Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом. 10 глава

 

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту
(роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів
акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього
і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

 

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які
здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою)
формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та
вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні
підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які
навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального
закладу відповідного рівня акредитації. ( Статтю 15 доповнено
частиною згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

 

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для
підготовки та складання іспитів надається один раз на рік
додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на
кожний іспит.

 

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки,
надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних
днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один
вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50
відсотків середньої заробітної плати працівника.

 

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має
свої особливості, законодавством може встановлюватись інша
тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.



 

Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та
частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального
року. ( Статтю 15 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2073-III
( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

Стаття 15-1. Відпустка у зв'язку з профспілковим навчанням

 

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу
виборних профспілкових органів підприємства, установи,
організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю
до 6 календарних днів.

( Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 16. Творча відпустка

 

Творча відпустка надається працівникам для закінчення
дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках,
передбачених законодавством.

 

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих
відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 16-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях

 

Відпустка для підготовки та участі в змаганнях надається
працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних
спортивних змаганнях.

 

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для
підготовки та участі в змаганнях встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

{ Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 1724-VI
( 1724-17 ) від 17.11.2009 }

Р о з д і л IV

 

СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

 

Стаття 17. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

 

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

 

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів -
у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення
пологів), починаючи з дня пологів.

 

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з
пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення
тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини
(дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з
батьків на їх розсуд. ( Частина друга статті 17 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1114-IV ( 1114-15 ) від 10.07.2003 )

 

Стаття 18. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку

 

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.

 

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам
частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження
заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

 

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами
також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які
фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла
під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

{ Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї
статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною
вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в
період відпустки для догляду за дитиною.

 

Стаття 18-1. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

 

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей,
позбавлених батьківського піклування, старше трьох років,
надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням
дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при
усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і
неробочих днів після набрання законної сили рішенням про
усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них
на їх розсуд).

{ Частина перша статті 18-1 в редакції Закону N 2824-VI
( 2824-17 ) від 21.12.2010 }

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку
з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки
надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили
рішенням про усиновлення дитини.

{ Закон доповнено статтею 18-1 згідно із Законом N 573-VI
( 573-17 ) від 23.09.2008 }

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

 

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до
15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій
матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у
разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків
надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10
календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття
73 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).

{ Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2128-IV ( 2128-15 ) від 22.10.2004, N 1343-VI ( 1343-17 ) від
19.05.2009, N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її
загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

{ Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009 }
{ Стаття 19 в редакції Закону N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003 }

Стаття 20. Порядок надання соціальних відпусток

 

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140
календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі
ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.

 

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або
уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати
щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному
робочому році.

 

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині
третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах
установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням)
власника або уповноваженого ним органу.

 

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону
(крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у
встановленому законодавством порядку, прийомних батьків),
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби)
матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення
терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй
припинено (із зазначенням дати).

{ Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох
років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному
утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім'ях).

{ Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1959-VI ( 1959-17 ) від 10.03.2010 }

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох
років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі
рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом
(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

{ Статтю 20 доповнено частиною згідно із Законом N 573-VI
( 573-17 ) від 23.09.2008 }

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються
понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього
Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими
законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший
період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього
Закону. ( Частина статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )

 

Р о з д і л V

 

ОПЛАТА ВІДПУСТОК

 

Стаття 21. Порядок оплати відпусток

 

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не
пізніше ніж за три дні до її початку.

 

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час
щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,
творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини,
відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової
відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за
невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1724-VI ( 1724-17 ) від 17.11.2009, N 2824-VI ( 2824-17 ) від
21.12.2010 }

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки,
передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна
допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та іншими
нормативно-правовими актами України.

 

Стаття 22. Відрахування із заробітної плати за час відпустки

 

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за
який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття
його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить
відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані
в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

 

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не
провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

 

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу,
направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше
підприємство або переходом на виборну посаду у випадках,
передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом
з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку
з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,
скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або
виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд
внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у
зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не
встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади)
при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю
роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

 

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні
відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

 

Стаття 23. Кошти на оплату відпусток

 

Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями
6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16, 18-1 і 19 цього Закону,
здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату
праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за
трудовим договором працівники.

{ Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, N 2824-VI ( 2824-17 ) від
21.12.2010 }

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок
бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних
асигнувань на їх утримання.

 

Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним
договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку,
що залишається на підприємстві після сплати податків та інших
обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної
особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В
установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних
коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних
асигнувань та інших додаткових джерел.

 

Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з
коштів державного соціального страхування.

 

Стаття 24. Грошова компенсація за невикористані щорічні
відпустки

 

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова
компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а
також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

 

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових,
науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних
закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців,
грошова компенсація виплачується за не використані ними дні
щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

 

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство
грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток
за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок
підприємства, на яке перейшов працівник.

