Аналіз ефективності використання необоротних активів.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КРо.н.а = ЧПод / ОНАсер,

де КРо.н.а — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів; ЧПод — сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді; ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за формулою

КВВо.н.а = ОР / ОНАсер,

де КВВо.н.а — коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів; ОР — обсяг реалізації продукції у звітному періоді; ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.

9 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу. Класифікація факторів, що впливають на швидкість оборотності.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, най­важливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообігу на підприємстві

де О – строк обороту оборотних коштів, днів;

С – середні за­лишки нормованих оборотних коштів, грн;

Т-- тривалість пері­оду, за який обчислюється оборот, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як се­редню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розра­хунку використовують залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначають оборотність. Якщо її розраховують за рік, то для розрахунку необхідно брати наявність оборотних ко­штів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначають середню арифметичну, буде мати такий вигляд:

де С₁ + С₂ +,..., + С₁₂ – сума (вартість) оборотних коштів на по­чаток кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ – сума обо­ротних коштів на початок наступного року.

Середню суму оборотних коштів із середньою хронологічною обчислюють за формулою

Хоча результати підрахунків за обома формулами мають не­значні розбіжності, розрахунок, виконаний за формулою (2), ста­тистика вважає точнішим.

Тривалість обороту коштів – це синтетичний показник, за допомогою якого можна визначити одночасно результати проце­су матеріального відтворення – обсяг реалізації створених това­рів і наданих послуг за даний період – та ефективність викорис­тання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Оборот оборотних коштів обчислюють за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час їх обороту з плановим, визначають прискорення або уповільнення обороту як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Внаслідок прискорення обороту оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, яку обчислюють множенням фак­тичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні приско­рення обороту оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують коефіцієнт обороту, який визначають за формулою

де Ко – коефіцієнт обороту; Р – обсяг реалізації;

С – середня величина оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних кош­тів за період, що аналізується. Чим більше оборотів вони здійс­нюють, тим краще використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обороту показником і визначається за формулою

Він характеризує наявність оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, тим ефективніше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість обо­ротних коштів) і рентабельності, які обчислюють за формулами:

де П- прибуток від реалізації продукції, грн; Р– рентабель­ність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефектив­ніше використовуються оборотні кошти.

10 Аналіз забезпеченості підприємства виробничими запасами.

Найбільший вплив на стабілізацію діяльності підприємства має система управління виробничими запасами щодо оцінки їх стану, забезпечення ефективного використання та оптимізації за­лишків. Завдання аналізу полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між залишками виробничих запасів і обсягами виробництва об'єктів діяльності підприємства.

За відповідності складу, структури й наявності запасів обсягу господарської діяльності, підприємство в змозі отримувати дохо­ди з мінімальними витратами. У разі заниження розміру вироб­ничих запасів можливі перебої в постачанні і виробничому про­цесі, зменшення обсягів господарської діяльності та чистого прибутку. Надлишок запасів призводить до нагромадження над­мірних їх залишків та втрат від використання не за призначенням грошових коштів. Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого процесу, умов реа­лізації продукції і порядку розрахунків з покупцями.

Для здійснення контролю за оптимізацією залишків виробни­чих запасів, крім прямого дослідження їх рівня за кожним елеме­нтом, доцільно використовувати непрямі методи оцінки дотримання підприємством нормативів залишків, які за­безпечують стабільну господарську діяльність.

Для аналізу використовують розрахунок нормативу залишків виробничих запасів і оцінку відхилень фактичних даних від нор­мативних за формулами:

НЗВ = ВЗП : ЧДП;

ПЗВ = ЧДФ • НЗВ;

ПНВ = ФНВ - ПЗВ

ЗНВ = ПЗВ - ФНВ,

де НЗВ – норматив залишків виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного підприємством чистого доходу;

ВЗП – залишки виробничих запасів за планом, грн;

ЧДП – плановий обсяг чистого доходу підприємства, грн;

ПЗВ – потреба в за­лишках виробничих запасів, що відповідає оптимальному рів­ню, грн;

ЧДФ – фактичний обсяг чистого доходу за досліджу­ваний період, грн;

ПНВ – перевищення залишків наявних виробничих запасів на підприємстві, грн;

ФНВ – фактична наявність виробничих запасів на підприємстві, грн;

ЗНВ – за­ниження залишків наявних виробничих запасів на підприємст­ві, грн.

