Розмноження цибулинних рослин

Цибулина - спеціалізований підземний укорочений пагін, у якого запаси поживних речовин відкладаються у видозмінених листках -масивних лусках. У відповідності з біологічними особливостями в одних рослин вони замінюються щорічно, а в інших наростають протягом декількох років, внаслідок чого їх називають багаторічниками (лілії, нарциси).

Розмножуються цибулинні рослини новими цибулинами - дітками, які розвиваються із бруньок, розміщених в пазухах лусок материнської цибулини. Якісні цибулини повинні мати такі ознаки:

тюльпани - округла форма, золотисто-жовте забарвлення;

гіацинти - бурий колір, видовжена форма.

Деякі види лілій (зокрема - лілія біла) розмножуються окремими лусками (рис. 29), після відділення їх від материнської цибулини та висаджування у вологий пісок. При цьому нижній кінець лусок заглиблюють на 1 -1,5 см у Грунт.

Рис. 29. Розмноження лілій

1 — лусками цибулин; 2 — "дєтками ": дрібними (зліва), середніми (всередині), великими (справа); З — сіянцілілій

Розмноження поділом клубнецибулин

Клубнецибулина представляє собою укорочене та потовщене стебло. За морфологічною будовою вона займає проміжне положення між клубнем і цибулиною, оскільки має сильне денце і луски. Клубнецибулина щорічно відмирає, утворюючи заміщуючу (дочірню) клубнецибулину і клубне-бруньки.

Поділом клубнецибулин та дітками можуть розмножуватися гладіолуси (рис. ЗО), шафран та деякі шип рослини.

Рис. З0. Розмноження гладіолусів

1 — клубнецибулина з "дєтками " (внизу старий відмерлий клубень); 2 — поділ великих

клубнів; З —розвиток старих (а) і молодих (б) клубнів; 4 —утворення заміщуючих клубнецибулин при нормальній посадці; 5 — утворення заміщуючих клубнецибулин при посадці "на бочок" (а) і "вверх денцем" (б)

Розмноження поділом куща та кореневими відприсками

Поділ куща вважається найбільш простим та широко розповсюдженим способом розмноження тих багаторічників, які добре переносять пересадку та витягування з ґрунту. Поділ проводять так, щоб кожна частина мала надземні пагони та корені. Таким способом розмножуються флокси (рис. 31), піони, багаторічні хризантеми, дельфініуми, піретрум, солідаго, люпин, анемона, примула лікарська.

Рис. 31. Розмноження флоксів поділом куща І - кущ до поділу; 2 — кущі після подіпу

Розмноження поділом куща проводять в залежності від часу цвітіння маточної рослини: якщо рослини цвітуть в літньо-осіннього період - поділ проводять осінню або весною, якщо цвітіння проходить весною - розмноження рослин проводять з кінця літа та восени. Горшкові рослини розмножують після цвітіння або закінчення періоду спокою. Таким способом можна розмножувати хризантеми, флокси, астільбу, іриси, аспідістру.

Розмноження відводками

Відводками розмножують рослини, пагони яких укоріняються у місцях зіткнення з грунтом ще до відокремлення їх від материнської рослини. Таким способом можна розмножувати виткі рози, клематиси, цінні сорти гвоздик, віоли.

Для отримання посадкового матеріалу в квітникарстві найбільш широко використовують розмноження горизонтальними відводками. Значно рідше використовують вертикальні, повітряні відводки.

Ранньою весною, коли рослина знаходиться ще в стані спокою, приступають до розмноження горизонтальними відводками. Навколо куща розпушують грунт і від куща роблять бороздки глибиною 10-12 см, куди поміщають пагони, притискаючи їх в 3-4 місцях. За вегетаційний період молоді рослини 2-3 рази окучують, доводячи висоту насипаного ґрунту до 20-25 см. Осінню укорінені пагони акуратно звільнять від землі, відрізають від куща секатором і висаджують в школу на дорощування.

Розмноження вертикальними відводками проводять так: коли пагони на материнській рослині досягнуть висоти 20 см і на нижній частині починається їх здерев'яніння, проводять окучування рихлою родючою землею на висоту 10-15 см. Окучування повторюють кілька разів, доводячи висоту насипу до 25-30 см. Осінню укорінені пагони відділяють від материнської рослини і висаджують на дорощування. При несприятливих погодних умовах укорінення може проходити гірше. В цьому випадку при перших заморозках рослини викопують, ховають в холодні підвали, пересипають тирсою, періодично зволожують (щоб не допустити пересихання коренів), а весною висаджують на постійне місце.

Розмноження живцями

Цей спосіб розмноження найбільш поширений. Живцем називають будь-яку відокремлену від материнської рослини частину, на якій після відокремлення появляються корені та пагони. Розрізняють живці: листові, стеблові, кореневі, кореневищні.

Листовими живцями розмножують бегонію, глоксинію, сенполії, флокси, піони, деякі види очитків, сансев'єру.