 

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється
грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові
щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24
календарних дні.

 

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів
відпусток грошовою компенсацією не допускається.

 

У разі смерті працівника грошова компенсація за не
використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової
відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

 

Р о з д і л VI

 

ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

 

Стаття 25. Відпустка без збереження заробітної плати, що
надається працівникові в обов'язковому порядку

 

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням
працівника надається в обов'язковому порядку:

 

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому
числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій
відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій
статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо
дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в
медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною
шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет
I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною
шістнадцятирічного віку; ( Пункт 3 статті 25 в редакції Закону
N 2318-IV ( 2318-15 ) від 12.01.2005 )

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про оплату праці

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні
засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових
відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами,
установами, організаціями усіх форм власності та господарювання
(далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери
державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на
забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної
плати.

 

Р о з д і л I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Заробітна плата

 

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у
грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує
працівникові за виконану ним роботу.

 

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов
виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника,
результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

 

Стаття 2. Структура заробітної плати

 

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу
відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку,
обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді
тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та
посадових окладів для службовців.

 

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад
установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за
особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

 

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за
спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші
грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного
законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними
актами норми.

 

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

 

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений
розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче
якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну,
а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

{ Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1574-VI ( 1574-17 ) від 25.06.2009 }

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати,
надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

{ Частина друга статті 3 в редакції Законів N 1766-III ( 1766-14 )
від 01.06.2000, N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }

{ Частину третю статті 3 виключено на підставі Закону
N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією,
обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм
власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують
працю найманих працівників.

{ Частина четверта статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1574-VI ( 1574-17 ) від 25.06.2009 }

Стаття 4. Джерела коштів на оплату праці

 

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових
підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх
господарської діяльності.

 

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це
кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина
доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших
джерел.

 

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з
коштів, які формуються згідно з їх статутами.

 

Стаття 5. Система організації оплати праці

 

Організація оплати праці здійснюється на підставі:

законодавчих та інших нормативних актів;

генеральної угоди на національному рівні; { Абзац третій
частини першої статті 5 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 )
від 17.05.2012 }

галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; { Абзац
четвертий частини першої статті 5 в редакції Закону N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }

колективних договорів;

трудових договорів.

 

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади
та місцевого самоврядування; роботодавці, організації
роботодавців, об’єднання організацій роботодавців або їх
представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних
спілок або їх представницькі органи; працівники.

{ Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }


Стаття 6. Тарифна система оплати праці

 

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка
включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і
тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

 

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу
робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх
кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою
формування та диференціації розмірів заробітної плати.

 

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється
у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір
мінімальної заробітної плати; { Абзац другий частини третьої
статті 6 в редакції Законів N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000,
N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 }

міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів
тарифних ставок (посадових окладів).

 

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)
розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення.

{ Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 7. Законодавство про оплату праці

 

Законодавство про оплату праці грунтується на Конституції
України ( 254к/96-ВР ) і складається з Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ), цього Закону, Закону України "Про колективні
договори і угоди" ( 3356-12 ), Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) та інших актів законодавства України.

 

Р о з д і л II

 

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці

 

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників
підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру
мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій,
встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств,
заснованих на державній, комунальній власності, працівників
підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються
з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

{ Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3258-VI ( 3258-17 ) від 21.04.2011 }

Умови розміру оплати праці працівників установ та
організацій, що фінансуються з бюджету ( 859-99-п ), визначаються
Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною
третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності
зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI
від 07.07.2010 }

Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.

{ Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від
07.07.2010 }
{ Стаття 8 в редакції Закону N 20/97-ВР ( 20/97-ВР ) від
23.01.97 }

Стаття 9. Умови визначення розміру мінімальної заробітної
плати

 

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з
урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини
достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів
харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та
мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних
соціальних і культурних потреб особистості, а також загального
рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня
зайнятості.

 

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не
нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
{ Стаття 9 в редакції Закону N 466-V ( 466-16 ) від 14.12.2006 }

 

Стаття 10. Порядок встановлення і перегляду розміру
мінімальної заробітної плати

{ Стаття 10 вводиться в дію з 1 березня 1996 року згідно з
Постановою ВР N 49/96-ВР від 20.02.96 }

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною
Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше
одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з
урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів,
представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися
для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди,
та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.

{ Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, в редакції Закону N 466-V
( 466-16 ) від 14.12.2006 }

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в
разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних
осіб.

{ Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, в редакції Закону N 466-V
( 466-16 ) від 14.12.2006 }

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами
України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після
внесення змін до закону про Державний бюджет України на
відповідний рік.

{ Статтю 10 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 }

Стаття 11. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної
плати і порядок їх встановлення

 

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як
мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною
угодою.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2020 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.