ТЕМА 9. Жанр казки у творчості Марка Вовчка

План:

1. Жанр літературної казки у контексті світового романтизму.

2. Літературна казка Марка Вовчка: традиції (фольклорні та літературні) і новаторство.

3. Особливості інтерпретації фольклорного матеріалу у казці Марка Вовчка „Кармелюк”.

4. Героїчна казка Марка Вовчка „Невільничка”. Історизм твору.

5. „Дев”ять братів і десята сестриця Галя” Марка Вовчка як зразок романтичної трансформації жанрів (народна балад і казка).

Тексти

Кармелюк. Невільничка. Ведмідь. Дев”ять братів і десята сестриця Галя.

Завдання:

1. Визначити художню функцію пісні у казці Марка Вовчка „Кармелюк” (письмово).

2. Зробити художній аналіз казки Марка Вовчка „Ведмідь” (письмово).

Література

1. Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.

2. Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.96-108.

3. Дей О. Народна балада про сестру та братів-розбійників і її опрацювання Марком Вовчком // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.282-310.

4. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.

5. Засенко О. Марко Вовчок і зарубіжні літератури. – К., 1959.

6. Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.

7. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.

8. Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.529-542.

9. Крутікова Н. Сторінки творчого життя ( Марко Вовчок в житті і праці ). – К., 1965. – С.213-222.

10. Лобач-Жученко Б.. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.

11. Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.176-181, 188-208.

12. Нахлік Є. Українська романтична проза 20 – 60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.152-167.

13. Погрібний А. Зорі немеркнучої спалах (Марко Вовчок) // Погрібний А. Літературні явища і з”яви. – К., 2007. – С.408- 435.

14. Сиваченко М. До теми: Марко Вовчок і народна казка // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.239-281.

15. Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

ТЕМА 10. Повість Марка Вовчка „Три долі”

План:

1. Звернення до проблем народної психології, внутрішнього світу людини у прозі Марка Вовчка. „Павло Чорнокрил” як перша спроба психологічного оповідання.

2. Проблематика повісті „Три долі”. Проблема неспівмірності характерів, мотив фатальної жінки.

3. Формування характерів та психологічна мотивація поведінки героїв у повісті.

4. Образ оповідачки. Особливості нарації у повісті.

5. Доведіть або спростуйте тезу І.Франка: „Найпростіше з її українських оповідань „Три долі” має менший соціальний, але дуже великий психологічний інтерес”.

Тексти

Чари. Викуп. Отець Андрій. Свекруха. Максим Гримач. Данило Гурч. Павло Чорнокрил. Три долі.

Завдання:

1. З”ясувати особливості зображення жіночого та чоловічого характерів у прозі Марка Вовчка (письмово).

2. Визначити жанрову природу твору Марка Вовчка „Три долі” (письмово).

Література

1. Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.

2. Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.84-88.

3. Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.

4. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.

5. Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.421-436.

6. Крутікова Н. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці). – К., 1965. – С.143-155.

7. Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.

8. Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.167-170, 176-181, 188-208.

9. Сиваченко М. Текстологічний аналіз “Народних оповідань” Марка Вовчка // Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. – К., 1974. – С.70-146.

10. Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упор. В.Агеєва. – К., 2002.

11. Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

ТЕМА 11. Байкарська творчість Леоніда Глібова

План:

1. Л.Глібов як основоположник реалістичної байки. Зв”язок його байок з українською байкарською традицією і творами І.Крилова.

2. Байки Л.Глібова 40-60-х років ХІХ ст.: опрацювання криловських фабул, трансформація їх у площину національної дійсності.

3. Байки перших пореформених років (“Ведмідь-пасічник”, “Громада”, “Мишача рада”, “Хмари”), їх проблематика, ідейна спрямованість і художня форма.

4. Народність байок Л.Глібова, відтворення українського характеру, звичаїв, побуту, способу життя і мислення української нації.

5. Ліризм як індивідуальна риса поетичної манери Л.Глібова-байкаря.

6. Доведіть або спростуйте тезу М.Бондаря: „...в тих чи тих різновидах байки Глібова представлено й синтезовано жанри й жанрові елементи оповідання, новели, притчі, приказки, аполога, казки, гуморески, ліричної медитації, пейзажного вірша...”

Тексти

Вовк і Ягня. Вовк і Кіт. Мишача рада. Лев та Миша. Гадюка і Ягня. Лев на охоті. Мандрівка. Ведмідь-пасічник. Вовк та Зозуля. Хмара. Громада. Мірошник. Охрімова свита. Цуцик. Зозуля й Півень. Лисиця-жалібниця.

Література

1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.227-237.

2. Бондар М. Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски // Слово і час. – 1997. - № 4. – С. 52-61.

3. Глібовські читання, присвячені 160-річчю з дня народження поета. – Ніжин, 1987.

4. Гур’єв Б. Леонід Глібов: Літературний портрет. – К., 1965.

5. Деркач Б. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983.

6. Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977.

7. Деркач Б. Леонід Глібов: Життя і творчість. – К., 1982.

8. Зубков С. Видатний байкар // Глібов Л. Твори. – К., 1988. – С5-22.

9. Колесник П. Творчість Леоніда Глібова // Глібов Л. Твори: У 2 т. – Т.1. - К., 1974. – С.5-25.

10. Пільгук І. Леонід Глібов: (До 150-річчя з дня народження). – К., 1977.

11. Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов: Дослідження і матеріали. – К., 1969.

ТЕМА 12. Жанрова різноманітність творчості

Степана Руданського

План:

1. Жанрово-стильова різноманітність творчості С.Руданського (балади, ліричні вірші, приказки-гуморески).

2. Традиції романтичної школи в „небилицях” С.Руданського. Інтерпретація фольклорних сюжетів, елементи демонології у баладах.

3. Мотиви лірики С.Руданського. Жанр „пісні”.

4. Тематичні групи співомовок. Їх жанрова специфіка:

a) художнє опрацювання народних анекдотів;

b) позиція оповідача, його функції у співомовках С.Руданського;

c) засоби гумору та сатири.

5. Життя України та українців у співомовках С.Руданського.

6. Доведіть або спростуйте тезу І.Франка про творчість С.Руданського, яка стала „переходом від тих перших орачів (поетів-романтиків Харківської школи – І.С.)до свобідної та суто ліричної музи Шевченка”.

Тексти

Вечорниці. Два трупи. Упир. Люба. Хрест на горі. Розмай. Купці. Тополя. Верба.

Сиротина я безродний. Мене забудь. Могила. Пісня. Повій, вітре, на Вкраїну. Ой з-за гори та з-за кручі. П”яниця. Ти не моя. Студент. Наука. Гей, бики! До дуба. Над колискою.

Співомовки.

Завдання:

1. З”ясувати прийоми творення національного характеру (українець, поляк, єврей, москаль, циган) у співомовках С.Руданського (письмово).

2. Зробити художній аналіз однієї з балад С.Руданського (на вибір) (письмово).

Література

1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.43-47, 74-79, 152-154, 167-171, 238-253.

2. Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985. – С.33-76, 92-141.

3. Гончарук М. Народний поет // Руданський С. Співомовки. – К., 1988. – С.5-29.

4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.

5. Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.

6. Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971. – С.36-65, 68-107.

7. Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.

8. Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956. – С.21-83.

9. Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. – К., 1979.

10. Франко І. До студій над Ст. Руданським // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.28. - С.219 – 222.

11. Франко І. Студії над Степаном Руданським. «Ні зле, ні добре». // Там само. – Т. 28. – С.299 – 304.

12. Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.