Функції та принципи права, їх поняття Функції права є ключовими напрямками юридичного впливу права на суспільні відносини, в яких розкриваються сутність і соціальне призначення права у суспільному житті.
Існує кілька видів функцій:
1. загальносоціальні;
2. спеціально-юридичні.
Загальносоціальні функції – це функції, за допомогою яких право виражається як соціальні регулятори відносин у різних сферах суспільного життя:
1. політична функція – це функція, що спрямована на правове регулювання між суб’єктами політичної влади;
2. економічна функція – це функція, що спрямована на юридичне забезпечення надійності та справедливості економічних відносин;
3. культурно-історична функція – це функція, що спрямована на збирання і розвиток культурно-духовних цінностей;
4. функція соціального контролю – це функція, що полягає у виконанні впливу права на поведінку суб’єктів за допомогою заохочення, стимулювання, утримання від неправомірних дій і т. д.;
5. виховна функція – функція, за допомогою якої складається переконання в доцільний і справедливому порядку правового регулювання.
Спеціально-юридичні функції – це функції, за допомогою яких визначаються засоби і прийоми регулювання суспільних відносин:
1. регулятивна функція – це функція, що спрямована на здійснення правового впливу, який спрямовано на організацію соціально значущих відносин за допомогою формально визначених правил поведінки, вимог суспільного розвитку, особливостей обстановки як усередині держави, так і на міжнародній арені;
2. регулятивна динамічна функція – це функція, за допомогою якої здійснюється вплив на суспільні відносини за допомогою їх оформлення та стимулювання;
3. регулятивна статична функція – це функція, за допомогою якої реалізовується вплив на суспільні відносини закріпленням їх положення в інститутах права;
4. охоронна функція – це функція, яка полягає в охороні позитивних, правомірних і витисненні негативних явищ суспільного життя, а також припиненні, попередженні та відновленні порушених прав:
5. компенсаційна функція – це функція, за допомогою якої забезпечується надання компенсацій за заподіяну шкоду або завдані збитки;
6. відновна функція - це функція, яка спрямована на відновлення порушеного права або положення;
7. обмежувальна функція – це функція, яка спрямована на обмеження в суспільних відносинах суспільно небезпечної поведінки;
8. каральна функція – це функція, яка полягає в призначенні покарання за вчинені правопорушення.
Сфери дії права і моралі не збігаються лише частково, тобто значна сукупність суспільних відносин і є предметом регулювання права і моралі. Моральні вимоги дають більший простір для тлумачення і застосування, при цьому право і мораль розглядаються за часом введення в дію і їх історичних доль.
У основі будь-якої усвідомленої діяльності людини лежать певні принципи. Смислове значення слова «принцип» означає - «керівний початок» або «основоположна ідея». Законодавство, будучи соціальним явищем, що створюється людьми з метою юридичного закріплення нормативно-правових розпоряджень, направлених на врегулювання суспільних відносин, також засноване на певних принципах.
У юридичній літературі предметом наукового дослідження зазвичай стають принципи права. Під принципами права розуміється виражені в праві початкові нормативно-керівні початки, що характеризують його створення, його основи, закріплені в ньому закономірності суспільного життя . Відмітимо, що ця проблема в юридичній літературі досить добре досліджена. Принципи права є основні ідеї, початкові положення або ведучі початку процесу його формування, розвитку і функціонування.
Відбиваючись, перш за все в нормах права, принципи пронизують все правове життя суспільства, всю систему країни. Вони характеризують не тільки суть, але і зміст права, відображають не тільки його внутрішню будову, статику, але і процес його застосування, його динаміку. Принципи права роблять величезний вплив на процес підготовки нормативних актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог. Принципи права є ніби своєрідною несучою конструкцією, на основі якої ґрунтується і реалізуються не тільки норми, інститути або галузі, але і вся його система.
Принципи служать основним орієнтиром всієї правотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності державних органів. Від ступеня їх дотримання в прямій залежності знаходиться рівень злагодженості, стабільності й ефективності правової системи. Маючи загальнообов’язковий характер, принципи права сприяють зміцненню внутрішньої єдності і взаємодії різних його галузей і інститутів.
Принципи права є довільними за своїм характером, а об’єктивно-обумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в тій або іншій країні, соціально-класовою природою держави і права, характером пануючого в країні політичного і державного режимів, основними принципами побудови і функціонування політичної системи того або іншого суспільства. Метою цього дослідження є вивчення принципів права.
