Рівність прав та обов’язків подружжя

Сімейним кодексом України передбачено, що кожен із подружжя користується рівними правами і має рівні обов’язки. Права та обов’язки подружжя поділяються на особисті та майнові. До особистих прав і обов’язків подружжя належить: обрання прізвища, вільний вибір кожним із подружжя занять, професії і місця проживання. Питання виховання дітей та інші питання життя сім’ї вирішуються подружжям спільно.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбним прізвищем, а також наречена (наречений) мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище іншого.

Сімейний кодекс України встановлює, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, до своїх звичок та уподобань, право на вільний вибір місця проживання. Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина і чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та з іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї, спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька.

До майнових прав подружжя належать їх права на особисту приватну власність, на спільну сумісну власність, на набуття та статус цих видів власності, права та обов’язки подружжя з утримання.

Особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є:

- майно, набуте нею (ним) до шлюбу;

- майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто;

- речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

- премії, нагороди, які вона (він) одержала (одержав) за особисті заслуги;

- страхові суми, одержані нею (ним) за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини (чоловіка) майно, набуте нею (ним) за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дитиною, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода іншого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для іншого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що інший із подружжя може надати матеріальну допомогу.

Позбавлення батьківських прав

Батьки або один із них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, у тому числі при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення) та з інших дитячих лікувально-профілактичних закладів, і протягом шести місяців не виявляють щодо неї батьківського піклування, жорстоко поводяться з нею, шкідливо впливають на неї своєю аморальною антигромадською поведінкою, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, якщо вони засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також якщо є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Позбавлення батьківських прав проводиться лише в судовому порядку. Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою державних або громадських організацій, одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини за позовом прокурора, а також самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. При цьому необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу і прокурора.

При позбавленні батьківських прав обох батьків дитина передається на опікування органам опіки і піклування. Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав, може мати місце з дозволу органів опіки і піклування, якщо такі побачення не позначаться шкідливо на здоров’ї та поведінці дитини.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, що ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, відносно якої вони позбавлені прав, у тому числі права вимагати від дитини в майбутньому надання їм утримання.

Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку утримання дітей – сплати аліментів тощо.

Законодавством передбачається можливість поновлення в батьківських правах, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені.

Поновлення провадиться лише в судовому порядку за заявою особи, позбавленої батьківських прав.

Законодавством встановлюється також порядок відібрання дітей від осіб без позбавлення їх батьківських прав. Тільки суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передати її на опікування органам опіки і піклування незалежно від позбавлення осіб батьківських прав, якщо залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небезпечне для неї (для її життя, здоров’я), для її морального виховання.

Опіка і піклування

Питання опіки та піклування належить як до сімейного, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються сімейним і цивільним законодавством.

Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки. Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 14 років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби.

Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від 14 до 18 років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними. Піклування також може бути встановлено на прохання осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права. Опіка, піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклування, а також судом. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються їх особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи та управління місцевих державних адміністрацій чи виконавчих комітетів у межах їх компетенції. У селах і селищах справами опіки та піклування безпосередньо відають виконавчі комітети їх рад. Для допомоги в роботі при органах опіки та піклування створюються опікунські ради, що мають дорадчі функції. До складу опікунських рад входять депутати, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (представники органів освіти, охорони здоров’я тощо) і громадськості.

Опікуни чи піклувальники зобов’язані виховувати підопічних, турбуватися про їх здоров’я, фізичний, моральний, духовний розвиток та навчання, готувати їх до праці, захищати їх права й інтереси.

Опікуни та піклувальники мають право розпоряджатися майном підопічних в інтересах останніх. Як правило, опікун повинен проживати з підопічним і при здійсненні прав та виконанні обов’язків підопічних укладати угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як його законний представник. Органи опіки та піклування мають право, якщо це необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право кожного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися внеском, зробленим будь-ким на ім’я підопічного (Стаття 145 КпШС України).

Згідно статті 154 КпШС України опікуни і піклувальники ‘ можуть бути за їх проханням звільнені від виконання своїх обов’язків, якщо орган опіки та піклування визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Поважними причинами є хвороба опікуна або піклувальника, зміна умов їх життя, тривале відрядження.

Оскільки піклувальник над повнолітньою особою, яка має фізичні недоліки, призначається за проханням останньої, то за його проханням він у будь-який час може бути звільнений від своїх обов’язків.

