Положення про амбулаторію (відділення) сімейних лікарів.

Теми лекцій

Лекція №1

Тема: Вступ. Впровадження сімейної медицини в Україні. Загальні принципи організації роботи фельдшера на дільниці. Профілактична робота на дільниці сімейної медицини

План

1. Концепція сімейної медицини. Основні принципи функціонування сімейної медицини. Реформування первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) за принципами сімейної медицини. Напрями діяльності сімейних медиків.

2. Положення про амбулаторію (відділення) сімейних лікарів.

3. Денний стаціонар, організація роботи та його профілі.

4. Ведення домашніх стаціонарів, форми та профілі. Види відвідувань удома. Сумка сімейного лікаря для відвідувань удома.

5. Медична етика та деонтологія в роботі фельдшера.

Концепція сімейної медицини. Основні принципи функціонування сімейної медицини. Реформування первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) за принципами сімейної медицини.

Необхідність перетворень у системі охорони здоров'я викликана об'єктивними причинами. Нині система, яка була майже ідеальною для соціалістичного ладу, не вписується в нові економічні і політичні рамки України. Постійний дефіцит фінансових ресурсів вимагає пошуків найоптимальніших моделей системи охорони здоров'я. Сьогодні до 80 % бюджетних засобів виділяють на стаціонарну допомогу, 20 % — на поліклінічну частину. Проте стан здоров'я населення, якість медичної допомоги не поліпшується, оскільки до стаціонару потрапляють уже хворі люди. У стаціонарі не формують показників здоров'я, не проводять профілактичних заходів.

Нині у медицині необхідно перерозподілити засоби на розвиток первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Тому постановою Кабінету Міністрів України № 989 від

20.06.2000 р. «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я» визначено програму реформування системи охорони здоров'я, насамперед її первинної ланки — ПМСД — за принципами сімейної медицини.

ПМСД— це фундамент системи охорони здоров'я. Вона охоплює сільські лікарські амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, поліклініки. На цьому етапі 80 % усіх пацієнтів починають і закінчують лікування, тут формуються показники здоров'я, проводяться профілактичні заходи, формується здоровий спосіб життя.

Саме тому стратегію Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) спрямовано на переорієнтацію медичної допомоги на ПМСД на основах сімейної медицини, і вона прийнята більшістю країн світу.

Що таке сімейна медицина? Це повністю сформована незалежна медична дисципліна, яка займається здоров'ям родини, методами його вивчення, збереження і зміцнення.

Основні принципи сімейної медицини:

• доступність;

• наближеність до родини;

• багатопрофільність надання медичних послуг;

• акцент на профілактиці і диспансеризації;

• висока якість допомоги, що надається;

• раціональний розподіл ресурсів.

Сімейний принцип роботи допомагає сім'ї, в якій є хворі, а також спрямований на важкодоступний для медичних працівників здоровий молодий контингент з обтяженою спадковістю й іншими чинниками ризику, дає змогу оцінити здоров'я родини, її репродуктивну функцію. Упровадження принципу сімейної медицини збільшить економічну ефективність лікування за рахунок зниження рівня госпіталізації хворих, скорочення відвідувань профільних фахівців, зменшення кількості викликів швидкої допомоги, тому що значну частину цієї роботи візьме на себе сімейний лікар.

Для ефективного втілення в життя концепції сімейної медицини необхідні конструктивні спільні зусилля уряду, органів охорони здоров'я, місцевого самоврядування, громадсь-

кості і самого населення.

Становлення і розвиток сімейної медицини у світі

Уперше про первинну медико-санітарну допомогу згадано у звіті (Великобританія) у 1920 р., де було визначено заклади трьох рівнів для надання медичних послуг: первинні і вторинні центри здоров'я і навчальні лікарні.

Сімейну медицину в Україні започатковано в останні роки існування Радянського Союзу. Ще в 1987 р. МОЗ УРСР розпочало експеримент у Львівській області, у 1989 р. відкрили «Поліклініку сімейної медицини» у Дніпродзержинську, у 1992 р. амбулаторію сімейних лікарів у Дрогобичі, а в 1998 р. — першу кафедру сімейної медицини у Львові. Інтенсивного розвитку сімейна медицина набула наприкінці XX та на початку XXI ст.

