Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

С.Ф. Сливко

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

“ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА”

Запоріжжя

Конспект лекцій з дисципліни “Цивільна оборона” для студентів усіх форм навчання / Укл.: к.м.н., доц. Слівко С.Ф. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2005.

Укладачі: к.м.н., доц. Слівко Світлана Федорівна

Рецензент: С.Н.Орешко, начальник відділу підготовки та навчання

населення Головного управління з питань

надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи Запорізької облдержадміністрації

Обговорено на засіданні кафедри

менеджменту та основ технологій

протокол № ____________

“____” ______________ 2005 р.

зав. кафедрою _________________

Рекомендовано як конспект лекцій з дисципліни “Цивільна оборона” для студентів усіх спеціальностей всіх форм навчання.

Тема 1: Цивільна оборона у сучасних умовах. Основні положення Закону України “Про Цивільну оборону України”. Роль і завдання МНС України.

Техногенне, екологічне та природне становище України з точки зору його негативного впливу на людей та навколишнє середовище рік від року стає складнішим, якщо не надзвичайним.

Тому немає потреби доводити необхідність створення державної системи, яка могла б своїми заходами і практичними діями запобігти надзвичайній ситуації (НС) та надійно захищати життя і здоров`я людей у разі їх виникнення.

У більшості країн світу такою національною системою є цивільна оборона (ЦО), діяльність якої регулюється відповідно Закону про Цивільну оборону.

Така система існувала та існує в Україні. Але, відповідно до офіційних поглядів, своїми заходами вона була спрямована на задоволення, головним чином, потреб воєнного часу.

Після виникнення катастрофи на Чорнобильській АЕС 1986 року була спроба покласти на цивільну оборону завдання з захисту людей від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, але підстави, на яких вони мали здійснюватись, не мали юридичної сили.

Тому, з набуття Україною незалежності, враховуючи досвід економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче офор-млення ЦО як державної системи органів управління та сил призначених до здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій.

При розробці Концепції ЦО України і Закону України «Про Цивільну оборону України» головна увага зверталася на досягнення таких напрямків як:

- щоб Концепція і Закон враховували світовий досвід побудови і здійснення заходів ЦО та повною мірою відповідали Женевській /1949р./ конвенції «Про захист жертв війни»;

- відповідність системи захисту населення від наслідків НС умовам, потребам і можливостям держави;

- відповідність організаційної структури створюваної системи конституційній побудові державної виконавчої влади і прийнятому законодавству України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;

- забезпечення високої реальної готовності органів, управління і сил ЦО до дій за призначенням та високої ефективності цих дій.

Певною мірою вдалося досягти цієї мети - Цивільна оборона України відповідає тим умовам, що витікають із аналізу можливих НС техногенного екологічного, природного та воєнного характеру.

Прийняття Концепції та Закону «Про Цивільну оборону України» є наслідком кропіткої, тривалої та напруженої роботи великого загалу фахівців штабів ЦО і, насамперед, зацікавлених міністерств та відомств.

Протягом року було опрацьовано декілька варіантів цих надзвичайно важливих документів і 28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула їх і схвалила «Концепцію Цивільної оборони України» та в першому читанні Закон України «Про Цивільну оборону України» і лише 3 лютого 1993 року остаточно. З надрукуванням його в періодичних виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив в дію.

Що стосується Концепції Цивільної оборони України, то вона грунтується на законодавстві України з питань оборони і державної безпеки, положеннях міжнародного гуманітарного права, визначених Женевською конвенцією «Про захист жертв війни», а також офіційно прийнятих поглядах на проблеми захисту людей та економіки від впливу наслідків НС. Вона передбачає не тільки напрямки і конкретні кроки на шляху виконання завдань ЦО на сучасному етапі, але й створює передумови для подальшого удосконалення системи ЦО, відповідно до соціально-політичних та економічних змін, що відбу-ваються в державі, у таких напрямках, як удосконалення системи управління, реформи сил, розширення кола завдань які вирішуються та перегляду системи підготовки кадрів.

І що необхідно підкреслити особисто, так це те, що прийняття Концепції надало змогу розпочати дуже важливу для нашого суспільства, народу України, законотворчу роботу з питань ЦО. Першим таким кроком була розробка та прийняття Закону «Про Цивільну оборону України».

1.1 Основні положення Концепції і Закону про ЦО України

Закон складається з преамбули та п’яти розділів, в які входять 17 статей. За обсягом це невеликий документ, але за змістом дуже об`ємний, так як він корегує діяльність з питань захисту практично всіх верств населення, підприємств та установ. І це чітко просліджу-ється вже в преамбулі.

