Зміст, завдання, основні напрямки та інформаційна база здійснення фінансового аналізу оборотних коштів підприємства.

Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами перш за все здійснюють шляхом вивчення їх структури, джерел формування і динаміки, порівняння за елементами фактичної наявності з нор­мативом, а також за показниками завантаження, витратомісткості та тривалості одного обороту в днях.

Так структура оборотних активів вивчається за їх розміщен­ням у:

- сферах постачання (виробничі запаси),

- сфері виробництва і формування об'єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари),

- сфері розрахунків (дебіторська заборго­ваність);

- запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги розміщення активів у кожній сфері залежать від виду економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу. Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом – незавершеного виро­бництва і готової продукції, на торгівельних підприємст­вах – товарів.

З метою нормального функціонування підприємства залишки його оборотних активів мають бути оптимальні. У процесі аналі­зу дотримання фактичних величин оборотних активів визначе­ним нормативам з'ясовуються причини утворення понаднорма­тивних або менших за нормативи залишків.

В свою чергу при прямому методі розрахунку нормативів, як основі аналізу достатності обсягу оборотних коштів застосовують два показники:

- одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно з кошторисом витрат за квартал, рік шляхом співставлення кошторисної вартості елементів оборотних активів до тривалості періоду;

- норматив запасу в днях.

Формула розрахунку нормативу запасу матеріалів та інших елементів оборотних активів в днях має наступний вигляд:

,

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

При цьому розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів здійснюється по наступній формулі (відомій як модель Уїлсона):

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

ТЗ₁ - розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їх прийманню з розрахунку на одну партію поставки;

ТЗ₂ - розмір поточних витрат по зберіганню одиниці запасів.

В процесі подальшого аналізу оцінюють стан оборотних коштів. Для цього перш за все визначають коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як відно­шення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

де Фн – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн);

М – вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швид­кої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, най­важливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообігу на підприємстві

де О – строк обороту оборотних коштів, днів;

С – середні за­лишки нормованих оборотних коштів, грн;

Т-- тривалість пері­оду, за який обчислюється оборот, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як се­редню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розра­хунку використовують залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначають оборотність. Якщо її розраховують за рік, то для розрахунку необхідно брати наявність оборотних ко­штів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначають середню арифметичну, буде мати такий вигляд:

де С₁ + С₂ +,..., + С₁₂ – сума (вартість) оборотних коштів на по­чаток кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ – сума обо­ротних коштів на початок наступного року.

Середню суму оборотних коштів із середньою хронологічною обчислюють за формулою

Хоча результати підрахунків за обома формулами мають не­значні розбіжності, розрахунок, виконаний за формулою (2), ста­тистика вважає точнішим.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують коефіцієнт обороту, який визначають за формулою

де Ко – коефіцієнт обороту;

Р – обсяг реалізації;

С – середня величина оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних кош­тів за період, що аналізується. Чим більше оборотів вони здійс­нюють, тим краще використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обороту показником і визначається за формулою

Він характеризує наявність оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, тим ефективніше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість обо­ротних коштів) і рентабельності, які обчислюють за формулами:

де П- прибуток від реалізації продукції, грн;

Р– рентабель­ність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефектив­ніше використовуються оборотні кошти.

25 Значення та завдання аналізу фінансових результатів підприємства. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства.