Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом. 5 глава

З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами
4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від
нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну
службу соціального страхування;

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення
та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за
потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або
компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню
потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії
(далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі -
МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних
навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах
перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або
заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню
роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або
разом з органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами
підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати
виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої
продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову
грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань
за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її
регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

{ Пункт 11 частини першої статті 21 виключено на підставі
Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

12) організовувати залучення інвалідів до участі у
громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією
статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на
його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку
підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник
страхових внесків чи ні.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, N 2464-VI ( 2464-17 ) від
08.07.2010 }

Стаття 22. Профілактика нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює
заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення
загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, у тому
числі:

1) надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у
створенні ними та реалізації ефективної системи управління
охороною праці;

2) бере участь:

у розробленні центральними органами виконавчої влади
державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки,
умов праці і виробничого середовища та їх реалізації; { Абзац
другий пункту 2 статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують
питання охорони праці;

в організації розроблення та виробництва засобів
індивідуального захисту працівників;

у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини
праці;

3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на
підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на
виробництві, а також професійних захворювань; { Пункт 3 статті 22
в редакції Закону N 717-V ( 717-16 ) від 23.02.2007 }

4) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці,
організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і
телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники,
журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з
питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони
праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування
від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною
поліграфічною базою;

5) бере участь у розробленні законодавчих та інших
нормативних актів про охорону праці;

6) вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та
нешкідливих умов виробництва;

{ Пункт 7 частини першої статті 22 виключено на підставі
Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

8) виконує інші профілактичні роботи.

Стаття 23. Страхові експерти з охорони праці

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального
страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним
випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з
вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або
особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж
практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та
відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства
для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення
профілактичної роботи з цих питань;

2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а
також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в
тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види
здійснюваної діяльності; { Пункт 3 частини третьої статті 23 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 717-V ( 717-16 ) від
23.02.2007 }

4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці
підприємств;

5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про
порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої
влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування
адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності
посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону
подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на
яких загрожує здоров'ю або життю працівників; { Пункт 5 частини
третьої статті 23 в редакції Закону N 717-V ( 717-16 ) від
23.02.2007 }

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у
випадках, передбачених законом;

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з
випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів,
засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та
приладів контролю.

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність
відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони
праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань.

Стаття 24. Обов'язки Фонду соціального страхування від
нещасних випадків, пов'язані з координацією
страхової діяльності

Фонд соціального страхування від нещасних випадків
зобов'язаний:

{ Пункт 1 статті 24 виключено на підставі Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

2) вести облік показників для визначення класу професійного
ризику виробництва; { Пункт 2 статті 24 в редакції Закону
N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

3) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та
окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

4) вивчати та використовувати досвід управління охороною
праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального
страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним
забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у
кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того,
хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної
допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального
страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів
соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат,
виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся
застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся
застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з
інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених
ним витрат;

6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової
діяльності.

Стаття 24-1. Права Фонду соціального страхування від
нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків має право:

1) користуватися в установленому порядку відомостями
Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на
нього функцій;

2) відносити страхувальника до класу професійного ризику
виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

3) проводити перевірки дотримання підприємствами, установами
і організаціями незалежно від форми власності, виду економічної
діяльності та господарювання порядку використання страхових
коштів, перерахованих Фондом на фінансування заходів, передбачених
статтею 25 цього Закону;

4) проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками
відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний)
підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності,
виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до
класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його
економічної діяльності;

5) отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій
формі) з питань, що виникають під час перевірки;

6) застосовувати фінансові санкції та накладати
адміністративні штрафи відповідно до закону.

{ Закон доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }

Стаття 25. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг
та профілактичних заходів

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим
та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види
профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього
Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних
випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків бере
участь у фінансуванні заходів, передбачених державними цільовими,
галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки,
умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень
з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення
кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці,
організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та
колективного захисту працівників, розроблення, видання,
розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної
літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до
завдань страхування від нещасних випадків. { Частина друга статті
25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3421-IV ( 3421-15 )
від 09.02.2006, N 717-V ( 717-16 ) від 23.02.2007 }

РОЗДІЛ IV

НАГЛЯД У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Стаття 26. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування
від нещасних випадків

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від
нещасних випадків здійснює наглядова рада.

Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального
страхування від нещасних випадків його статутних завдань і
цільового використання коштів цього Фонду.

Члени наглядової ради працюють на громадських засадах і не
можуть бути одночасно членами правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків та працівниками виконавчої
дирекції зазначеного Фонду або її робочих органів.

До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у
рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і
роботодавців.

Від держави участь у наглядовій раді беруть представники
відповідних спеціально уповноважених центральних органів
виконавчої влади.

Представники застрахованих осіб до наглядової ради обираються
(делегуються) репрезентативними на національному рівні
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники
роботодавців - репрезентативними на національному рівні
всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок
обрання (делегування) таких представників визначається сторонами
соціального діалогу самостійно.

Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88}

Стаття 2. Основні трудові права працівників

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

{Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 2240-10 від 29.07.81, № 8474-10 від 27.02.85, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95}

Стаття 21. Рівність трудових прав громадян України

Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

{Кодекс доповнено статтею 21 згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91}

Стаття 3. Регулювання трудових відносин

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

{Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 2454-IV від 03.03.2005}

Стаття 4. Законодавство про працю

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

{Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95}

{Статтю 5 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}

Стаття 51. Гарантії забезпечення права громадян на працю

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

{Кодекс доповнено статтею 51 згідно із Законом № 263/95-ВР від 05.07.95}

{Статтю 6 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}

Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників

Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 3694-12 від 15.12.93, № 1356-XIV від 24.12.99}

Стаття 8. Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав

Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

{Стаття 8 в редакції Законів № 263/95-ВР від 05.07.95, № 1807-III від 08.06.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}

Стаття 81. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

{Кодекс доповнено статтею 81 згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91}

Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95}

Стаття 91. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги

Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.

{Кодекс доповнено статтею 91 згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91}

Глава II
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

{Глава II в редакції Закону № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 10. Колективний договір

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

{Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 8474-10 від 27.02.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 11. Сфера укладення колективних договорів

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

{Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 8474-10 від 27.02.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 12. Сторони колективного договору

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

{Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3693-12 від 15.12.93, в редакції Закону № 2343-III від 05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1096-IV від 10.07.2003}

Стаття 13. Зміст колективного договору

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

{Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 8474-10 від 27.02.85, № 7543-11 від 19.05.89; Законами № 3693-12 від 15.12.93, № 20/97-ВР від 23.01.97, № 274-VI від 15.04.2008}

Стаття 14. Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання

Укладенню колективного договору передують колективні переговори.

Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди".

{Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 15. Реєстрація колективного договору

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади.

Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3693-12 від 15.12.93, № 5462-VI від 16.10.2012}

Стаття 16. Недійсність умов колективного договору

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

{Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 5938-11 від 27.05.88, № 871-12 від 20.03.91; Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 17. Строк чинності колективного договору

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію.

{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 18. Поширення колективного договору на всіх працівників

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

{Стаття 18 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 3693-12 від 15.12.93}

Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

{Стаття 19 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 3693-12 від 15.12.93, № 2343-III від 05.04.2001}