Для досягнення даної мети ми поставили наступні завдання:
· Аналіз поняття принципів має рацію і їх ролі;
· Вивчення їх видів відповідно до запропонованої класифікації;
· Втілення загальнолюдських цінностей у принципах права;
· Співвідношення закону і права крізь призму принципів права.
Загальноправові та міжгалузеві принципи
Перш ніж аналізувати ознаки загальноправових та міжгалузевих принципів, слід звернутися до визначення принципів права. Скакун О.Ф. визначає, що принципи права – це об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов’язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку. Згідно визначення, яке пропонує Малько А.В., принципи права – це основні, початкові начала, положення, ідеї, що виражають суть права як специфічного соціального регулятора. Вони виражають закономірності має рацію, його природу і соціальне призначення, є найбільш загальні правила поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його суті. Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв’язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії. Принципи права слід відрізняти від норм-принципів, тобто принципів, які прямо закріплені у нормах права та являють собою внутрішній зміст цих норм. Для того, щоб наочно побачити відмінності принципів права від норм права наведемо порівняльну таблицю:
Принципи права. Норми права
1. Розчиняються в безлічі норм, пронизують усю правову матерію, виводяться із її суті
2. З’являються як загальнообов’язкові формально-визначені правила поведінки, пронизані принципами права
3. Є стрижнем усієї системи права, додають праву логічності, послідовності, збалансованості
4. Є частинками системи права, яка набуває логічності та збалансованості завдяки принципам права
5. Мають вищий рівень абстрагованості від регульованих відносин, звільнені від конкретики та подробиць
6. Являють собою модель (зразок, мірило, еталон) регульованих суспільних відносин, фіксують типові конкретні соціальні процеси, поведінку людини
7. Виступають як загальне мірило поведінки, не вказуючи права та обов’язки
8. Виступають як загальне мірило поведінки, вказуючи права та обов’язки
9. Є позитивним зобов’язанням і як таке набувають якостей особливого рівня права, що постає над рівнем норм, визначають їх ціннісну орієнтацію (спрямованість)
10. Перебувають під принципами, під їх ціннісною орієнтацією при володінні конкретною функціональною спрямованістю (регулятивною та охоронною)
11. Не мають способів регулювання, їх провідним елементом є повинність (те, що повинно бути), яка безпосередньо відображає існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей та обґрунтовується нею
12. Притаманна їм повинність відображує існуючу в суспільстві систему цінностей не безпосередньо, а опосередковано через способи регулювання: дозволяння, обов’язки та заборони
13. Виступають відправним началом при вирішенні конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії закону у разі наявності прогалин у законодавстві..
Усі принципи права можна поділити на:
· загальносоціальні
· спеціально-соціальні (юридичні) До загальносоціальних можна віднести: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін. Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права поділяються на:
• Загальні – своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права;
• Галузеві – своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах властивий цивільному праву принцип; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін.властивий міжнародному публічному праву);
· Міжгалузеві – своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праву; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації підприємницькому та банківському праву).
Загальноправові принципи можна визначити, як сукупність морально-етичних і організаційних принципів Перші з них утворюють етичну основу права, його духовний фундамент. Ці принципи безпосередньо впливають на нормативний зміст права. Друга група загальних принципів, тісно взаємозв’язана з першою, складає організаційно-процедурну права, орієнтовану на забезпечення його ролі як особливого, державного регулятора суспільних відносин, виконання правом його специфічно юридичних функцій. Згідно цьому право будь-якої демократичної держави, зокрема сучасній Україні, разом з певними, історично обумовленими особливостями, характеризується також загальними рисами, засобами, властивими всякому праву, заснованому на міжнародновизнаних, загальнолюдських принципах. В той же час слід відмітити, що загальні принципи, що входять у систему загальноправових, розповсюджуються на майже всі сфери людських відносин. Ці принципи, якщо вони будуть реально перетворюватися в дійсність, мають ідеологічне та виховне значення. Проте, по суті, специфіку саме права ці принципи не відображають. Саме тому, принципи права потрібно виводити не з ідеологічних категорій, а саме з правової матерії
Принципи права - це вихідні положення (початку) права, що є основою його втримування.
Види принципів права:
Загальправові (загальні) виражають загальне в утримуванні всіх галузей права, являють собою вихідні початки усередині галузевої правотворчої і правозастосовної діяльності держави.
До числа ці принципів, зокрема, відносяться наступні:
- верховенства права;
- законності;
- рівності всіх перед законом (рівноправності);.
- взаємної відповідальності особи й держави;
- відповідальності при наявності вини.
|