Вона проголошує:

Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему ЦО, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Таким чином, держава не тільки проголошує право громадян на захист від наслідків надзвичайних ситуацій та вимагати гарантії на забезпечення безпеки, але і гарантує це право, створюючи систему захисту у вигляді цивільної оборони.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Якщо звернути увагу на другу складову частину системи ЦО, а саме, «органи повсякденного управління процесами захисту населен-ня», то Законом однозначно до цих органів залучені як центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, так і адміністрації підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. І це потрібно розуміти як те, що Законом покладена відповідальність на стан управління заходами захисту населення на керівників усіх рівнів безпосередньо.

Заходи ЦО поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є:

1) запобігання виникненню НС техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

2) оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

3) захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

4) організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

5) організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

6) створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

7) підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Якщо взяти перше завдання, яке стосується запобіганню виникнення НС техногенного походження, то для його виконання необхідно запровадження таких заходів:

- проведення дослідних робіт з питань стійкості роботи підприємства і галузі в цілому;

- на основі дослідних робіт виявити найбільш вузькі місця у роботі - підприємства, спрогнозувати можливий характер аварій та їх наслідків;

- на основі прогнозу передбачити необхідні профілактичні роботи для запобігання їх виникнення;

- виділити необхідні сили, засоби та матеріальні ресурси для їх проведення;

- підтримувати в необхідній готовності їх сили та засоби для виконання попереджувальних (профілактичних) робіт, так і робіт по ліквідації наслідків аварій;

- контролювати виконання технології виробництва;

- підтримувати високу трудову дисципліну і відповідальність працівників та фахівців підприємства;

- постійно дбати про підвищення кваліфікації фахівців підприємства та інше.

Вже цей, далеко не повний, перелік заходів щодо виконання визначеного завдання ЦО потребує залучення фахівців усіх рівнів і, насамперед, керівників цих підприємств (галузей) та місцевих органів державної виконавчої влади, на яких покладена відповідальність за забезпечення безпеки населення.

В переліку завдань ЦО звертає на себе увагу завдання по створенню системи аналізу та прогнозування.

Питання в прямій постановці звучить вперше, і воно правомірне, оскільки попереджувальне прогнозування забезпечує своєчасне попередження виникнення надзвичайної ситуації, прийнят-тя заходів профілактики та зниження збитків.

Неважко помітити, що разом із забезпеченням захисту населення в мирний час згадуються і завдання, що виходять з воєнного положення. І це вірно, оскільки не можна забувати про завдання ЦО, пов`язані з захистом населення від ракетно-ядерної зброї та інших сучасних засобів ураження, що найшло підтвердження у Концепції про національну безпеку України, схваленого Верховною Радою від 17 січня 1997р.

Статистичні дані про збитки військ та населення в минулих війнах говорять про те, що з розвитком та вдосконаленням засобів збройної боротьби значно зростають збитки цивільного населення.

В війнах з 1600 по 1913 роки загинуло 14,2 млн. чоловік військовиків. Збитки цивільного населення були незначними. Якщо в першу світову війну з 10 млн. чоловік вбитими тільки 5% складало мирне населення, то в другій світовій війні збитки цивільного населення зросли до 50%. В корейській війні 1951-53рр. з 9 млн. чоловік загиблих 84% було мирне населення, а в війні у В’єтнамі кількість загиблого мирного населення зросла до 90%.

Разом з тим, досвід використання ядерної зброї по містам Японії висвітлив, прийняття навіть елементарних заходів захисту зменшує ураження людей. В наслідок першого атомного удару по м.Хіросіма 6 серпня 1945р. загинуло 240 тис. чоловік. Жертвами другого удару по м.Нагасакі (коли за три доби вдалось прийняти деякі заходи захисту) стали 78 тис. чоловік.

Таким чином, поки існує ядерна зброя і повністю не ліквідована загроза виникнення збройних конфліктів, необхідно передбачити заходи захисту населення на цей випадок. Але діяльність ЦО у цей час повинна в цілому регулюватися положенням Протоколів Женевської конвенції «Про захист жертв війни». І окремо зупинимось на завданні стосовно підготовки керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення, вмінню застосовувати засоби індивідуаль-ного захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

На сьогоднішній день це дуже актуальне і проблематичне завдання. Якщо розглянути всі завдання ЦО, то цілком очевидно, що для їх виконання необхідно мати певне коло відповідних фахівців і не лише фахівців а й певного досвіду з боку керівного складу в організації виконання цих завдань.

