Експертна оцінка ризику реальних проектів

Оцінка проектів реального інвестування зв’язана з індивідуальними особли-востями кожного з них. Оцінка ризику при цьому здійснюється звичайно шляхом використання думок експертів.

Сукупний ризик будь-якого проекту складається з окремих компонентів, ко-жний із яких розглядається як простий (поодинокий) ризик. При цьому експертна оцінка ризику проектів реального інвестування повинна передбачати попереднє рі-шення двох задач:

1) упорядкування переліку простих ризиків;

2) визначення питомої ваги простих ризиків у загальній їх сукупності. Визначення питомої ваги простого ризику базується на наступному підході:

усі прості ризики ранжують за ступенями важливості (розставляють за пріоритетами);

усі ризики з тим самим пріоритетом мають рівну вагу.

Ризик першого пріоритету має найбільшу питому вагу. Ризик проекту при цьому визначається як середньозважена простих ризиків. Якщо пріоритети не роз-ставлені, тоді ризик проекту визначається як середньоарифметична.

Експерти, незалежно один від одного, оцінюють імовірність виникнення про-стих ризиків відповідно до їх переліку. Оцінки експертів піддаються аналізу. При цьому дотримуються наступних правил:

максимально припустима різниця між оцінками двох експертів простого ризику не повинна перевищувати 50%;

максимально припустима різниця між оцінками двох експертів по сукуп-ному ризику не повинна перевищувати 25%.

Протиріччя, що виникли в оцінці імовірності ризику усуваються шляхом об-говорення на нарадах з експертами.

Оцінка імовірності настання ризику здійснюється за системою: 0 – ризик розглядається як неіснуючий; 25% – ризик, швидше за все, не реалізується;

50% – про настання події нічого визначеного сказати не можна; 75% – ризик, швидше за все, проявиться; 100% – ризик напевно реалізується.

Види простих ризиків визначаються стадією реалізації реальних проектів. Виділяють три стадії при виконанні комплексу робіт реального інвестування:

підготовча; будівельна;

стадія функціонування.

Підготовча стадія характеризується виконанням робіт,необхідних для по-чатку реалізації проекту. Для підготовчої стадії характерні наступні види ризиків:

віддаленість об'єкта проектування від інженерних мереж і транспортних вузлів;

відношення місцевої влади; доступність підрядників;

доступність альтернативних джерел сировини й ін.

Будівельна стадія характеризується зведенням будівель і споруд,закупівлею

і монтажем устаткування. Вона зв’язана з ризиками, що виникають внаслідок: неплатоспроможності замовника; нестач проектно-розвідувальних робіт; недобросовісності підрядників;

непередбаченості інфляційного фактора тощо.

Стадія функціонування полягає у виводі проекту на повну потужність і оде-ржання прибутку. Стадії функціонування властиві всі джерела ризиків, зв'язані з фінансово-економічною, соціальною, технічною й екологічною діяльністю підпри-ємства (діловий, фінансовий, інфляційний, процентний, випадковий, ринковий, ри-зик ліквідності й ін.).

Контрольні питання до теми 1.3

1.3.1 Із яких компонентів складається сукупний ризик?

1.3.2 Які виділяють джерела виникнення ризиків?

1.3.3 Які статистичні показники використовуються при оцінці ступеня ризи-

ку?

1.3.4 Як вимірюється ризик цінних паперів за допомогою фактора «бета»?

1.3.5 Яка модель відображає взаємозв’язок ризику і доходності? Поясніть її

сутність.

1.3.6 У чому полягають особливості експертної оцінки ризику реальних прое-

ктів?

Тема 1.4 Фінансове забезпечення інвестування

План.

1.4.1 Сутність і зміст вартості капіталу.

1.4.2 Методи залучення капіталу.

1.4.3 Управління позиковими коштами.

1.4.4 Оптимізація структури джерел фінансування інвестицій.

Сутність і зміст вартості капіталу

Залучення різних джерел фінансування інвестиційних програм зв'язано з пе-вними витратами (дивіденди, відсотки, заробітна плата).

Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обся-гу фінансових ресурсів, називається ціною(вартістю)капіталу. Вартість капіталу виражається , як правило, у відсотках до обсягу фінансових ресурсів.

Інвестор, вкладаючи капітал, розраховує забезпечити його повернення, включаючи плату за його використання за рахунок прибутків, отриманих від інвес-тиційного проекту. Якщо підприємство бере участь в інвестиційному проекті, до-хідність якого менше вартості капіталу, то ціна підприємства як суб'єкта на ринку капіталів знизиться.

По відношенню до балансу підприємства розрізняють власний і позиковий капітал.

Власний капітал складається з акціонерного капіталу і реінвестованогоприбутку, за рахунок якого створюються різні джерела власних коштів.

Позиковий капітал включає позики і кредити банківських і інших фінансо-вих організацій.

Ціна власного капіталу базується на концепції дисконтованого потоку май-бутніх дивідендів. Акціонери в обмін своїх коштів одержують дивіденди. Їх прибу-ток чисельно дорівнює витратам підприємства на забезпечення даного джерела ко-штів.

При незмінній величині дивіденду (привілейовані акції) вартість капіталу ви-значається за формулою:

де d_{пa –} розмір дивіденду на привілейовану акцію, гр. од. ; S_пa – ринкова вартість привілейованої акції.

При заздалегідь не визначеній величині дивіденду (звичайні акції) вар-тість капіталу може бути визначена за допомогою моделі САРМ або, при постій-ному темпі приросту дивідендів, за формулою:

де d_з.a – значення дивіденду по звичайних акціях у майбутньому періоді з урахуван-ням його росту, гр. од.;

S_з.a – ринкова вартість звичайної акції, гр. од.; q – темп приросту дивідендів, частка од.

Основою формування ціни позикового капіталу є відсотки, які сплачують-ся за кредит. При оцінці позикового капіталу необхідно враховувати вплив податків. Оскільки відсотки за кредит включаються в собівартість продукції, ціна одиниці та-кого джерела нижче, ніж той відсоток, що сплачується банку.

Ціна одиниці позикового капіталу у виді банківських кредитів складає:

де r – ставка відсотка за кредит; Н – ставка податку на прибуток.

На практиці підприємство авансує свою діяльність з декількох джерел. Рівень загальних витрат по придбанню такого капіталу відображується показником серед-