Хімічно небезпечні виробництва. У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використо-вується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.
Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об’єкти. При аваріях або зруйнуванні цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами.
До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться:
1) Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР.
2) Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів.
3) Виробництва інших галузей промисловості, які використо-вують СДОР.
4) Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак.
5) Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР.
6) Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, авто-цистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти.
7) Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.
8) Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпеч-них об’єктах можуть бути:
- поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопро-водів;
- несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;
- неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва;
- порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;
- організаційні і людські помилки;
- пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;
- акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб;
- зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.
Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин:
- заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень;
- пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск;
- розрив шлангових з’єднань у системі розвантаження;
- полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;
- витік хімічно небезпечних речовин із насосів;
- витік хімічно небезпечних із труб, використання непридат-них матеріалів екзотермічні реакції із-за відмови системи безпеки;
- при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше.
Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.
Усього в Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку (на 01.01.99 р.).
Ці об’єкти розподілені по ступеням хімічної небезпеки:
1 ступень хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75 тис. чол.) - 76 об’єктів;
2 ступень хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до 75 тис. чол.) - 60 одиниць;
3 ступень хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає менше 40 тис. чол.) - 1134 одиниць;
4 ступень хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження від кожного не виходить за межи об`єкту) - 540 одиниць.
Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об`єктів мешкає близько 20 млн. чол. (38,5% від населення країни).
321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО) має ступень хімічної небезпеки, з них до 1 ступені хімічної небезпеки (в зоні хімічного ураження знаходиться понад 50% мешканців) віднесено 154 АТО, до 2 ступені хімічної небезпеки (від 30 до 50% мешканців) - 47 АТО; до 3 ступені (від 10 до 30%) - 108 АТО.
Велику частку потоку товарів складає продукція хімічної, гірничовидобувної та переробної промисловості, які в основному базуються на оперуванні з великими кількостями різноманітних хімічних речовин. Останні можуть бути і малотоксичними, і найсильнішими отрутами. Хоча, як вважав ще славнозвісний Парацельс (1493 - 1541): “Всі речовини отруйні; немає жодної, яка не була б отруйною. Лише правильна доза розрізняє отруту чи ліки...”
Сучасна медицина повністю підтверджує сказане середньовічним ескулапом. Для прикладу наведемо дані про деякі відомі нам речовини, а саме летальну дозу (ЛД50), яка викликає смерть у 50% випадків (дані подані у грамах на кілограм маси тіла): Спирт етиловий –10; Кухонна сіль - 4; Калійна селітра -3,5; Морфій -0,9; Фенобарбітал - 0,115; ДДТ – 0,113; Миш’як - 0,014; Нікотин - 0,001; Діоксин - 0,000001; Ботуліновий токсин - 0,00000001.
Крім отруйності, багато хімічних речовин є легкозаймистими, а часто і вибухонебезпечними.
Прикладом може служити трагедія, що виникла в 1984р. у м.Бхопалі (Індія): на хімічному комбінаті в результаті аварії і викиду отруйного газу загинуло більш 4 тисяч чоловік і десятки тисяч людей після ураження ізоціанатом одержали важкі ускладнення. Незважаючи на те, що катастрофічні аварії типу індійського Бхопалу, є рідкісними, досить серйозні техногенні інциденти відбуваються у світі щоденно. Вони часто спричиняють загибель людей, поранення, отруєння та нанесення шкоди навколишньому середовищу.
Виробництво, транспортування і збереження СДОР суворо регламентується спеціальними правилами техніки безпеки і контролю. Проте при значних промислових аваріях, катастрофах, пожежах і стихійних лихах можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складів, ємностей, технологічних ліній, трубопроводів і інше. У результаті цього великі кількості СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище - на поверхню грунту, різноманітні об'єкти, в атмосферу, і поширитися на території населених пунктів, що може бути причиною масових отруєнь робітників виробництва і населення.
Небезпека ураження людей може виникнути при ліквідації хімічної зброї, складовою частиною якого є високотоксичні бойові отруйні речовини.
Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
У народному господарстві України діє понад 1200 крупних вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин .
Пожежа – неконтрольований процес горіння, який супроводжу-ється знищенням матеріальних цінностей та складає небезпеку для життя людей.
Вибухи, і як їх наслідок, пожежі трапляються на об’єктах, які виробляють або зберігають вибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і агрегатах під великим тиском (до 100 атм.), а також на газо- і нафтопроводах.
В процесі виробництва при певних умовах стають небезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф’яний, алюмінієвий, борошняний та зерновий пил, а також пил з бавовнику та льону.
Переважна кількість вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалу-жена мережа нафто-, газо- та аміакопроводів, експлуатуються нафто- та газопромисли і вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні по метану та вибухонебезпеці вугільного пилу.
Щорічно в дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень. Кожну годину у вогні гине 1 чоловік і близько 20 чоловік отримують опіки та травми.
|