Що стосується населення, то в основу його підготовки повинно лягти, насамперед, інформування. Кожний громадянин повинен чітко знати яке лихо його може спіткати на роботі у разі виникнення аварій, катастроф та стихійних лих і по місцю його мешкання. Якщо такі передбачаються або скоїлись, то яким чином він про це дізнається і як йому діяти по сигналам оповіщення. А це можливо лише при широкому залученні до цієї справи засобів масової інформації.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником - керівник центрального органу виконав-чої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань ЦО здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах ЦО, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпо-рядкування.

Розділ II Закону визначає повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичай-них ситуацій та ліквідації їх наслідків;

- розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів з цивільної оборони;

- створює резерви засобів індивідуального захисту і майна ЦО, матеріально-технічних та інших фондів на випадок НС у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

- вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах НС;

- створює єдину систему підготовки органів управління у справах ЦО, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

- визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

- задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмі-ністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захисту населення і місцевостей від наслідків НС, попередження цих ситуацій;

- організує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

- керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах ЦО та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;

- здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС;

- координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків НС, проведення пошуку і рятування людей;

- здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціону-вання відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

- здійснює навчання населення, представників органів управлін-ня і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

- організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Тому кожний керівник, який дійсно піклується за безпеку своїх працівників, а Закон його потребує обов’язково це робити, знайде кошти, матеріальні ресурси і змогу тримати за рахунок підприємства якусь штатну одиницю, яка б займалась справами захисту, невеличкий заштатний загін для надання першої необхідної допомоги своїм працівникам уразі виникнення надзвичайних ситуацій та інше.

Для керівників потенційно небезпечних підприємств Законом передбачаються додаткові заходи і визначається відповідальність за безпеку населення, яке мешкає поряд з цими об`єктами.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійс-нення евакуаційних заходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормати-вно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Розділ ІІІ Закону визначає сили ЦО України, до яких залучаються її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Сили цивільної оборони.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська ЦО підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисель-ність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.

Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" а також за контрактом.

Стаття 11 наголошує:

Невоєнізовані формування ЦО створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зарахову-ються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Деякі керівники підприємств, установ та організацій, які у своїй роботі керуються принципом не знаходити шляхи для виконання постанов, розпоряджень, законів та інше, а навпаки, знаходити причини для того, щоб їх не виконувати, з великим задоволенням сприйняли зміст цієї статті і припинили всяку діяльність по утворенню і підтримці у належній готовності невоєнізованих формувань, забуваючи про зміст ст.8, або роблячи це навмисно.

Стаття 12. Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків НС та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприєм-ствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби ЦО: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, кому-нально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії. Організаційні засади створення служб ЦО та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повнова-ження визначаються у Положенні про Цивільну оборону України.

Стаття 12-1. Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань цивільної оборони органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і органі-зацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розділ IV Закону розглядає питання з утримання і матеріально-технічного забезпечення цивільної оборони.

Згідно Закону фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відрахову-ють кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків НС, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна ЦО, створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Стаття 14. Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів.

Продукція для потреб ЦО виготовляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб цивільної оборони.

Стаття 15. Війська ЦО утримуються за рахунок державного бюджету.

Військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств.

Оплата праці працівників органів управління ЦО здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах цивільної оборони транспортними засобами службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Стаття 16 цього розділу стосується відповідальності за виконання Закону про Цивільну оборону України.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань ЦО, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Міжнародне співробітництво України в галузі цивільної оборони регулюється розділом V.

Законом передбачено що:

“Співробітництво з іншими державами в галузі ЦО здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом ЦО і ліквідації наслідків НС, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі надзвичайних ситуацій.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України в Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях європейських держав з подання допомоги в разі стихійного лиха.”

Необхідно позначити, що Україна доки що не є членом Міжнародної організації ЦО, організованої у 1949 році, штаб-квартира якої знаходиться в Женеві. Для того є ряд причин, і не остання - фінансова (солідні вступні та річні внески).

Але питання це знаходиться в стадії вивчення і нема сумніву в тому, що широка міжнародна співпраця в першу чергу з європейськими державами, які мають удосконалену систему ЦО, позитивно сприяла б на загальний стан ЦО та її готовність до дій в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів.

Якщо коротко підсумувати те, про що йшлася мова, то необхідно зробити головний висновок, що «Закон про Цивільну оборону України» прийнято, він увійшов в силу і незважаючи на свою особисту думку з приводу його досконалості, кожний із нас тут присутніх повинен насамперед дбати про те, як краще та ясніше виконати ті вимоги, які ним закладено.