Психічні функції й процеси в діяльності людини

Будь-яка діяльність містить ряд обов'язкових психічних процесів і функцій, які забезпечують досягнення необхідного результату.

Увага –це спрямованість психічної діяльності на певні предмети або явища дійсності. Мимовільна увагавиникає без усякого наміру, без заздалегідь поставленої мети й не вимагає вольових зусиль.Довільна увагавиникає внаслідок поставленої мети й вимагає певних вольових зусиль. Мимовільне відволікання –коливання уваги і її ослаблення до об'єкта діяльності.Розподіл уваги –одночасна увага до декількох об'єктів діяльності при одночасному виконанні дій з ними. Навмисний переносуваги з одного об'єкта на іншій – перемикання уваги.

Відчуття –найпростіший процес, що полягає у відбитті окремих властивостей або явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні рецептори. Існують відчуття декількох видів: зорові, слухові, шкірні, кінестетичні й ін.

Сприйняття– процес відбиття у свідомості людини предметів або явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів, у ході якого відбувається упорядкування й об'єднання окремих відчуттів у цілісні образипредметів і подій. Цілеспрямоване, планомірне сприйняття – спостереження. Сприйняття простору –сприйняття обсягу, форми, величини й взаємного розташування об'єктів, їхнього рельєфу, далекості й напрямку, у якому вони перебувають. Відбиття зміни в часі положення об'єктів у просторі – сприйняття руху. Сприйняття часу – відбиття об'єктивної дійсності, швидкості й послідовності явищ дійсності.

Пам'ять –комплекс фізіологічних процесів запам'ятовування, збереження, наступного дізнавання й відтворення того, що було в минулому досвіді людини. Рухова (моторна) пам'ять –запам'ятовування й відтворення рухів й їхніх систем, що лежить в основі вироблення інформування рухових навичок і звичок. Емоційна пам'ять –пам'ять людини на пережиті їм у минулому почуття. Образна пам'ять –збереження й відтворення образів предметів і явищ, що сприймалися раніше. Ейдетична пам'ять –дуже яскраво виражена образна пам'ять, пов'язана з наявністю яскравих, чітких, живих, наочних подань. Словесно-логічна пам'ять –запам'ятовування й відтворення думок, тексту, мови.

Мимовільна пам'ятьпроявляється в тих випадках, коли не ставиться спеціальна мета запам'ятати той або інший матеріал й останній запам'ятовується без застосування спеціальних прийомів і вольових зусиль. Довільна пам'ятьзв'язана спеціальною метою запам'ятовування й застосуванням відповідних прийомів, а також певних вольових зусиль.Короткочасна(первинна або оперативна)пам'ять –короткочасний (на кілька хвилин або секунд) процес досить точного відтворення тільки що сприйнятих предметів або явищ через аналізатори.Після цього моменту повнота й точність відтворення, як правило, різко погіршуються. Довгострокова пам'ять –вид пам'яті, для якої характерно тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення й відтворення. Оперативна пам'ять –процеси пам'яті, які обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії й операції.

Запам'ятовування –процес закріплення у свідомості образів, вражень, понять.Упізнавання –процес пам'яті, пов'язаний з усвідомленням того, що даний об'єкт сприймався раніше.Забування –процес, при якому відбувається "випадання" того або іншого матеріалу з пам'яті.

Відтворення –актуалізація (пожвавлення) образів, закріплених у пам'яті, без опори на вторинне сприйняття об'єктів.

Асоціація –зв'язок між окремими поданнями, при яких одне із цих подань викликає інше. Розрізняють асоціації за подібністю, контрастом, суміжністю. Подання –образи предметів або процесів реальної дійсності, у цей момент не сприйманих людиною.

Мислення –процес узагальненого й опосередкованого пізнання істотних властивостей й явищ навколишньої дійсності, а також істотних зв'язків і відносин, що існують між ними. У процесі мислення людина користується такими методами, яканаліз, синтез, абстракція, конкретизація, узагальнення.Розрізняють мислення: діюче, наочно-образне, абстрактне, а також 3 форми мислення:судження, умовивід(індуктивний й дедуктивний)і поняття(загальне, конкретне й абстрактне).

Уява –процес створення образів-подань нового, тобто того, що в минулому дана людина не сприймала, із чим не зустрічалася. Мимовільна(пасивна) уява виникає без усякого наміру з боку людини. Прикладом такої уяви є сновидіння.Довільна(активна) уява виникає в результаті поставленої мети, наміру.Відтворююча(репродуктивна)уява –вид активної уяви, що виникає на основі описів або зображень, виконаних іншими.Творча уява(вид активної уяви) полягає в самостійному створенні нового образа.

Спілкування –спосіб активної взаємодії між людьми.Мовне спілкування –це використання мови з метою спілкування людей, необхідна основа людського мислення. Фонематичний слух –здатність людини виділити із мовного потоку фонеми,тобто змісторозділювальні звуки мови.Внутрішня мова –мова "про себе", внутрішнє проказування, звичайно використовуване в процесі мислення.

Знання процесів перетворення, запам'ятовування й відновлення інформації в короткочасній пам'яті оператора й їхніх характеристик дозволяє вирішувати проблему використання інформації, правильно обрати інформаційну модель, визначити структуру й кількість сигналів при їхньому послідовному поданні, правильно обрати обмеження за обсягом інформації, що вимагає запам'ятовування, при виробленні стратегії безпечного керування або ухвалення рішення.

Поряд з обсягом і тривалістю зберігання інформації важливою характеристикою оперативної пам'яті є швидкість виключення, забування матеріалу, не потрібного для подальшої роботи. Своєчасне забування виключає помилки, пов'язані з використанням застарілої інформації, і звільняє місце для зберігання нових даних.

Характеристики оперативної пам'яті змінюються під впливом значних фізичних навантажень, специфічних екстремальних факторів й емоціогенних впливів. У цілому збереження високих показників оперативної пам'яті й готовності до відтворення довгострокової інформації при впливі екстремальних факторів залежить від їхньої сили й тривалості, загальної неспецифічної стійкості й від ступеня індивідуальної адаптації людини до конкретних факторів.

Довгострокова пам'ять забезпечує зберігання інформації протягом тривалого часу. Обсяг довгострокової пам'яті в загальному випадку оцінюють відношенням числа стимулів, що збереглися в пам'яті через деякий час (більше 30 хв.), до числа повторень, необхідних для запам'ятовування.

Інформація, що надійшла в довгострокову пам'ять, із часом забувається. Засвоєна інформація найбільш значно зменшується за перші 9 годин: з 100 % вона падає до 35 %. Число утриманих елементів, що залишилися, через кілька днів практично залишається тим самим. У конкретних умовах забування залежить від ступеня осмислення інформації, характеру фундаментальних знань з отриманої інформації, індивідуальних особливостей пам'яті.

Короткочасна пам'ять пов'язана насамперед із первинним орієнтуванням у навколишнім середовищі, тому спрямована, головним чином, на фіксацію загального числа сигналів, що знову з'являються, незалежно від їх інформаційного змісту. Завдання довгострокової пам'яті – організація поведінки в майбутньому, яка потребує прогнозування ймовірностей подій.