Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом. 7 глава

 

Стаття 12. Охорона здоров'я - пріоритетний напрям
державної діяльності

 

Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної
діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та
забезпечує її реалізацію.

( Дію частини другої статті 12 зупинено на 2004 рік згідно із
Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) ( Дію частини
другої статті 12 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV
( 380-15 ) від 26.12.2002 ) Державна політика охорони здоров'я
забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає
її науково обгрунтованим потребам, але не менше десяти відсотків
національного доходу.

Стаття 13. Формування державної політики охорони
здоров'я

 

Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна
Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих
засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань,
напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і
обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних
кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів,
затвердження загальнодержавних програм охорони здоров'я.

{ Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

{ Частину другу статті 13 виключено на підставі Закону
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Складовою частиною державної політики охорони здоров'я в
Україні є політика охорони здоров'я в Автономній Республіці Крим,
місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що
формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування та відображають специфічні потреби
охорони здоров'я населення, яке проживає на відповідних
територіях.



{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Стаття 14. Реалізація державної політики охорони здоров'я

 

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається
на органи виконавчої влади.

 

{ Частину другу статті 14 виключено на підставі Закону
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення
державних цільових програм, створює економічні, правові та
організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в
сфері охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів
охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне
співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї
компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи
виконавчої влади в сфері охорони здоров'я.

{ Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах
своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони
здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні
стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я
населення, формують і розміщують державні замовлення з метою
матеріально-технічного забезпечення сфери, здійснюють державний
контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері
охорони здоров'я.

{ Частина п'ята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують
державну політику у сфері охорони здоров'я в межах своїх
повноважень, передбачених законодавством.

{ Частина шоста статті 14 в редакції Закону N 3611-VI ( 3611-17 )
від 07.07.2011 }

Стаття 14-1. Система стандартів у сфері охорони здоров'я

 

Систему стандартів у сфері охорони здоров'я складають
державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

 

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я
встановлюються відповідно до Закону України "Про державні
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ).

 

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я є:

 

стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) - сукупність
норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості
надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з
урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;

 

клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає
вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та
реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх
послідовність;

 

табель матеріально-технічного оснащення - документ, що
визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів,
необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони
здоров'я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності
фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність
з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями);

 

лікарський формуляр - перелік зареєстрованих в Україні
лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю,
допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно
прийнятним.

 

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров'я розробляються і
затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

 

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я є також інші
норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють
діяльність у сфері охорони здоров'я.

 

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних
стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного
оснащення є обов'язковим для всіх закладів охорони здоров'я, а
також для фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську
діяльність з медичної практики.

{ Основи законодавства доповнено статтею 14-1 згідно із Законом
N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Стаття 15. Органи охорони здоров'я

 

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я
забезпечують:

 

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я;

 

інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують
державну політику у сферах санітарного та епідемічного
благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських
засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально
небезпечних захворювань.

 

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в
адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада
міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні
адміністрації.

 

{ Стаття 15 в редакції Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від
16.10.2012 }

Стаття 16. Заклади охорони здоров'я

 

Держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм
власності.

 

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я,
особливості діяльності та класифікація закладів визначаються
законом.

 

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я
формується з урахуванням потреб населення у медичному
обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого
обслуговування, своєчасності, доступності для громадян,
ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових
ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

 

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів
охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення,
реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів
охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами,
уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і
комунальної власності.

 

Заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та
в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

 

Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі
статуту (положення), що затверджується власником закладу
(уповноваженим ним органом).

 

Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми
власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним
кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров'я.

 

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника
закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.

 

Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я
призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

 

Призначення на посаду та звільнення з посади керівників
установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби
здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення.

{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3370-IV
( 3370-15 ) від 19.01.2006, N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010;
в редакції Закону N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Стаття 17. Господарська діяльність у сфері охорони здоров'я

 

Провадження господарської діяльності в сфері охорони
здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню,
дозволяється лише за наявності ліцензії.

 

Держава підтримує господарську діяльність у сфері охорони
здоров'я.

{ Стаття 17 в редакції Закону N 3370-IV ( 3370-15 ) від
19.01.2006 }

Стаття 18. Фінансування охорони здоров'я

 

Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок
Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного
страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не
заборонених законодавством.

 

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів,
асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення
населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування
державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та
фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

 

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних
коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними
розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне
обслуговування населення. Особливості укладення договорів про
медичне обслуговування населення визначаються законом.

{ Абзац статті 18 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див.
пункт 1 розділу II Закону N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

За рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів
фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони
здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не
вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний
період не проводиться.

 

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі
науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.

 

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують
лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою
не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як
правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони
обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за
рахунок державного або місцевого бюджету, якщо працівники
відповідного відомства, підприємства, установи або організації
становлять значну частину населення даної місцевості.