Цей метод зручний тим, що його можна використовувати протягом всього року. Зрізані живці із рослин з невеликими листками (наприклад, сенполії) укорінюють в піску або воді. Листові живці з довгими черешками (наприклад, фікуса) згортають в трубочку (рис. 32), прив'язують до кілка і висаджують в субстрат (пісок, перліт). Довгі листки сансев'єри ріжуть на частини поперек, декілька годин підв'ялюють при кімнатній температурі та висаджують в субстрат. Живці рододендронів висаджують в пісок не відриваючи черешків. Бегонії та глоксинії можна розмножувати листовими живцями - листову пластинку розрізають на окремі частини, залишаючи

по середині живця крупну жилку (рис. 33). Листки бегонії королівської (широколистої) укладають пластинками на зволожений пісок (рис. 34), зверху їх легко присипають піском, щоб притиснути щільніше до субстрату. У деяких видів рослин листовий черешок зрізають з "п'яточкою".

Рис. 32. Розмноження фікуса живцями

- живець фікуса; 2 - живець, посаджений в горщик для укорінення; З - однорічний фікус вирощений із живця

Рис. 33. Розмноження бегоній і глоксиній листовими живцями 1 — нарізка живців із листка; 2 - укорінення листових живців

Рис. 34. Розмноження бегонії широколистої цілими листками 1 — надрізи жилок на нижній стороні листка; 2 - утворення молодих рослин у місцях надрізів

Для розмноження стебловими живцями використовують зелені, напівздерев'янілі та здерев'янілі частини пагона.

Зеленими живцями - однорічними пагонами з деревиною, яка не здерев'яніла та з листками, найчастіше розмножують багато- і дворічники, килимові та деякі кімнатні рослини. При цьому у деяких видів рослин зрізають або виламують весь пагін (зокрема в гвоздики, очитків, айстри, сурфінії, фуксії) або ділять його на частини з 2-3 міжвузлями (у флоксів).

Живцювання проводять в теплицях з березня по серпень. Нижній зріз роблять під брунькою під нахилом 50-70°, а верхній - дещо вище бруньки. Для зменшення випаровування верхні листкові пластинки обрізають на 1/3 їх довжини, середні на 1/2, а нижні знімають повністю. Перед посадкою живці обробляють стимулятором росту, а потім висаджують в субстрат на глибину 0,5-2 см.

Живці переважно висаджують в посівні ящики, заповнені піском або іншим субстратом. Часто на дно ящики насипають шар землі, який найбільш придатний для вирощування рослини, яка живцюється, а потім насипають 3-5-сантиметровий шар піску. Після посадки живців для зменшення випаровування ящик накривають плівкою. Щоденно живці обприскують та провітрюють протягом 2-3 год.

У напівздерев 'янілих живців деревина не повністю дозріла, але формування листків повністю завершилося. Такими живцями розмножують бузок, жасмин, рози, азалії, рододендрони. Заготівлю живців найчастіше проводять в період розкриття бутонів і висаджують у відповідний субстрат.

Здерев'янілі живці відрізняються від попередніх повноцінною деревиною, яка повністю дозріла і майже з повністю відсутніми листками. Заготовку таких живців найчастіше проводять ранньою весною або пізно восени. їх нарізають довжиною 12-25 см. Нижній зріз роблять під брунькою, а верхній на 2-3 см вище бруньки. Основу живця обробляють стимулятором росту і висаджують у відповідний субстрат під кутом 60-70°, залишаючи на поверхні 1 -2 бруньки, сильно поливають, мульчують.

Для успішного укорінення живців всіх видів велике значення має температура повітря та ґрунту. Температура повітря повинна бути не нижчою 20-25° для теплолюбних рослин і 18-22° для менш теплолюбних. Бажано, щоб температура Грунту була на 3-5° вищою від температури повітря.

При сучасній технології вирощування балконних рослин (переважно штучно створених гібридів та їх сортів) широко використовують вегетативне розмноження. При цьому використовують переважно зелені стеблові живці, які заготовляють з маточних рослин, а також знімають при пінце-ровці. Субстрат для укорінення живців готують з торфу, заготовленого на верхових болотах. Кислотність такого торфу 3-5. Перевагу надають торфу так як в ньому відсутні збудники хвороб та шкідників. Кислотність субстрату повинна відповідати вимогам материнської рослини. Щоб приготувати землесуміш відповідної кислотності та вологості, додають крейду та глину. Для забезпечення рослин поживними елементами, які потребує рослина, додають мінеральні добрива та мікроелементи.

У такій землесуміші є домішки та куски торфу, які відділяють при просіюванні через сито. Просіяною землесумішшю набивають палетки, використовуючи її як субстрат для укорінення.

Перед висадкою живців палетки зволожують. У відповідності до кожного виду готують живці, нижню частину яких, для прискорення укорінення, вмочують у стимулятор. Після висадки живці обприскують водою і ставлять в парник під плівку (додатково в теплиці).

Перші 4-5 днів живці обприскують по мірі підсихання на листочках вологи (5-6 раз) витримують температуру 24-26°С. В подальшому кількість обприскувань зменшують. В сонячну погоду роблять притінення, щоб рослини не пересихали. Укорінення живців проходить протягом двох-чотирьох тижнів. За цей час коріння тісно обплітає ком землесуміші.

І вже через 3-6 тижнів молоді рослини готові до висадки в горшки для дальшого вирощування. При вирощуванні живців у палетках, не травмується новоутворена коренева система рослини, на відміну від звичайного укорінення в ящиках.