Опіка також припиняється автоматично з досягненням неповнолітніми 15 років, а також у випадку смерті підопічного.

Піклування припиняється автоматично без спеціального на те рішення органів опіки з досягненням підопічним 18 років, при одруженні неповнолітньої особи, внаслідок смерті особи, яка перебувала під піклуванням.

Проблемні запитання для дискусії:

1. Що робити, коли дитина в сім’ї потребує захисту?

2. Коли і як держава регулює сімейні відносини?

3. Що таке сім’я та яку роль вона відіграє в житті людини?

4. Шлюбний договір – необхідна потреба чи дань моді?

Термінологічне завдання:

Засвоїти визначення понять: «шлюб», «сім’я», «усиновлення», «опіка». «піклування».

Методичне завдання:

Наведіть (письмово) умови укладання шлюбу та умови, за якими шлюб є недійсним.

Практичне завдання:

Складіть план відповіді на вказані теоретичні запитання семінарського заняття. Підготуйтесь до дискусії з проблемних запитань.

Реферати:

1. Усиновлення дітей громадянами України.

2. Аліментні права та обов’язки батьків і дітей.

3. Особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей.

4. Визначення походження дітей.

5. Майнові права та обов’язки подружжя.

6. Шлюбний договір.

7. Міжнародні стандарти в галузі охорони сім’ї та дитинства.

8. Опіка і піклування.

Завдання для перевірки засвоєних знань:

1. У якому з наведених випадків шлюб є недійсним?

а) фіктивний шлюб;

б) шлюб між двоюрідними братом і сестрою;

в) шлюб із особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

г) шлюб без вільної згоди чоловіка та жінки.

2. Визначте підстави всиновлення:

а) заява про всиновлення дитини;

б) згода дитини;

в) рішення суду;

г) згода навчального закладу.

3. Визначте шлюбний вік для жінок в Україні:

а) 14 років;

б) 16 років;

в) 17 років;

г) 18 років.

4. Через який час після подання заяви реєструється шлюб?

а) через один місяць;

б) через два місяці;

в) через три місяці;

г)через шість місяців.

5. Кому належіть майно, придбане під час шлюбу:

а) тільки чоловікові;

б) дітям;

в) тільки дружині;

г) чоловікові та дружині?

6. Визначте вік дітей, над якими може бути встановлено опіку:

а) до 14 років;

б) до 15 років;

в) до 16 років;

г) до 18 років.

7. Визначте одну з умов укладання шлюбу:

а) згода батьків;

б) документ про загальну середню освіту;

в) досягнення шлюбного віку особами, що одружуються;

г) наявність у майбутньої сім’ї житла.

8. Між якими родичами і членами сім’ї регулює відносини Сімейний кодекс України:

а) подружжям;

б) бабусею, дідусем та онуками;

в) тіткою, дядьком і племінником;

г) рідними братами і сестрами?

9. Мінімальний вік одруження в Україні для чоловіків:

а) 20 років;

б) 18 років;

в) 16 років;

г) 15 років.

10. Які питання врегульовує шлюбний договір?

а) особисті права кожного з подружжя;

б) інтелектуальні права подружжя;

в) шлюбні відносини подружжя;

г) майнові відносини подружжя

11. У якому випадку розірвання шлюбу проводиться у суді?

а) за спільною заявою подружжя в разі відсутності дітей;

б) за заявою подружжя, що має дітей;

в) з особами, визнаними недієздатними;

г) з особами, визнаними безвісно відсутніми.

12. За чиєю заявою шлюб може бути розірваний судом?

а) за заявою батьків одного з подружжя;

б) за заявою друзів;

в) за заявою одного з подружжя і якщо один із подружжя визнаний недієздатним;

г) за заявою подружжя, що має дітей.

13. Визначте вік особи, для всиновлення якої потрібна її згода:

а) 5 років;

б) 7 років;

в) 10 років;

г) 4 роки.

14. Визначте одне з прав подружжя:

а) право на материнство і на батьківство;

б) право на працю;

в) право на піклування про своє здоров’я;

г) право на взаємну повагу, дружбу.

15. У якому випадку батьки можуть бути позбавлені батьківських прав?

а) батьки примушують дитину до жебракування;

б) батьки не дають дитині кишенькових грошей;

в) батьки дитини є безробітними;

г) батьки вимагають від дітей добре навчатися.