Методика оцінки стійкості підприємства

Оцінка стійкості роботи підприємства полягає у всебічному вивченні його з точки зору здатності протистояти дії вражаючих факторів сучасної зброї й відновлювати виробництво при слабких руйнуваннях. Для цього проводиться дослідження стійкості кожного елемента підприємства окремо, щоб визначити найбільш уразливі місця і розробити рекомендації по підвищенню стійкості кожного елемента і підприємства в цілому.

На основі цих рекомендацій складається детальний план заходів по підвищенню стійкості підприємства.

Робота по дослідженню стійкості підприємства проводиться поетапно.

На першому етапі здійснюється підготовка до проведення дослідження стійкості, для чого виконуються наступні заходи:

- визначається склад дослідницької групи;

- розробляються документи (наказ, календарний план роботи, план проведення досліджень);

- проводиться підготовка учасників.

На другому етапі проводиться дослідження і виконується оцінка стійкості підприємств, для чого проводиться:

1) збір початкових даних (виробничої, будівельної та інших характеристик підприємства);

2) оцінка стійкості підприємства до дії вражаючих факторів сучасної зброї;

3) аналіз можливих наслідків ураження і оцінка працездат­ності;

4) оцінка впливу вторинних факторів поразки;

5) дослідження особливостей режиму роботи підприємства в умовах воєнного часу;

6) дослідження стійкості управління та системи матеріально-технічного забезпечення, а також можливостей підприємства по ліквідації наслідків ураження.

На третьому етапі розробляються заходи по підвищенню стій­кості підприємства:

- узагальнюються отримані результати і виявляються слабкі місця;

- розробляється план заходів по підвищенню стійкості роботи об’єкта.

Для проведення дослідження на об’єкті створюються слідуючи дослідні групи:

- група начальника відділу капітального будівництва;

- група головного енергетика;

- група головного механіка;

- група головного технолога;

- група відділу матеріального постачання;

- група штабу ЦО об’єкту.

Для узагальнення результатів дослідження створюють одну групу керівника дослідження, яка очолюється головним інженером підприємства.

Кожна група спеціалістів на другому етапі роботи оцінює стійкість елементів виробничого комплексу і проводить необхідні розрахунки по кожному із вражаючих факторів ЗМЗ.

В ході дослідження вивчаються умови захисту робітників і службовців від ЗМЗ, оцінюються слабкі місця виробничого ком-плексу, характер можливих пошкоджень від вторинних вражаючих факторів вибуху (атомного), вивчається стійкість системи постачання і кооперативних зв’язків об’єктів з підприємствами-постачальниками, виявляються найбільш слабкі місця в системі управління і можливості об'єкту відновити зруйноване виробництво.

На третьому етапі групи спеціалістів по результатах досліджень готують доповіді з висновками і пропозиціями по підвищенню стійкості оцінюваних елементів. Група керівника дослідження складає узагальнену доповідь і розробляє план заходів по підвищенню стійкості роботи об'єкту у НС.

Заходи плануються в мирний час і на період загрози нападу ворога. На мирний час плануються головним чином праце-містські роботи, які вимагають значних матеріальних затрат і часу. На період загрози нападу плануються роботи, які можуть бути легко реалізовані, або виконання яких в мирний час недоцільно і навіть не можливо.

Стійкість роботи об’єкту народного господарства визнача­ється на основі моделювання ураженості об’єкту при дії кожного із вражаючих факторів ядерного вибуху.

Так як характер руйнувань, пожеж, уражень робітників і службовців залежить від значення параметрів вражаючих факто­рів (надмірного тиску, світлового імпульсу, рівня радіації і т.п.) оцінку стійкості об’єкту починають з визначення цих па­раметрів. При цьому, щоб уявити можливу обстановку в екстре­мальних умовах і намітити цілеспрямований кінець, підвищення стійкості об’єкту, необхідно знати максимальні значення параметрів вражаючих факторів, які очікуються на об’єкті при ядерному вибуху. Ці данні або задає вищий штаб ЦО, або визна­чають розрахунковим шляхом.

Тема 5: Шляхи і способи підвищення стійкості роботи

Промислових об’єктів

Згідно Конституції України кожен її громадянин має право на захист свого життя та здоров’я. В умовах надзвичайних ситуацій виникає найбільша загроза життю людей. Тому одне із головних завдань ЦО – захист населення від наслідків НС.

Існує три основних способи захисту:

- укриття людей в захисних спорудах ЦО;

- евакуація населення з місць, де виникла загроза у безпечні райони;

- використання засобів індивідуального захисту.

