|
|
Значення та необхідність комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємств.
Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення (220,230,240). Друга група (А2) — (150…210) активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підприємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців. Третя група (А3) —(100…140) це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво. Оборотні активи взаємопов'язані в межах кругообороту коштів (рис. 2).
Четверта група (А4) (080 -270)— це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво. Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву. У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи: Перша група (П1) — (520..610)найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав). Друга група (П2) — (500+510)середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку). Третя група (П3) — (480)довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку та позики). Четверта група (П4) —(380+430+630) власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства .
Так баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥ П1;А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4. При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб'єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості. Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов'язань, характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань:
де ОА — оборотні активи; КП — короткострокові пасиви. Багаторазове перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями дає змогу зробити висновок про те що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. За своїм змістом, аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, є коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузькому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку — виробничі запаси за формулою:
де ВЗ — виробничі запаси. Логіка такого вилучення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати на їх придбання. Найбільш жорстким критерієм ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов'язань:
де ГК — грошові кошти. Цей коефіцієнт показує, яка частка короткострокової заборгованості в разі потреби може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності вищий як 0,2—0,35. Це означає, що 20—35 % своїх короткострокових боргів підприємство може погасити в поточний момент. Ось чому цей показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності. У вітчизняній практиці з метою прогнозування платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності:
де Кпппл, Ккппл — фактичний коефіцієнт поточної ліквідності відповідно на початок і кінець періоду; Кнпл — нормативний рівень коефіцієнта поточної ліквідності; Т — тривалість звітного періоду, міс.; 6(3) — період відновлення (втрати) платоспроможності, міс.; за період відновлення платоспроможності прийнято 6 міс., період втрати — 3 міс. В якості комплексного індикатора фінансової стійкості деякі вчені пропонують таку комбінацію коефіцієнтів: • коефіцієнт оборотності запасів:R1 = Виручка від реалізації / Середня вартість запасів; • коефіцієнт поточної ліквідності:R2 — Оборотні активи / Короткострокові пасиви; • коефіцієнт структури капіталу:R3 = Власний капітал / Позиковий капітал; • коефіцієнт рентабельності:R4 - Прибуток звітного періоду / Підсумок балансу; • коефіцієнт ефективності:R5 = Прибуток звітного періоду / Виручка від реалізації. Отже, формула для оцінки фінансової стійкості матиме вигляд N = 25 R'1 + 25R'2 + 20 R'3 + 20 R'4 + 1025 R', R' = Фактичне значення показника R / Нормативне значення цього показника Нормативне значення коефіцієнтів установлюється підприємством самостійно 2 Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно аналізувати за такими 10 показниками:
Класифікація активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення. Фактори, що впливають на пропорції груп поточних активів з різним ступенем ліквідності. Зіставлення елементів активів з відповідними елементами пасиву - основний спосіб оцінки ліквідності підприємства. Як уже зазначалося, підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі, оскільки до складу активів входять різнорідні їх елементи, серед яких є як ті, що легко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються для погашення зовнішньої заборгованості За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи: Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення. Друга група (А2) — активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підприємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців. Третя група (А3) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво. Оборотні активи взаємопов'язані в межах кругообороту коштів (рис. 2).
Рис. 2 Трансформація оборотних активів
Зв'язки, показані на рис. 2, відображують послідовну трансформацію коштів з однієї групи активів у іншу: • зв'язок 1 — технологічний процес виробництва продукції з відповідної сировини, матеріалу (перетворення напівфабрикатів у готову продукцію); • зв'язок 2 — надходження на поточний рахунок платежів за продукцію, боргів від дебіторів; • зв'язок 3 — реалізація сировини, матеріалів, напівфабрикатів стороннім організаціям. Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо саме із суті кругообороту грошових коштів на підприємстві. Безумовно, якщо запаси сировини, матеріалів, розглядати як товар, їх ліквідність може бути надто високою. Однак у даному випадку запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу. Четверта група (А4) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво. Пропорція, в якій ці групи мають перебувати, визначається: 1) характером і сферою діяльності підприємства; 2) швидкістю обороту коштів підприємства; 3) співвідношенням оборотних і необоротних активів; 4) «якістю» — ступенем ліквідності поточних активів; 5) сумою та строковістю зобов'язань, на покриття яких призначені статті активів. Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву. У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи: Перша група (П1) — найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав). Друга група (П2) — середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку). Третя група (П3) — довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку та позики). Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства . Так баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4. При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб'єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості. Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної. Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями відображує перспективну ліквідність.
28 Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків у діяльності підприємства При аналізі потоки грошових коштів розглядаються по трьом видам діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова, Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства – “притоки”, і вибуття грошових коштів – “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності. 1Потоки грошових коштів по операційній діяльності “притоки” Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг Аванси, отримані від покупців Погашення дебіторської заборгованості Надходження від погашення бартеру “відтоки” Оплата рахунків постачальників і підрядників Виплата заробітної плати Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів Оплата процентів за кредит Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів. 2 Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності “притоки” Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень Повернення інших фінансових вкладень “відтоки” Придбання основних засобів і нематеріальних активів Капітальні вкладення Довгострокові фінансові вкладення Оскільки при нормальному ході справи підприємство прагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційна діяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів. 3 Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності “притоки” Короткострокові кредити і позики Довгострокові кредити і позики Надходження від емісії акцій “відтоки” Повернення короткострокових кредитів і позик Повернення довгострокових кредитів і позик Виплата дивідендів Погашення векселів Фінансова діяльність покликана збільшувати грошові кошти в розпорядженні підприємства для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.
|
|
