Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу.
Синдром зоба
Головна його ознака — збільшення щитоподібної залози, поява симптомів здавлення прилеглих органів при значних розмірах залози (порушується ковтання, дихання).
Найчастіші причини:
• ендемічний зоб;
• тиреотоксикоз;
• тиреоїдит;
• рак щитоподібної залози;
• спорадичний зоб.
У нормі щитоподібна залоза не пальпується. Виділяють такі ступені збільшення щитоподібної залози. За класифікацією розмірів зоба (ВООЗ, 1994) ступені:
ü 0 - зоба немає
ü І - розміри часток більші, ніж дистальна фаланга великого пальця. Зоб пальпується, але не візуалізується
ü II Зоб пальпується і візуалізується
ü III Зоб пальпується і візуалізується на відстані 5 м
Під час пальпації щитоподібної залози важливо визначити консистенцію, спаяність із прилеглими тканинами, наявність вузлів, важливо пропальпувати регіонарні лімфатичні вузли для виявлення метастазів при раку щитоподібної залози.
Величину і структуру щитоподібної залози можна визначити за допомогою УЗД і радіоізотопного сканування. Під час ультразвукового обстеження можна про-
вести тонкоголкову пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням.
Дослідження гормонів щитоподібної залозидозволяє дослідити функцію желези.
Нормальні показники:
Т3 — 1,2—2,8 нмоль/л (трийодтиронін);
Т4 — 60—160 нмоль/л (тетрайодтиронін);
ТТГ — 0,15—5,0 мл у д /л (тиротропний гормон).
Ендемічний зобзустрічається в певних районах (дефіцит йоду у воді і ґрунті), переважно гірських і передгірних. Район уважається ендемічним, якщо в 10 % населення виявляють
зоб.Потреба дорослої людини в йоді становить 200—220 мкг на добу, в ендемічних районах в організм людини надходить менше ніж 50 мкг на добу.
Сприяють появі ендемічного зоба:
ü одноманітне харчування
ü дефіцит білків і вітамінів
ü токсична дія струмогенів (тіосечовина, тіоурацил, уропром).
ü спадкова схильність (зоб найчастіше трапляється в родинах, де були випадки зоба). За даними, наведеними на XII
Міжнародному конгресі тиреїдологів (Кіото, 2000), у регіонах з нестачею йоду проживає 1,572 млрд людей (близько 30 % населення планети). У 655 млн зареєстровано зоб, у 11,2 млн —ендемічний кретинізм, у багатьох мільйонів — легкі психомоторні порушення.
Класифікація ендемічного зоба: дифузний; вузлуватий; змішаний. Найчастіше при ендемічному зобі функція щитоподібної залози не змінена (зоб еутиреоїдний). Профілактика йододефіцитних станів:
ü індивідуальна:
— уживання продуктів з підвищеним умістом йоду;
— лікарські препарати;
ü групову йодну профілактику проводять під контролем фахівців у групах підвищеного ризику (діти, підлітки, вагітні, матері-годувальниці та ін.) частіше в організованих колективах (дитсадки, школи, інтернати). Призначають регулярне тривале застосування медикаментів з фізіологічною дозою йоду: калію йодиду призначають щодня після їди, запивати водою.
— дітям до 12 років — 50—150 мкг на день;
— підліткам і дорослим — 150—200 мкг на день;
— вагітним і матерям-годувальницям — 200 мкг на день
ü Масова йодна профілактика — найпоширеніший і еконо-мічно вигідний метод для всіх мешканців ендемічних районів (додавання в кухонну сіль, хліб, воду солей калію йодиду і йодату).
Фельдшер організує роботу з раннього виявлення, профілактики і диспансеризації хворих на ендемічний зоб.
Синдром гіпертиреозу
Пов'язаний з гіперпродукуванням тироїдних гормонів і є симптомокомплексом клінічних проявів у різних органах і системах:
ü симптоми підвищеного обміну (відчуття жару, зменшен-
ня маси тіла);
ü серцево-судинні розлади (тахікардія, артеріальна гіпер-
тензія, миготлива аритмія);
ü ознаки психічного збудження (дратівливість, емоційна
лабільність, безсоння, метушливість);
ü нейровегетативні розлади (тремор, гіпергідроз, розлади моторної функції шлунка і кишок);
ü зоб різних розмірів. очні симптоми: Грефе, Кохера, Дальримпля, Штельвага, Мебіуса.
