимість помилкових дій;

- неуспіх внаслідок об'єктивних обставин;

- дефіцит інформації для ухвалення рішення;

- перевантаження інформацією;

- конфліктні умови, тобто умови, при яких виконання однієї з них вимагає здійснення дій, що суперечать виконанню іншої умови.

Напруги можуть бути класифіковані відповідно з тими психічними функціями, які переважно залучені в професійну діяльність і зміни яких найбільш виражені в несприятливих умовах:

- інтелектуальна напруга (приклад: висока щільність потоку проблемних ситуацій обслуговування);

- сенсорна напруга (виникає у випадку більших утруднень у сприйнятті необхідної інформації);

- монотонія (виникає при одноманітності виконуваних дій, неможливості перемикання уваги, при підвищеній вимозі як до концентрації, так і до стійкості уваги);

- політонія (напруга, викликана необхідністю перемикань уваги, частих й у несподіваних напрямках);

- фізична напруга (при підвищеному навантаженні на руховий апарат людини);

- емоційна напруга (виникає при конфліктних умовах, підвищеній імовірності виникнення аварійної ситуації, несподіванки або тривалій напрузі інших видів);

- напруга очікування (напруга, викликана необхідністю підтримки готовності робочих функцій в умовах відсутності діяльності);

- мотиваційна напруга (пов'язана з боротьбою мотивів, з вибором критеріїв для ухвалення рішення);

- стомлення (напруга, пов'язана з тимчасовим зниженням працездатності, викликаної тривалою роботою).

Професійній діяльності людини найбільш властиві стани стомлення, монотонності й емоційної напруги. Розглянемо їх більш докладно.

Стомлення є одним з найпоширеніших факторів, що справляють істотний вплив на ефективність і безпеку діяльності. Воно являє собою досить складний і різнорідний комплекс явищ.

Компоненти стомлення(суб'єктивні психічні стани):

- почуття слабосилля (виражається в переживанні особливо тяжкої напруги й у непевності; людина почуває, що не має сил належним чином продовжувати роботу);

- розлад уваги (увага легко відволікається, людина стає млявою, малорухомою або, навпаки, хаотично рухливою, нестійкою);

- розлад в сенсорній області (таким розладам піддаються рецептори, які брали участь у роботі) – порушення в моторній сфері (розлад ритму, ослаблення точності, координації рухів);

- дефекти пам'яті й мислення;

- ослаблення волі (при стомленні послабляються рішучість, витримка й самоконтроль, відсутня наполегливість);

- сонливість (при сильному стомленні виникає сонливість, як вираження охоронного гальмування).

Стомлення протікає вдинаміці, у якій виділяють наступні стадії:

1 З'являється відносно слабке почуття втоми, продуктивність праці не падає або падає незначно.

2 Зниження продуктивності стає помітним й усе більше й більше загрозливим, причому часто це зниження відноситься тільки до якості, а не до кількості вироблення.

3 Наступає перевтома – крива роботи або різко знижується, або ж приймає таку форму, що відображає спроби людини зберегти належний темп роботи. Зрештою, робочі дії можуть бути так дезорганізовані, що людина почуває неможливість продовження роботи.

Стан монотонності викликається дійсною або гаданою одноманітністю виконуваних на роботі рухів і дій. Під впливом переживанням монотонності людина, що не вміє цей психічний стан стримувати або усувати, стає млявою, байдужою до роботи. Цей стан приводить до передчасного стомлення.

У фізіологічній основі монотонності лежить гальмуюча дія однакових повторних подразників. Монотонність завжди зв'язується із працею по виконанню одноманітних і короткочасних операцій.

Відмінності станів стомлення й монотонності:

- стомлення, викликається вагою розумової або фізичної роботи, а стан монотонності може переживатися й при легкій, зовсім не стомлюючій праці;

- стомлення – фазовий процес, а монотонність характеризується хвильовою кривою, що має підвищення й спади;

- наслідок стомлення – зниження виконання, а монотонність викликає коливання виконання;

- стомлення підсилює психічну напруженість, а монотонність знижує її.

Необхідно також відрізняти стан монотонностівід психічної насиченості. Психічна насиченість викликає хвилювання, нервозність, занепокоєння; монотонність, навпроти, супроводжується напівсонним станом, зниженням психічної активності й нудьгою.

Емоційна напруга може по-різному впливати на поведінку людини. Відповідно до переваги в людини процесу порушення або гальмування стан емоційної напруги може проявлятися в різних формах поведінки людини в екстремальних умовах.

Напружений типповедінки проявляється в загальній загальмованості, сповільненості, скутості, імпульсивності й напруженості виконання робочих функцій.

Боягузливий типповедінки може проявлятися у свідомому ухиленні людини від виконання своїх функцій. В екстремальних умовах під впливом страху людина починає діяти по звичному, однак не адекватному сформованій ситуації шаблону.

Гальмовий типемоційної поведінки характеризується повною загальмованістю дій у незвичайних і відповідальних ситуаціях.

Агресивно-безконтрольний тип поведінки – найбільш яркою й небезпечною формою його прояву є афективні зриви діяльності, у результаті чого людина починає діяти агресивно, безглуздо й безконтрольно, що збільшує стан керованої нею системи, прискорюючи цим настання катастроф й аварій.

Прогресивний типповедінки властивий такій категорії людей, які при наявності належної мотивації, перебуваючи в екстремальних умовах, значно поліпшують показники своєї роботи. Цей тип характеризується бойовим запалом, підвищеною працездатністю, мінімальною витратою сил.

Напружений типпіддається виправленню в процесі спеціально організованого навчання, спрямованого на формування навичок. Боягузливий типповодження може бути змінений і поліпшений шляхом певних виховних впливів, що допомагають людині переборювати емоції страху. Поки ще не знайдені ефективні засоби психологічного впливу на представників гальмового й агресивно-безконтрольного типів поведінки, кращим шляхом підвищення надійності систем керування є своєчасне відсівання таких осіб.