Ефективність управління залишками виробничих запасів мо­жна оцінити за допомогою суми коштів, які можна було б виві­льнити чи додатково залучити для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Для розрахунку суми коштів, які можна вивільнити при зменшенні залишків виробничих запасів, використовують фо­рмулу:

ПНВ = (ФЗВ - НЗВ) • ЧДФ,

де ФЗВ – - фактичний залишок виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного на підприємстві чистого доходу.

Ефективність використання виробничих запасів досліджують за допомогою показників оборотності.

Швидкість обороту виробничих запасів визначають за формулою

Строк збереження запасів обчислюють за формулою

Для оперативного управління запасами проводять більш до­кладний аналіз їх обороту за кожним їх видом.

Період обороту запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту отримання до передачі у ви­робництво. Чим менший цей період, тим менший за всіх рівних умов виробничо-комерційний цикл:

На підприємстві значну частку в поточних активах займає го­това продукція. Тривалість знаходження капіталу в готовій про­дукції дорівнює часу зберігання готової продукції на складах від моменту її отримання з виробництва до відвантаження покупцям:

Оцінити стан незавершеного виробництва на підприємстві можна за допомогою визначення тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, протягом якого із сировини виробляється готова продукція:

11 Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами

Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами перш за все здійснюють шляхом вивчення їх структури, джерел формування і динаміки, порівняння за елементами фактичної наявності з нор­мативом, а також за показниками завантаження, витратомісткості та тривалості одного обороту в днях.

Так структура оборотних активів вивчається за їх розміщен­ням у:

- сферах постачання (виробничі запаси),

- сфері виробництва і формування об'єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари),

- сфері розрахунків (дебіторська заборго­ваність);

- запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги розміщення активів у кожній сфері залежать від виду економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу. Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом – незавершеного виро­бництва і готової продукції, на торгівельних підприємст­вах – товарів.

З метою нормального функціонування підприємства залишки його оборотних активів мають бути оптимальні. У процесі аналі­зу дотримання фактичних величин оборотних активів визначе­ним нормативам з'ясовуються причини утворення понаднорма­тивних або менших за нормативи залишків.

В свою чергу при прямому методі розрахунку нормативів, як основі аналізу достатності обсягу оборотних коштів застосовують два показники:

- одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно з кошторисом витрат за квартал, рік шляхом співставлення кошторисної вартості елементів оборотних активів до тривалості періоду;

- норматив запасу в днях.

Формула розрахунку нормативу запасу матеріалів та інших елементів оборотних активів в днях має наступний вигляд:

,

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

При цьому розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів здійснюється по наступній формулі (відомій як модель Уїлсона):

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

Зг - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал);

ТЗ₁ - розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їх прийманню з розрахунку на одну партію поставки;

ТЗ₂ - розмір поточних витрат по зберіганню одиниці запасів.

В процесі подальшого аналізу оцінюють стан оборотних коштів. Для цього перш за все визначають коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як відно­шення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

де Фн – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн);

М – вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швид­кої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, най­важливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообігу на підприємстві

де О – строк обороту оборотних коштів, днів;

С – середні за­лишки нормованих оборотних коштів, грн;

Т- тривалість пері­оду, за який обчислюється оборот, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як се­редню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розра­хунку використовують залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначають оборотність. Якщо її розраховують за рік, то для розрахунку необхідно брати наявність оборотних ко­штів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначають середню арифметичну, буде мати такий вигляд:

де С₁ + С₂ +,..., + С₁₂ – сума (вартість) оборотних коштів на по­чаток кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ – сума обо­ротних коштів на початок наступного року.

Середню суму оборотних коштів із середньою хронологічною обчислюють за формулою

Хоча результати підрахунків за обома формулами мають не­значні розбіжності, розрахунок, виконаний за формулою (2), ста­тистика вважає точнішим.

Оборот оборотних коштів обчислюють за планом і фактично.

Внаслідок прискорення обороту оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, яку обчислюють множенням фак­тичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні приско­рення обороту оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують коефіцієнт обороту, який визначають за формулою

де Ко – коефіцієнт обороту;

Р – обсяг реалізації;

С – середня величина оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних кош­тів за період, що аналізується. Чим більше оборотів вони здійс­нюють, тим краще використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обороту показником і визначається за формулою

Він характеризує наявність оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, тим ефективніше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість обо­ротних коштів) і рентабельності, які обчислюють за формулами:

де П- прибуток від реалізації продукції, грн;

Р– рентабель­ність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефектив­ніше використовуються оборотні кошти.

12 Аналіз інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства