Профилактика гепатитов А и В

Гепатит А, передающийся фекально-оральным путем, довольно легко предупредить, если соблюдать элементарные правила гигиены: мыть руки перед едой и после посещения туалета, не есть немытые овощи и фрукты, не пить сырую воду из неизвестных источников. Кроме изоляции заболевших до выздоровления, камерной дезинфекции их вещей и дезинфекции в очаге хлорсодержащими препаратами, устанавливается наблюдение за контактировавшими с больными лицами в течение 35 дней с проведением соответствующего лабораторного обследования. Детям до 14 лет и беременным, контактировавшими с больными, вводят донорский иммуноглобулин внутримышечно в дозе 0,5-1,5 мл (в зависимости от возраста) однократно не позже 7-10-го дня после возможного инфицирования.

Для детей и взрослых, входящих в группы риска, существует прививка против гепатита А, но в календарь обязательных прививок она не включена. Вакцинация проводится в случае эпидемической ситуации по распространенности гепатита А, перед поездкой в неблагополучные в отношении гепатита районы. Рекомендуется делать прививку от гепатита А работникам дошкольных учреждений и медикам.

Что касается гепатитов B , передающегося через инфицированную кровь больного, то их профилактика несколько отличается от профилактики гепатита А.

Прежде всего необходимо избегать контактов с кровью инфицированного человека, а так как для передачи вируса гепатита достаточно минимального количества крови, то заражение может произойти при пользовании одной бритвой, маникюрными ножницами и т.д. Все эти приспособления должны быть индивидуальными.

Что касается полового пути передачи вируса, то он менее вероятен, но все же возможен, поэтому половые контакты с непроверенными партнерами должны проходить только с использованием презерватива. Увеличивает риск заражения гепатитом сношение во время менструации, дефлорация, или другие ситуации, при которых половой контакт связан с выделением крови.

Наиболее эффективной защитой от заражения гепатитом В на сегодняшний день считается вакцинация. В 1997 году прививка против гепатита В была внесена в календарь обязательных прививок. Три вакцинации от гепатита В проводятся на первом году жизни ребенка, причем первый раз прививка делается еще в роддоме, через несколько часов после рождения малыша. Подросткам и взрослым прививки против гепатита В делаются на добровольной основе, причем представителям группы риска специалисты настойчиво рекомендуют такую прививку сделать. Напомним, что в группу риска входят работники медицинских учреждений; пациенты, которым проводилось переливание крови; наркоманы; лица, живущие или путешествующие в областях с широким распространением вируса гепатита В; лица, имеющие семейный контакт с больными

Література

1. Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за детьми. — М.: МЕДпресс-информ, 2004.

2. Наказ № 48 від 03.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості та обігу медичних імунобіологічних препаратів". — К., 2006.

3. Орловська В. Соціально-небезпечні інфекції в Україні: шляхи подолання / / Українська медична газета. — 2006. —№№7,8.

4. Справочник врача общей практики: В 2 т. / Под ред. акад. РАМН Н.Р. Палеева. — М.: Зксмо-пресс, 2002.

Матеріали для самоконтролю з теми лекції №2

1 Виберіть методи специфічної профілактики інфекцій-

них захворювань:

а) санітарно-гігієнічні заходи;

б) стимуляція захисних сил організму;

в) соціальні заходи;

г) ветеринарні заходи;

ґ) вакцинація населення.

1. Вакцинацію туберкульозу проводять:

а) у перший день після пологів;

б) перед виписуванням з пологового будинку;

в) у 3 міс;

г) у 7 років;

ґ) у 14 років.

2. Дитині з діагнозом СНІД:

а) вакцинацію не проводять;

б) вакцинацію проводять;

в) не вводять вакцини проти поліомієліту;

г) не вводять вакцини проти туберкульозу;

ґ)все неправильно.

3. Протипоказання для введення вакцин:

а) епілепсія;

б) гідроцефалія;

в) анемія;

г) алергія на попереднє щеплення;

ґ) усе перелічене.

Роль сімейної медсестри в охороні дитинства

4. Запис про проведення щеплення роблять:

а) у картці профілактичних щеплень;

б) у картці імунізації;

в) в історії розвитку дитини;

г) в усіх перелічених вище документах;

ґ) в інших документах.

5. Постнатальна профілактика рахіту включає:

а) прийом вагітною вітаміну Б;

б) відмову вагітної від шкідливих звичок;

в) призначення дитині вітаміну Б;

г) призначення вагітній препаратів кальцію;

ґ) перебування вагітної на свіжому повітрі.

6. Ознаки рахіту в перші два місяці:

а) занепокоєння, пітливість, облисіння потилиці;

б) кілеподібна грудна клітка;

в) О- і Х-подібні кінцівки;

г) деформовані кістки таза;

ґ) рахітичні «чотки».

7. До антенатальних ендогенних чинників ризику відно-

сять:

а) вік матері до 18 або після 35 років;

б) шкідливості на виробництві;

в) незбалансоване харчування вагітної;

г) шкідливі звички у вагітної;

ґ) низький рівень життя родини.

8. Для виявлення гіпотрофії проводять:

а) зважування дитини;

б) вимірювання зросту;

в) вимірювання обводу голови, грудної клітки;

г) оцінку тургору шкіри;

ґ) усе, перелічене вище.

9. Дефіцит маси тіла дитини 21—З0 % називають:

а) нормою;

б) гіпотрофією І ступеня;

в) гіпотрофією II ступеня;

г) гіпотрофією III ступеня;

ґ) гіпотрофією IV ступеня.

Еталони відповідей на тести

1 — ґ; 2 — б; 3 — а; 4 — ґ; 5 — г; 6 — г; 7 — а; 8 — а; 9 — ґ;

Лекція №3

Діагностично-лікувальна робота на дільниці, участь фельдшера в її проведенні. Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці сімейної медицини

План

1 Синдром бронхіальної обструкції: бронхіальна астма. Клінічна картина нападу бронхіальної астми, невідкладна допомога.

2 Больовий синдром у лівій половині грудної клітки: причини. Ішемічна хвороба серця: клінічна картина стенокардії, інфаркту міокарда, діагностика, невідкладна допомога в разі виникнення нападу стенокардії та інфаркту міокарда. Роль фельдшера в профілактиці ІХС.

3 Синдром порушення серцевого ритму: класифікація аритмій, клінічні ознаки миготливої аритмії, екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії, блокад. Діагностика та надання невідкладної допомоги.

4 Синдром недостатності кровообігу:

· гостра судинна недостатність кровообігу.

· гостра серцева недостатність кровообігу.

5 Гострі хірургічні захворювання органів травлення в практиці сімейної медицини, роль фельдшера в їх профілактиці:

· синдром гострого живота: гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит.

· синдром непрохідності кишок.

· синдром шлунково-кишкових кровотеч

Діагностично-лікувальна робота на дільниці сімейної медицини є однією з важливіших, особливо, якщо річ йде про невідкладні стани.

Синдром бронхіальної обструкції

Клиника

Приступ выраженной экспираторной одышки, связанный с вдыханием аллергена или неспецифического раздражителя (табачный дым, холодный воздух и т.д.), часто сопровождается кашлем с трудноотделяемой мокротой. При осмотре грудная клетка бочкообразной формы, сидит, опираясь руками на край кровати. Перкуторно над лёгкими коробочный звук, при аускультации – масса сухих свистящих, жужжащих хрипов. Часто в анамнезе у пациентов заболевания органов дыхания. Фельдшеру важно решить вопрос, не является ли данный приступ астматическим статусом.

Астматический статус отличается от приступа следующим:

ü отсутствует эффект от эффективных ранее адреномиметиков;

ü длительность приступа около суток и более

ü появление синдрома «немого лёгкого»

Причины развития астматического статуса:

• Массивное воздействие экзогенного аллергена;
• Передозировка адреномиметиков.