Уперше в Україні термін «сімейна медицина» вжито в наказі МОЗ України № 169 від 21.11.1991 р., коли до номенклатури лікарських спеціальностей увели спеціальність «Загальна практика — сімейна медицина».

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 989 від 20.06.2000 р. «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я» для зміцнення здоров'я населення України, поліпшення демографічної ситуації, підвищення якості та ефективності медичних послуг

В Україні відбулася низка з'їздів та конференцій для сімейних лікарів. Знаковими стали з'їзди сімейних лікарів у Львові (2001) та Харкові (2005), де розглядали фінансування, тарифи на медичні послуги, стандарти медичної допомоги тощо.

Але попри зусилля держави протягом останніх 20 років сімейна медицина в Україні не набула достатнього розвитку. Сьогодні ПМСД зіштовхнулася з певними проблемами і

потребує подальшого розвитку і удосконалення. Однак вона має майбутнє, тому що ПМСД — найважливіша частина ефективної системи охорони здоров'я.

Положення про амбулаторію (відділення) сімейних лікарів.

Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини —лікувально-профілактичний заклад, що забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів щодо запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, раннього виявлення захворювань, надання населенню кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги і здійснює диспансеризацію та моніторинг стану здоров'я населення.

Штатний розклад передбачає:

ü 1 посаду сімейного лікаря на 1100—1200 осіб дорослого і дитячого населення в сільській місцевості та на 1400—1500 осіб — у місті.

ü Посади медичних сестер загальної практики — сімейної медицини — вводять із

розрахунку 3 посади медсестри на 1 посаду лікаря загальної практики.

Допомогу надають за сімейно-територіальним принципом.

Функції відділення загальної практики — сімейної медицини:забезпечення невідкладної допомоги в умовах поліклініки, вдома;

Основні напрями діяльності сімейних медиків:

· профілактична робота,

· діагностично-лікувальна,

· протиепідемічна,

· санітарно-освітня та соціально-психологічна

Профілактична робота:

Профілактика — це дії, спрямовані на зменшення ймовірності виникнення захворювання, на переривання або сповільнення його прогресування, дії проти зниження працездатності.

Розрізняють профілактику первинну і вторинну. Первинна профілактика охоплює проведення діагностики, консультування зі здорового способу життя і запобігання

виникненню захворювань. Профілактика передбачає заходи щодо зміцнення здоров'я, навчає людей контролювати і поліпшувати свій стан. Вторинна профілактика націлена на ослаблення патологічного процесу, що з'явився в організмі.

Важливі розділи профілактичної роботи на дільниці сімейної медицини:

ü Диспансеризація населення дільниці, особливо з метою раннього виявлення онкопатології та туберкульозу. Диспансеризація — це активний метод динамічного спостерігання різних категорій пацієнтів:

o здорових осіб, об'єднаних загальними фізіологічними особливостями або умовами праці;

o хворих із хронічними захворюваннями;

o осіб після деяких перенесених гострих захворювань;

o осіб, які мають чинники ризику.

Головна мета диспансеризації — зміцнення і збереження здоров'я населення, збільшення тривалості їх життя методом систематичного спостерігання стану їхнього здоров'я, вивчення й оздоровлення умов праці і побуту, широкого проведення комплексу соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, профілактичних і лікувальних заходів. В ідеалі ми повинні прийти до диспансеризації всього населення дільниці сімейної медицини. Для ефективного та якісного проведення диспансеризації необхідно активно виявляти хворих на ранніх стадіях захворювання, систематично їх спостерігати, проводити лікувально-профілактичні заходи, вивчати зовнішнє середовище, виробничі і побутові умови і вживати заходи щодо їхнього покращення.

ü Формування здорового способу життя.

ü Профілактика захворювань.

Санітарно-освітня робота фельдшера включає:

ü Гігієнічне виховання дітей і підлітків.

ü Статеве виховання підлітків, підготовка їх до статевого життя.

ü Профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу.

ü Актуальність проблем профілактики паління, наркоманії, токсикоманії та алкоголізму серед населення.

ü Медико-соціальні аспекти планування сім’ї.

ü Роль сім’ї в соціально-економічному розвитку суспільства, поліпшенні демографічних процесів у країні.