Найбільш надійним є захист людей в захисних спорудах, але ефективно можна здійснювати захист людей в разі комплексного використання усіх способів з урахуванням конкретних обставин. Ось чому на об’єктах господарювання заздалегідь і в час проявлення НС необхідно проводити комплекс заходів по забезпеченню надійного захисту людей. В законі “Про Цивільну оборону України” зазначено, що адміністрація об’єкта незалежно від форм власності та господа-рювання забезпечує своїм працівникам місця в сховищах, надає засоби індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакуаційних заходів, створенню сил для подолання наслідків НС.

Адміністрація хімічно- і радіаційно небезпечних підприємств окрім того відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від аварій.

Таким чином основними напрямками в діяльності начальників ЦО, служб та органів управління ЦО по забезпеченню надійного захисту населення, працівників підприємств повинно бути:

- створення надійної системи виявлення загрози НС та оповіщення персоналу і населення про загрозу та виникнення НС;

- засвоєчасне будівництво захисних споруд з потрібними захисними властивостями і підтримання їх у готовності до укриття в них людей;

- засвоєчасне накопичення та забезпечення усіх людей засобами індивідуального захисту;

- планування і практичне здійснення заходів по евакуації людей із районів можливого впливу наслідків НС;

- захист продуктів харчування, питної води, фуражу від біологічних, хімічних та радіаційних засобів зараження;

навчання людей вмінню застосовувати засоби захисту і діяти у НС та ін.

Визначення ступеня стійкості роботи об’єкта

У надзвичайних ситуаціях

Конкретні заходи щодо захисту працівників на об’єкті можуть бути різними в залежності від стану, умов та характеру виробництва. Але більш конкретні заходи можливі на основі попередньої оцінки стану та ефективності реалізації того чи іншого способу захисту людей. Найбільш великою за обсягами є оцінка інженерного захисту працівників об’єкту.

Інженерний захист робітників і службовців об’єкта - це захист з використанням захисних споруд цивільної оборони: сховищ і протирадіаційних укриттів (ПРУ). Це є найбільш надійний засіб захисту людей практично від усіх вражаючих факторів.

Ефективно і надійно інженерний захист робітним і службовців забезпечується при виконанні таких умов:

- загальна місткість захисних споруд дозволяє укривативсіх працюючих в найбільшій зміні;

- захисні властивостізахисних споруд відповідають потрібним (забезпечують захист від усіхочікувальних вражаючихфакторів);

- системи життєзабезпечення захисних споруд забезпечують безперервне перебування в них людей на протязі встановленого терміну;

- розміщення захисних споруд відносно місць роботи дозволяє своєчасно укрити людей за сигналами ЦО.

Виходячи з цього, суть оцінкиінженерного захисту зводиться до перевірки відповідності організаціїзахисту на даному об'єкті переліченим умовам.

Показником інженерного захисту є коефіцієнт надійності захисту (К.Н.3.), що показує, яка частина робітників і службовців найбільшої працюючої зміни об’єкта забезпечується надійним захис-том при очікуваних максимальних значеннях параметрів вражаючих факторів.

Коефіцієнт надійності захисту визначаєтьсяза мінімальнимзначенням одного з окремих показників, якіхарактеризують захист робітників і службовців об’єкта за переліченими вищеумовами.

Послідовність оцінки

1) Оцінюються захисні споруди за місткістю і визначається показник К_МІСТ, який характеризуєзахисні споруди за місткістю

,

де Мз - загальне число місць в усіх захисних спорудах об'єкта;

N - чисельність найбільшої працюючої зміни.

Якщо , то це означає, що 100% робітників будуть розміщені в захисних спорудах.

2) Оцінюються захисні споруди за захисними властивостями і визначається показник К_ЗХ, який характеризує захисні спорудиза захисними властивостями:

,

де N_ЗХ - кількість людей, що укриваються в захисних спорудах з захисними властивостями не нижче потрібних (для яких виконуються умови , ).

3) Оцінюються системи життєзабезпечення захисних споруд і визначається показник К_ЖЗ, який характеризує захисні споруди за забезпеченням безперервності перебування в них людей на протязі встановленого строку:

де N_ЖЗ - кількість життєзабезпечених, що укриваються в захисних спорудах із захисними властивостями не нижче потрібних на протязі встановленого строку.

4) Оцінюються захисні споруди за своєчасним укриттям людей за сигналами ЦО і визначається показник К_СВ.У, який характеризує, яка частина робітників і службовців в змозі своєчасно зайняти місця в захисних спорудах:

де N_СВ.У - число людей, які в установлені строки зможуть укритися в захисних спорудах.

5) Робляться висновки і пропозиції по підвищенню надійності інженерного захисту. На основі окремих показників визначається коефіцієнт надійності захисту (К_НЗ) за мінімальним значенням із окремих показників (К_МІСТ, К_ЗХ, К_ЖЗ, К_СВ.У), визначаються слабкі місця в інженерному захисті і намічаються шляхи і заходи по вдосконаленню інженерного захисту робітників і службовців об’єкта.