Становлення й розвиток системи соціальних гарантій в Україні

В умовах незалежної держави створення національної сис­теми соціальних гарантій має першочергове значення. Основ­ні принципи такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни України мають право:

— на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

— на підприємницьку діяльність, яка не заборонена за­коном;

— на соціальний захист, що включає право на забезпечен­ня їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат­ності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допо­моги, що є основним джерелом існування, мають забезпечува­ти рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством;

— на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвитко­ві лікувальних закладів усіх форм власності;

— на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язко­вою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкіль­ної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надан­ня державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадя­ни мають право безплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Здійснення перелічених заходів потребує чіткого визна­чення джерел їхнього фінансування. Очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціально­го забезпечення.

Зростання в останні роки виплат на соціальні потреби у валовому внутрішньому продукті України стало однією з причин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.

Принципово нова сощально-економічна ситуація, що склалася в нашій країні, зумовлює необхідність формуван­ня адекватної системи соціального забезпечення населення. Вона має ґрунтуватися на таких засадах, які б виключали зрівнялівку й утриманські настрої при розподілі та спожи­ванні життєвих благ, не послаблювали дієвість мотивів і стимулів до праці, створювали умови для найповнішого ви­явлення їх.

В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. У зв'язку з цим для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист Їхніх основних прав у сфері праці в умовах різ­них форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.

Головною метою соціальної політики в Україні на ниніш­ньому етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адрес­ний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

— встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

— здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентив­них соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціаль­ної допомоги та компенсаційних виплат;

— захист купівельної спроможності малозабезпечених гро­мадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допо­моги відповідно до змін індексу цін.

Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші з фінансової точки зору верстви населення — діти, пен­сіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. Відповід­но до цього повинні функціонувати конкретні форми соціальних гарантій.

Одним із важливих напрямів є допомога сім'ям з дітьми. Правову основу тут визначає Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в якому держава гарантує рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через надання допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога може надаватися також за міждержавними угодами.

В Україні призначаються такі види державної допомоги:

— при вагітності та пологах;

— одноразова допомога при народженні дитини;

— із догляду за дитиною;

— грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

— із догляду за дитиною-інвалідом;

— із тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

— на дітей віком до 16 років (учнів — до 18 років);

— на дітей одиноким матерям;

— на дітей військовослужбовців строкової служби;

— на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

— тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення алімен­тів неможливе.

Однією з форм соціальних гарантій населенню з боку дер­жави є виплата пенсій. Основною проблемою в пенсійному забезпе­ченні є ліквідація зрівнялівки й наближення розміру пенсії до середньої заробітної плати.

Для громадян із мінімальними доходами встановлюється цільова грошова допомога, її одержують у формі щомісячних грошових виплат непрацездатні громадяни, де середньомісяч­ний сукупний дохід на одного члена сім'ї упродовж трьох по­передніх місяців не досягав грошового розміру, який встанов­лює уряд. Допомога надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття, оплату житла» комунальних послуг, електроенергії, придбання й доставку палива.

Законодавством України передбачена індексація грошових доходів громадян, які мають втрати від зростання цін на това­ри та послуги.

Як форма соціальних гарантій в Україні використовується дотація на деякі види товарів і послуги з метою підтримки їхньої ціни на відповідному рівні. Слід зазначити, що підтрим­ка фіксованих цін — це найнедосконаліша форма соціальних гарантій, яка зумовлює нерівність у споживанні.

Дотації призначаються у тому разі, якщо собівартість ви­готовлення товару або надання послуги вища, ніж фіксована ціна продажу. Вона мас покривати збитки й забезпечувати певний рівень рентабельності виробникам. За деякими товара­ми й послугами дотація покриває лише збитки.

На сьогодні дотації з державного бюджету виділяються для підтримання фіксованих і регуляційних цін на газ, тверде па­ливо, медикаменти, будівельні матеріали для індивідуального житлового будівництва, житлово-будівельних кооперативів та молодіжних житлових комплексів.

Із бюджету виділяються дотації житлово-комунальному господарству, в тому числі на воду, водовідведення, паливо­постачання. Дотації надаються на послуги міського автомо­більного транспорту, метрополітенів, залізниць, авіаліній, міського водного транспорту. Крім того, з бюджету здійс­нюється фінансування капітального ремонту житла, благо­устрій міст і селищ міського типу, ремонт і утримання шля­хів, реставрація пам'яток архітектури, заходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського, німецького та інших депортованих народів, фінансування будівництва житла для військовослужбовців тощо.

Розмір дотацій розраховують на одиницю продукції або як різницю між ціною і собівартістю продукції та послуг. Фінансування дотацій проводиться із загальнодержавного і місцевих бюджетів.

В Україні передбачені соціальні гарантії громадянам, які потерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розмір виплат і допомоги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи" і "Про правовий режим тери­торії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чор­нобильської катастрофи", а саме: на фінансування капітальних вкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків на соціальне страхування, видатків, пов'язаних із надан­ням пільг щодо пенсійного забезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи.

Для захисту громадян від безробіття на державному й міс­цевому рівнях створюється Фонд сприяння зайнятості насе­лення за рахунок страхових внесків підприємств, громадян і надходжень із державного та місцевих бюджетів, а також доб­ровільних надходжень від підприємств І громадян.

Кошти фонду використовуються для фінансування органі­зації професійної орієнтації населення, професійного навчан­ня працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безро­біття, організацію додаткових робочих місць та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян на працю.

В Україні значна увага приділяється соціальному захисту певних верств населення. Так, упродовж останніх років прий­нято Закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захис­ту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", де передбачено надання великої кількості пільг і привілеїв, а також додаткового матеріального забезпечення. Для створен­ня належних умов для життя й роботи громадян, які мають ве­ликі заслуги перед державою, урядом передбачено ряд пільг і прав на додаткове матеріальне забезпечення для Героїв Радян­ського Союзу і повних кавалерів ордена Слави.