Дивідендна політика підприємства

Рішення про виплату і розмір дивідендів приймається радою директорів, що формують політику виплат. При цьому оцінюються результати господарської діяль-ності і фінансовий стан підприємства.

Щорічний прибуток акціонерного товариства вимірюється за допомогою по-казника прибутку на акцію (П_оа):

де П_{оа –} прибуток на одну звичайну акцію; П_{ч –} чистий прибуток підприємства (після виплати податків);

Д_{па –} сума дивідендів на привілейовані акції; N_oa – кількість звичайних акцій в обігу.

Джерелом виплати дивідендів є нерозподілений прибуток підприємства як пото-чного року, так і минулих років, накопичена з метою формування господарської дія-льності.

На дивідендну політику підприємства впливає ряд чинників обмежувального характеру, серед яких:

обмеження правового характеру, зв'язані з формуванням джерел виплати дивідендів і заходами заборони виплати дивідендів у грошовій формі, якщо підпри-ємство оголошене банкрутом;

обмеження в зв'язку з недостатньою ліквідністю, яке викликане відсутніс-тю коштів або грошових елементів, конвертованих у кошти;

обмеження, зв'язані з розширенням виробництва за рахунок інвестування частини прибутку в розвиток підприємства, орієнтованого на перспективу росту;

обмеження в зв'язку з інтересами акціонерів, що полягають у визначенні оптимального розміру дивідендів, за яким ціна підприємства залишається стабільної або зростає.

Для інвесторів, що одержують дивіденди, важливі наступні дати:

а) дата реєстрації – день, до якого інвестор повинний бути зареєстрований для одержання права на дивіденди;

б) екс-дивідендна дата фіксує чотири робочих дні, що передують даті реєст-рації і визначає статус інвестора як власника акцій і його право на одержання ого-лошеного дивіденду;

в) дата виплати дивідендів призначається радою директорів і наступає че-рез декілька тижнів після дати реєстрації.

Дивіденди, як правило, сплачуються готівкою або виплачуються акціями. Дивіденди готівкою формі оцінюються шляхом виміру поточної дохідності

(R_пот).

компанії. Дивіденди у формі акцій не мають реальної цінності, тому що додатковий випуск акцій приведе до коригування курсу акцій. Однак, їхня перевага в тому, що відсутня необхідність виплачувати податки доти, доки акції не будуть продані. За-стосовується у випадках неплатоспроможності підприємства.

Ухвалення рішення про розмір дивідендів залежить від дивідендної політика. Розрізняють три основних варіанти дивідендної політики.

1) Політика стандартних виплат дивідендів передбачає фіксовані регуля-рні (щоквартальні) платежі, що періодично збільшуються.

2) Політика дивідендних премій являє собою виплату додаткових дивіден-дів, звичайно наприкінці року, завдяки високому рівню прибутку в порівнянні з очі-куваним.

3) Політика постійної частки в доходу, за якою власникам акцій виплачу-

Види звичайних акцій і стратегії інвестування

Ринкова класифікація звичайних акцій містить інформацію, яка дозволяє ін-вестору здійснити правильний вибір для досягнення поставленої цілі. В основу кла-сифікації покладений ряд характеристик, серед яких:

якість прибутку компанії; схильність до ринкових ризиків;

характер і стабільність дивідендів; чутливість до негативних ринкових умов. Найбільше поширені наступні

види акцій:

1) Першокласні акції («блю чипс» або «блакитні фішки») – звичайні акції найвищої якості. Їх емітують фірми з бездоганною фінансовою репутацією на ринку, що займають провідні позиції у своїх галузях промисловості. Акції гарантують ви-сокий дивідендний прибуток за низького ступеня ризику. Вони привабливі для інве-сторів, у результаті їх курси високі, особливо в умовах нестабільності ринку.

2) Дохідні акції характеризуються стабільними показниками регулярних ви-плат дивідендів більш високих, ніж у середньому на ринку. Недолік – низький поте-нціал зростання фірми, що забезпечує високі дивіденди.

3) Акції росту характерні для емітентів, які у найближчій перспективі будуть мати тривалий і стабільний темп зростання доходу, що значно перевищує середній. По акціях росту виплачуються малі дивіденди або не виплачуються взагалі. Найва-жливішим джерелом прибутку для інвесторів є ріст курсу акції.

4) Спекулятивні акції являють собою надзвичайно ризиковані цінні папери. Прибутки таких компаній невизначені і дуже нестабільні. Дивіденди незначні, але акції мають потенціал істотного росту курсів за певних умов. Спекулятивні акції вимагають запасу знань в галузі інвестування капіталу.

5) Циклічні акції випускаються компаніями, прибутки котрих тісно зв'язані з рівнем економічної активності. Вони відображують загальний стан економіки. Їх курси зростають і падають разом з економічним підйомом і спадом. Циклічні акції характерні для компаній, орієнтованих на випуск продукції тривалого користування (нерухомість, автомобілі й ін.).

Виділяють три основні цілі використання звичайних акцій:

для зберігання вартості інвестованого капіталу; для накопичення капіталу; у якості джерела поточного доходу.

Для досягнення однієї або декількох цілей інвестування використовується ряд стратегій.

1) Стратегія довгострокового володіння передбачає розміщення коштів унадійні інструменти інвестування. Високоякісні акції відбираються і зберігаються в портфелі тривалий час. Застосовується для фінансування пенсійних програм, нако-пичення коштів на освіту.

2) Стратегія одержання високого доходу на капітал полягає у тому,щозвичайні акції купуються для одержання поточних надходжень. Оскільки дивіденди

з часом збільшуються, рівень поточного доходу теж зростає.

3) Стратегія довгострокового росту якості інвестицій розраховує на при-