 

Всі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для
підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані
підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами,
а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу
встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров'я.

 

Держава забезпечує створення і функціонування системи
медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється
за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ
і організацій та власних внесків громадян. Питання організації
медичного страхування населення і використання страхових коштів
визначаються відповідним законодавством.

{ Текст статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006; в редакції Закону N 3611-VI
( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення
охорони здоров'я

 

Держава організує матеріально-технічне забезпечення охорони
здоров'я в обсязі, необхідному для надання населенню гарантованого
рівня медичної допомоги. Всі заклади охорони здоров'я мають право
самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного
забезпечення. Держава сприяє виробництву медичної апаратури,
інструментарію, обладнання, лабораторних реактивів, ліків,
протезних і гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для
охорони здоров'я, а також розвитку торгівлі цими виробами.

З цією метою забезпечується реалізація державних цільових
програм пріоритетного розвитку медичної, біологічної та
фармацевтичної промисловості, заохочуються підприємництво і
міжнародне співробітництво в сфері матеріально-технічного
забезпечення охорони здоров'я, створюється система відповідних
податкових, цінових, митних та інших пільг і регуляторів.
{ Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

Держава забезпечує дотримання вимог закону щодо обмеження
реклами лікарських засобів та може обмежувати експорт товарів,
необхідних для охорони здоров'я, і сировини для їх виготовлення,
якщо це може зашкодити інтересам охорони здоров'я населення
України.

{ Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4196-VI ( 4196-17 ) від 20.12.2011 }

Для забезпечення належної якості виробів, необхідних для
охорони здоров'я, їх застосування дозволяється лише після
обов'язкової апробації, здійснюваної у порядку, погодженому з
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я.

 

Стаття 20. Наукове забезпечення охорони здоров'я

 

Держава сприяє розвитку наукових досліджень у сфері охорони
здоров'я і впровадженню їх результатів у діяльність закладів і
працівників охорони здоров'я. Дослідження, що проводяться
академічними і відомчими науковими установами, навчальними
закладами та іншими науковими установами і підрозділами або
окремими науковцями, фінансуються на конкурсній основі з
державного бюджету, а також за рахунок будь-яких інших джерел
фінансування, що не суперечать законодавству.

Всі державні цільові програми у сфері охорони здоров'я та
найважливіші заходи щодо їх здійснення підлягають науковій
експертизі, яка проводиться відповідно до закону у провідних
національних і міжнародних установах, визначених Кабінетом
Міністрів України. { Частина друга статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

Вищою науковою медичною установою України із статусом
самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень і
розробці напрямів наукового пошуку є Академія медичних наук
України.

 

Стаття 21. Податкові та інші пільги в сфері
охорони здоров'я

 

Заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють
підприємницьку діяльність в сфері охорони здоров'я, а також
суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, необхідну для
забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються
податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

 

Стаття 22. Державний контроль і нагляд в сфері охорони
здоров'я

 

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади
здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про
охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог,
спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного
середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення,
нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров'я, вимог
Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування,
медичних матеріалів і технологій.

 

Стаття 23. Нагляд за додержанням законодавства про
охорону здоров'я

 

Нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я
здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому
прокурори.

{ У назві та тексті статті 23 слова "Вищий нагляд" замінено словом
"Нагляд" згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 24. Участь громадськості в охороні здоров'я

 

Органи та заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти
реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я
і проведенні громадської експертизи з цих питань.

При органах та закладах охорони здоров'я можуть створюватися
громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх
діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і
громадський контроль в сфері охорони здоров'я.

У визначенні змісту та шляхів виконання державних цільових та
місцевих програм охорони здоров'я, здійсненні відповідних
конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем
організації державної діяльності в цій сфері можуть брати участь
фахові громадські організації працівників охорони здоров'я та інші
об'єднання громадян, в тому числі міжнародні. { Частина третя
статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV
( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

 

Стаття 24-1. Захист прав пацієнтів

 

Правові, економічні, організаційні основи захисту прав та
законних інтересів пацієнтів визначаються законом

{ Розділ III доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 3611-VI
( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

Р о з д і л IV

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВИХ І БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ЖИТТЯ

 

Стаття 25. Підтримання необхідного для здоров'я життєвого
рівня населення

 

Держава забезпечує життєвий рівень населення, включаючи їжу,
одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і
забезпечення, який є необхідним для підтримання його здоров'я.

