Методичні рекомендації для написання реферату Реферат - це самостійне елементарне наукове дослідження. Воно виконується з метою поглиблення і систематизації теоретичних знань та вироблення рекомендацій щодо їх практичного застосування. Реферат є однією із форм поглибленого вивчення першоджерел, використання отриманих знань для аналізу процесів і явищ суспільного життя.
Праця над рефератом починається з вибору теми. Дуже важливо, щоб він був зроблений свідомо. Керівник допомагає студенту підібрати літературу. Проте без самостійного бібліографічного пошуку серйозна робота над неможлива.
Після підбору літератури – головне завдання – вивчити її. При цьому необхідно пам’ятати, що процес роботи над літературними джерелами сумісний з процесом роботи над рефератом. Бо аналітичний огляд літератури – невід’ємна частина, а інколи і кістяк реферату.
Вивчення книг і статей починається із старанного їх перегляду, що дозволяє визначити характер роботи з кожним джерелом.
Якщо студент має уявлення про обрану тему, то вже на цьому етапі роботи він може за допомогою керівника, а ще краще самостійно намітити перший варіант плану роботи, який в подальшому, можливо, зміниться. Для недостатньо підготовлених студентів, складання плану потребує попереднього серйозного знайомства з літературою за визначеною темою.
Найбільш корисно вивчити джерела під кутом зору до вже наміченої проблематики. Це економить час, збуджує думки читача, дозволяє створювати частини реферату в процесі вивчення літератури. Результати роботи краще всього фіксувати на окремих невеликих аркушах паперу і вкладати їх в конверти, папки з написами, що відповідають певним пунктам плану.
Як вже згадувалося раніше, виписки з книг і статей бувають різними в залежності від характеру джерела, смислу висловлення, можливостей подальшого використання цього матеріалу. Це можуть бути цитати, до яких часто звертаються при вивченні творів класиків (істориків). Проте цитувати слід лише найнеобхідніше для підтвердження тих чи інших положень, висунутих у рефераті.
Дискусійні, з точки зору читача, положення авторів монографій і статей також корисно записувати в листах дослівно. Вони цитуються в рефератах з дискусійною метою.
Записи змісту книги або статті, формулювань їх автора не є свідченням про глибоке засвоєння матеріалу. Тільки тоді, коли ми в змозі передати його своїми словами, вільно, без втрати головних ідей і положень, матеріал може вважатися вивченим. До такого засвоєння необхідно прагнути. Кожне із джерел може містити матеріал з різних проблем, що визначені пунктами нашого плану.
В процесі прочитання літератури, звичайно, виникають власні думки: їх бажано зразу ж записати, бо в подальшому вони можуть бути забуті.
Кожне опрацьоване джерело доповнює щось нове до даних, які в нас є. – І саме це нове ми намагаємося врахувати, засвоїти, аби вносити серйозну корективу в ту систему уявлень, яка склалася в нас. Таке активне читання, засвоєння та обробка джерел і власна літературна творчість не можуть не призвести до деяких, інколи суттєвих змін в плані роботи. Не треба боятися доповнити його новими пунктами або відмовитися від того чи іншого пункту, деякі питання об’єднати в одне і т.д.
Закінчивши перегляд, читання відібраної літератури, обробку і систематизацію матеріалу, який в ній зберігається, повернемося до того, що накопилося в наших папках. Тут немало різних виписок, цитат, коротких і довгих, текстуальних і вільних конспектів, власних зауважень, газетних вирізок. Здається, матеріалу достатньо для кількох робіт, а проте необхідно написати лише одну. Необхідно уважно вивчити все, що зібрано. Не виключено, що перше групування матеріалу нас не задовольнить, потрібно буде його переробити. Майже ніколи весь зібраний матеріал не може війти в роботу, але великий об’єм прочитаних джерел створює необхідний кругозір, дозволяє окреслити вибрану тему.