Причини синдрому:
— дифузний токсичний зоб (базедова хвороба);
— ятрогенний тиротоксикоз унаслідок передозування тироїдних гормонів;
— рак щитоподібної залози;
— тироїдит;
— стан підвищеної чутливості тканин організму до тироїдних гормонів
Найчастіша його причина — дифузний токсичний зоб (ДТЗ) При легкому ступені переважають скарги невротичного характеру, маса тіла незначно зменшується, пульс не перевищує 100 за 1 хв. При середньотяжкому перебігу схуднення досягає 8—10 кг за місяць, тахікардія — 100—120 за 1 хв, можливі порушення серцевого ритму. При тяжкому перебігу схуднення досягає стадії кахексії, стійкі порушення серцевого ритму (миготлива аритмія), з'являються симптоми серцевої недостатності.
Усі пацієнти з ДТЗ знаходяться на диспансерному обліку. Спостерігання ведуть разом з вузькими фахівцями: ендокринологом, кардіологом, невропатологом.
Первинна профілактика на дільниці сімейної медицини охоплює комплекс заходів щодо загартовування організму, раціонального харчування, санації хронічних вогнищ інфекції,
профілактики стресів, нормалізації відносин у родині, санітарно-просвітньої роботи, ретельних профоглядів.
Вторинна профілактика включає допомогу працівників дільниці сімейної медицини в працевлаштуванні пацієнтів на виробництво без фізичних перевантажень, перегрівання, нічних змін.
Фельдшер повинен навчити пацієнта правильно харчуватися. Енергетична цінність добового раціону залежить від ступеня тяжкості і становить 3600—3800 ккал. Підвищен-
ня калорійності здійснюється за рахунок вуглеводів і жирів, споживання білків не повинне перевищувати 110 г на добу. Найцінніші для хворого — білки молочних продуктів. З раціону рекомендується вилучити продукти, що збуджують роботу серця і центральну нервову систему (м'ясні і рибні бульйони, кава, міцний чай, шоколад, гострі приправи, алкоголь та ін.), рекомендуються морепродукти. З лікарських засобів для профілактики застосовують мерказоліл по 10—15 мг на добу протягом 6—12 міс. Мерказоліл не можна поєднувати із саліцилатами, сульфаніламідними препаратами — вони посилюють
його токсичність.
Один з ефективних показників диспансеризації — одужання пацієнта або його переведення у групу практично здорових.
Синдром гіпотиреозу
Синдром поєднує низку клінічних симптомів в органах і тканинах, що з'являються в разі низького вмісту тироїдних гормонів у крові внаслідок порушення їхнього синтезу або прискореного метаболізму
Причини:
• уроджені порушення щитоподібної залози;
• захворювання щитоподібної залози (тироїдит, пухлини);
• струмектомія;
• передозування тиростатиків;
• рентгенопромінення, лікування радіоактивним йодом;
• недостатнє надходження йоду.
Клініка. Хворі мляві, адинамічні, сонливі. Шкіра суха, щільний набряк лиця, волосся тьмяне, ламке, температура тіла знижена, брадикардія, зниження артеріального тиску.
Мова вповільнена, язик збільшений, ледь уміщається в роті. Згодом знижується пам'ять, інтелект. У разі природженого гіпотиреозу або появи захворювання в дитячому віці розвивається кретинізм. Часто гіпотиреоз поєднується з приглухуватістю або глухотою.
Для виявлення природженого гіпотиреозу проводять скринінг новонародженого: на 4—5-й день після народження досліджують кров немовлят на вміст тироїдних гормонів і ТТГ.
Лікування: замісна терапія гормонами щитоподібної залози: L-тироксин дорослим — 150—200 мкг на добу впродовж 6—12 міс (дітям — відповідно до віку).
Профілактика гіпотиреозу на дільниці сімейної медицини включає заходи профілактики йододефіцитних станів, своєчасне спостерігання пацієнтів з патологією щитоподібної залози (ендемічний зоб, ДТЗ) разом з ендокринологом (3—4 рази на рік), невропатологом (1 раз на рік), лікування інфекційних захворювань і запобігання надмірному рентгенівському опроміненню.
Література
1. Антропова Т.О. Медсестринство в сімейній медицині К.: Медицина 2010р.с. 394-451
2. Антропова Т.О. Невідкладні стани в терапії. — К.: Медицина, 2006.с.84-90
3. Антропова Т.О., Пісарєв АА., Колісниченко О.І. Обстеження та визначення стану здоров'я. — К.: Медицина, 2006.с.301-307 Гериатрия / Под ред. акад. Д.Ф. Чеботарева. — М.: Медицина, 1990.
4. Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за
детьми. — М.: МЕДпресс-информ, 2004.
5. Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в умовах амбулаторно-поліклінічних закладів.— К.: МВЦ "Медінформ", 2003. — Ч. І, II.
6. Справочник врача общей практики: В 2 т. / Под ред. акад. РАМН Н.Р. Палеева. — М.: Зксмо-пресс, 2002.
|