З цією метою на основі науково обгрунтованих
медичних, фізіологічних та санітарно-гігієнічних вимог
встановлюються єдині мінімальні норми заробітної плати,
пенсій, стипендій, соціальної допомоги та інших доходів
населення, організується натуральне, в тому числі
безплатне, забезпечення найбільш вразливих верств населення
продуктами харчування, одягом, ліками та іншими предметами першої
необхідності, здійснюється комплекс заходів щодо задоволення
життєвих потреб біженців, безпритульних та інших осіб, які не
мають певного місця проживання, безплатно надаються медична
допомога і соціальне обслуговування особам, які перебувають у
важкому матеріальному становищі, загрозливому для їх життя і
здоров'я.

Медичні, фізіологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо
життєвого рівня населення затверджуються Верховною Радою України.

 

Стаття 26. Охорона навколишнього природного середовища

 

Держава забезпечує охорону навколишнього природного
середовища як важливої передумови життя і здоров'я людини шляхом
охорони живої і неживої природи, захисту людей від негативного
екологічного впливу, шляхом досягнення гармонійної взаємодії
особи, суспільства та природи, раціонального використання і
відтворення природних ресурсів.

Відносини у сфері охорони навколишнього природного
середовища регулюються відповідним законодавством України і
міжнародними договорами.

 

Стаття 27. Забезпечення санітарно-епідемічного
благополуччя територій і населених пунктів

 

Санітарно-епідемічне благополуччя територій і населених
пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів,
спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціальних
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів та
організацією державного санітарного нагляду.

В Україні встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги
до планування і забудови населених пунктів; будівництва і
експлуатації промислових та інших об'єктів; очистки і знешкодження
промислових та комунально-побутових викидів, відходів і покидьків;
утримання та використання жилих, виробничих і службових приміщень
та територій, на яких вони розташовані; організації харчування і
водопостачання населення; виробництва, застосування, зберігання,
транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і
сильнодіючих речовин; утримання і забою свійських та диких тварин,
а також до іншої діяльності, що може загрожувати
санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів.

 

Стаття 28. Створення сприятливих для здоров'я
умов праці, навчання, побуту та відпочинку

 

З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці,
навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності,
профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та
відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я встановлюються єдині
санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших
процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин,
обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які
можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти,
технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з
органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством.

Власники і керівники підприємств, установ і організацій
зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки
безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці,
передбачених законодавством про працю, не допускати шкідливого
впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище.

Держава забезпечує нагляд і контроль за створенням
сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту і
відпочинку, сприяє громадському контролю з цих питань.

 

Стаття 29. Збереження генофонду народу України

 

В інтересах збереження генофонду народу України, запобігання
демографічній кризі, забезпечення здоров'я майбутніх поколінь і
профілактики спадкових захворювань держава здійснює комплекс
заходів, спрямованих на усунення факторів, що шкідливо впливають
на генетичний апарат людини, а також створює систему державного
генетичного моніторингу, організує медико-генетичну допомогу
населенню, сприяє збагаченню і поширенню наукових знань в сфері
генетики і демографії.

Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад
генетичного апарату людини.

 

Стаття 30. Запобігання інфекційним захворюванням,
небезпечним для населення

 

Держава забезпечує планомірне науково обгрунтоване
попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових
інфекційних захворювань.

 

Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань,
небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої
діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і
підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з
виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо
окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть
здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення,
лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами
України.

 

У разі загрози виникнення або поширення епідемічних
захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому
законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці,
навчання, пересування і перевезення на всій території України або
в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та
ліквідацію цих захворювань.

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про об'єкти підвищеної небезпеки

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 15, ст.73 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 2562-VI ( 2562-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N 6, ст.47
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }


Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та
організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної
небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та
довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом
запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і
ліквідації наслідків.

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:

 

суб'єкт господарської діяльності - юридична або фізична
особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об'єкт
підвищеної небезпеки;

 

об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому
використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або
транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій
речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно
встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що
відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної
ситуації техногенного та природного характеру;

 

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова,
окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини
біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні,
біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин
мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і
здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або
особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може
створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним
та культурним цінностям;

 

порогова маса небезпечних речовин - нормативно встановлена
маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних
речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;

 

ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - порядок
визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно
небезпечних об'єктів;

 

потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть
використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються
чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а
також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну
загрозу виникнення аварії;

 

аварія на об'єкті підвищеної небезпеки (далі - аварія) -
небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін
під час експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки (наднормативний
викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила
загибель людей чи створює загрозу життю і здоров'ю людей та
довкіллю на його території і/або за його межами;

 

транскордонний вплив аварії - шкода, заподіяна населенню та
довкіллю однієї держави внаслідок аварії, яка сталася на території
іншої держави;

 

ризик - ступінь імовірності певної негативної події, яка може
відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта
підвищеної небезпеки і/або за його межами;

 

прийнятний ризик - ризик, який не перевищує на території
об'єкта підвищеної небезпеки і/або за її межами гранично
допустимого рівня;






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2020 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.