На цьому етапі роботи корисно повністю продумати і уточнити план роботи. Від оригінальності побудови, чіткості рубрикації, правильного співвідношення частин буде залежати якість майбутньої роботи. Важливо, щоб кожний пункт плану розкривав одну із сторін вибраної теми, а всі пункти в сукупності охоплювали її повністю. При цьому може бути декілька композиційних рішень:
1. Хронологічне (тема розглядається в історичній послідовності від етапу до етапу);
2. Описове (тема розбивається на складові частини; елементи в цілому розкривають певне явище);
3. Аналітичне (тема досліджується в її причинно-наслідкових зв‘язках, взаємозалежних проблемах).
Дуже важливо при складанні плану зберегти єдиний принцип його поділу, слідкувати за тим, щоб кожний пункт був співвіднесений з головною темою і не містив повторів у інших частинах роботи.
Важливими композиційними розділами є вступ і висновки. У вступі студент доводить актуальність теми, визначає коло її проблем і лаконічно встановлює завдання своєї роботи. Тут же бажано вказати головні літературні джерела. У висновках робляться короткі узагальнення, підбиваються підсумки дослідження.
Добір літератури, вивчення і попередня систематизація джерел, повторне вивчення зібраного матеріалу, складання плану, робить написання реферату не таким важким процесом, яким був попередній, але досить відповідальним. Недоцільно обмежувати роботу тільки зведенням положень, взятих із різних джерел у щось цілісне. В такому випадку одержимо тематичний конспект, а не реферат як наукову роботу.
У будь-якому рефераті досліджуються ті чи інші події, предмети, факти (роздуми). Необхідно досягти їх чіткої побудови. При доведенні певного положення виділяється теза (її істинність необхідно довести) і приводяться необхідні цитати із авторитетних джерел, статистичні відомості, факти, які доводять правильність тези. Звичайно, аргументи повинні бути точними і достовірними.
В рефераті обов‘язково є визначення тих чи інших понять. Вони повинні бути розкриті лаконічно і точно.
Якщо при вивченні літератури нашим головним завданням був процес розчленування матеріалу, вияв головних ідей, положень, то в період написання реферату йде зворотний процес-синтез, узагальнення, положень, прикладів, фактів, систематизація всього цінного, важливого що ми зрозуміли в результаті засвоєння теми.
Вивчений матеріал в нашому викладі трансформується, постає в новій літературній формі, по-новому групується, систематизується. Мистецтво власних формулювань, створених на основі різноманітних виписок, природно, приходить до людини, яка добре засвоїла прочитане, включила нове в загальну суму своїх знань.
Таким чином, реферат – це самостійний твір студента. Він повинен свідчити про знання ним опублікованої літератури по даній темі, її головної проблематики, відображати точки зору автора реферату на вказану проблематику, його вміння характеризувати явища життя на основі теоретичних знань.
На довершення роботи обов‘язково повинен бути список використаних джерел та літератури. З нього керівник може визначити, з якими публікаціями з вибраної теми ознайомився автор реферату, який його рівень бібліографічної культури.
Існує декілька способів групування літератури:
1. Алфавітний (абетковий) спосіб – застосовується найчастіше і передбачає розміщення джерел за абеткою прізвищ авторів або заголовків книг і статей (якщо у книги чи статті більше трьох авторів або колективний автор).
2. Систематичний спосіб - вимагає розподіляти літературу за рубриками, які відповідають розділам роботи. У межах кожної рубрики книги і статті перераховуються в алфавітному порядку.
3. В ряді випадків, коли це визначено характером теми, може бути використаний хронологічний принцип розміщення книг і статей – за роками їх виходу із друку.
Обсяг реферативної роботи – 25-30сторінок формату А-4, написаних від руки, або 15-20сторінок машинописного тексту, надрукованого через полуторний інтервал; 14 шрифтом. Аркуш повинен мати поля:
верхнє – 25 мм; ліве – 25 мм;
нижнє – 25 мм; праве – 15 мм.
Даний обсяг реферату не включає додатки та список літератури.
Обсяг реферативної роботи збільшувати не треба, тому що цінність реферату визначається не кількістю сторінок, а змістом, самостійністю суджень, які обґрунтовані теоретично і документально.
Такі деякі вимоги і поради для написання реферату. Звичайно, вони не носять абсолютного характеру. Кожний студент в процесі роботи над рефератом повинен напрацьовувати власний досвід, власну практику, власні навики.
|