Кількісна оцінка небезпек. Ризик. Оцінка ступеня ризику. Концепція прийнятного (припустимого) ризику.

Найбільш прийнятною кількісною оцінкою небезпеки є ризик – це ймовірність небезпечних наслідків й очікуваних втрат (життя, здоров'я, матеріальних втрат, навколишнього середовища), які є результатом взаємодії між небезпеками, уразливістю й захищеністю систем в протистоянні цим небезпекам. По суті, ризик – це чисельне значення, що характеризує стан небезпеки і являє собою частоту реалізації небезпеки, кількісну її оцінку. Формальний запис:

R = H + V – C;

де R– ризик;

H – небезпеки;

V – уразливість;

C – захищеність.

Уразливість –це сукупність умов і процесів, які є результатом прояву фізичних, соціальних, економічних факторів і факторів навколишнього середовища, що визначають чутливість людини або суспільства до дії небезпеки.

Захищеність –це сукупність засобів і методів окремої людини або суспільства в цілому, які вони використовують для запобігання наслідків прояву небезпеки.

Як кількісна оцінка ризик найчастіше представляють як відношення тих або інших небажаних наслідків до їхнього можливого числа за визначений період. У цьому випадку ризик є частотою реалізації небезпеки:

Або

де R – ризик за певний період часу;

n – кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій, катастроф);

N – теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об’єкта.

Приклад 1. Визначити ризик бути відрахованим з академії за незадовільні результати сесії, якщо за рік з цієї причини відраховується 14 чоловік, а навчається на курсі 138 чоловік.

R = 14 : 138 = 0,1.

Приклад 2. Визначити ризик бути виселеним з гуртожитку за паління, якщо кількість виселень з цієї причини за рік становить 6, а проживає 300 студентів.

R = 6 : 300 = 0,02.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний (допустимий) ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний ризик (рис. 2.1).

Розрізняють також індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує небезпеку окремого виду для окремого індивідуума.

Соціальнийризик(груповий)–ризик для групи людей – залежність між частотою подій і числом потерпілих при цьому людей, визначається як імовірність того, що певне число людей може загинути в результаті прояву небезпеки.

Рисунок 2.1 – Класифікація ризиків

Сприйняття ризику суб'єктивне. Люди різко реагують на події рідкі, у результаті яких гинуть великі групи людей, у той же час події, у яких гинуть одиниці або невеликі групи людей і які відбуваються частіше, викликають менш напружену емоційну реакцію. На практиці ризик використовують у нормативній документації, що стосуються забезпечення безпеки.

За даними американських фахівців фінансова оцінка людського життя в плані її порятунку коливається в проміжку від 65 тисяч до 7 мільйонів доларів. Слід зазначити, що процедура визначення ризику досить суб’єктивна.

Можна виділити 4 методи визначення ризику:

– інженерний – спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову дерев небезпек;

– модельний – базується на побудові моделей впливу небезпек, як на окрему людину, так і на соціальні, професійні групи;

– експертний – за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами;

– соціологічний(соціометрична оцінка) – базується на опитуванні населення та працівників.

Перераховані методи відбивають різні аспекти ступеня ризику, тому застосовувати їх потрібно в комплексі.

Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від способу життя.

Традиційна техніка безпеки базується на категоричній вимозі: забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій. Сьогодні через ускладнення виробництва й появу принципово нових технологій, ускладнення транспортних й енергетичних комунікацій концепція "абсолютної безпеки" стала неадекватна внутрішнім законам техносфери. Ці закони мають імовірнісний характер, і абсолютна неймовірність аварії досягається лише в системах, позбавлених запасеної енергії, хімічно й біологічно активних компонентів.

Однак будь-яка діяльність людини, спрямована на створення матеріальних благ, супроводжується використанням енергії. Як показує практика – вимога абсолютної безпеки, що підкуповує своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей тому, що забезпечити нульовий ризик у діючих системах неможливо.

Суть концепції припустимого ризику полягає в прагненні до такої величини безпеки, що приймає суспільство в даний період часу. Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні, політичні аспекти й представляє деякий компроміс між рівнями безпеки й можливостями її досягнення. Насамперед потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні. Затрачаючи надмірні засоби на підвищення безпеки, можна завдати шкоди соціальній сфері, погіршити медичну допомогу. У деяких країнах, наприклад у Голландії, прийнятний ризик установлений у законодавчому порядку.

Фактично, ми всі щодня ухвалюємо рішення щодо співвідношення ризику з вигодою. Навіть такі прості питання, як переходити вулицю, їхати на машині або йти пішки, відносяться до цього ж типу, хоча більшість із нас навряд чи думає про це. Як правило, ми схильні погодитися на певну частку ризику, як ціну за наш спосіб життя.

Максимально прийнятнимрівнем індивідуального ризику загибелі людини зазвичай вважається 0,000001 у рік.Настільки малим, що їм можна знехтувати,уважається індивідуальний ризик загибелі 0,00000001 у рік. Максимально прийнятним ризиком для екологічних систем уважається той, при якому може постраждати 5 відсотків біогеоценозу.