ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ КВІТКОВИХ РОСЛИН

Гвоздика

Гвоздика ремонтантна широко застосовується в тепличному квітникарстві та займає перше місце серед зрізних квіткових рослин закритого Грунту. Батьківщина гвоздики - Південна Європа.

Гвоздику вирощують у високих, світлих, добре провітрюваних теплицях, бажано з автоматичним регулюванням мікроклімату. Для гвоздики найбільш підходять ангарні теплиці з кутом нахилу даху 30° і більше.

Високі врожаї на протязі всього року можна отримати тільки у випадку високого рівня автоматизації режимів температури, вологості, поливу, вентиляції, наявності досвічування.

Для посадки використовують стандартні живці (рис. 37), які укорінюють в субстраті (перліт, пісок). Садять укорінені живці в попередньо підготовлений ґрунт. Ґрунт має мати хороші фізичні та хімічні властивості, бути достатньо вологоємким та повітроємким. Правильно підготовлений Грунт обумовлює успіх росту гвоздики. Для вирощування гвоздики необхідно використовувати супіщані, легко- і середньосуглинисті Грунти. Оптимальна товщина окультуреного шару Грунту під гвоздику в ґрунтових теплицях 35-40 см.

Рис. 37. Живці гвоздики

1 — стандартний у фазі вегетації; 2 - нестандартний у фазі вегетації; З — нестандартний (міжвузля витягнуті від нестачі світла)

Гвоздика - рослина азотнокалійного живлення. Найбільш оптимальним для її вирощування вважається вміст в 100 г абсолютно сухого ґрунту: 10-20 мг нітратного або аміачного азоту, 100-150 мг Р2О5 (по Кірсанову), 60мг-Н2О.

При основній заправці ґрунту норми мінеральних добрив розраховуються на основі даних агрохімічного аналізу.

Висаджують рослини в гряди шириною 1,2 м. Густота посадки - від 36 до 48 шт. Живці не можна висаджувати глибше, ніж вони були посаджені до цього на стелажі, в горшках або ящиках. Вирощують гвоздику на одному місці один, півтора або два роки.

Рис. 38. Способи прищипки гвоздики 1 - однократна; 2 - полуторна; 3 - двократна

Прищипка - обов'язковий захід для формування добре розгалуженого куща та регулювання термінів цвітіння гвоздики. Прищипку проводять пальцями і вибірково, так як рослини розвиваються нерівномірно і процес при-щипки затягується на 2-3 тижні. Залежно від пори року, терміну цвітіння, режиму освітлення тощо, проводять однократну, полуторну або двократну прищипку (рис. 38).

Догляд за гвоздикою заключається в регулярному прополюванні грядок, в поливі, дотриманні температурних умов та повітряного режиму. Бокові бутони по мірі росту на кожному пагоні вищипують, залишаючи центральний, найбільш розвинутий.

Водний режим

Високий урожай і якість зрізаних квітів гвоздики залежить від достатнього забезпечення рослин водою, особливо в літні місяці. Однак гвоздика негативно реагує на перезволоження ґрунту. Ранньою весною поливати треба обережно (2-3 рази на місяць), коли підсохне верхній шар ґрунту, так як полив у цей час понижує температуру ґрунту (до 5°), від чого знижується засвоєння поживних речовин, уповільнюється ріст, збільшується число бракованих квітів (розтріскується чашечка).

Літом поливають щотижня, змочуючи при цьому листки, для зниження випаровування у молодих рослин.

В осіннє-зимовий період використання води рослиною є обмеженим, тому поливають гвоздику 1-2 рази в місяць.

Температурні умови та повітряний режим

Температура має велике значення для росту та розвитку, а також якості квітів. Гвоздика добре росте та цвіте весною та осінню, коли температура в теплиці не перевищує 20°.

Для успішного вирощування гвоздик денну температуру в літні місяці необхідно підтримувати на рівні 20 - 22°С за допомогою вентиляції, притінення, частих поливів, в ночі - 16 - 18°. Зимою температура повітря в денні години повинна бути не нижче 10 - 12°, а вночі +6 - 8°С.

Підживлення гвоздики

Через 2-3 місяці після посадки гвоздики починають регулярно підживляти рослини мінеральними добривами у вигляді сухих та рідких підживлень. Внесення добрив під гвоздику диференціюються за фазами росту та періодом року, а дозу розраховують за даними агрохімічного аналізу. Встановлено, що найбільш сильне використання поживних речовин проходить в періоди вегетаційного росту та бутонізації.

Наряду з агротехнічними методами та регулюванням мікроклімату в теплицях, при управлінні процесами росту та розвитку гвоздики велике значення має застосування біологічно активних препаратів, які стимулюють або пригальмовують життєдіяльність рослин.

Великі перспективи відкривають перед квітникарями використання регуляторів росту. Найбільш ефективні результати для укорінення живців гвоздики дає обробка їх стимуляторами росту. При вирощуванні гвоздики на зріз в середній смузі в осіннє-зимовий період утворюються слабкі, витягнуті квітоноси. Запобігти цьому допомагає синтетичний інгібітор росту - препарат ТУР та ГМК.

Обробка ТУРом складається з поливу ґрунту під рослини 0,7%-ним розчином при нормі розходу 1 м² або їх обприскуванні 0,5%-ним препаратом до повного змочування. Ця робота проводиться в літнє-осінній період, коли основні пагони мають по 5-7 пар листків. Найкращий період для обробки ко>ли бутони досягають величини 0,5 см. Застосування в цей же час гібереліну з аденіном приводить до покращення якості бутона та попередження розтріскування чашечки.

Застосування препарату ГМК дозволяє обійтись без прищипки рослин, що особливо важливо, оскільки ця операція переважно сприяє розповсюдженню вірусних захворювань. Висаджені та неприщипнуті рослини обприскують 0,05%-ним ГМК в стадії утворення 7-8 пар листків. При цьому стебло стає міцнішим, строки цвітіння прискорюються, йде утворення великої кількості бокових пагонів.

Для зменшення затрат обробку регуляторами росту та отрутохімікатами об'єднують.