Матеріали для самоконтролю з теми лекції №4

1. Хворим на гіпертонічну хворобу призначають дієту:

а) № 1;

б) № 5;

в) № 7;

г) № 9;

д )№ 10.

2. Які симптоми характерні для І стадії гіпертонічної хвороби:

а) нестійке підвищення АТ;

б) гіпертрофія лівого шлуночка серця;

в) протеїнурія;

г) зміни в очному дні;

д) усе, перелічене вище?

3. Які медикаменти готує фельдшер для надання допомоги хворому з гіпертонічним кризом:

а) дибазол, клофелін, лазикс;

б) димедрол, анальгін;

в) папаверин, димедрол, но-шпа;

г) пеніцилін, амідопірин;

д) кофеїн, кордіамін?

4. Термін "артеріальна гіпертензія" прийнято для позначення АТ понад:

а) 130/90 мм рт. ст.;

б) 140/90 мм рт. ст.;

в) 150/90 мм рт. ст.;

г) 150/100 мм рт. ст.;

д) 160/100 мм рт. ст.

5. Для гіпертонічного кризу І типу характерно:

а) повільний розвиток, молодий вік;

б) пригніченість;

в) одутлість лиця;

г) похилий вік, повільний розвиток;

д) збудження, тремтіння, швидке наростання симптомів.

6. Оцініть у пацієнта цифри артеріального тиску 165/95 мм рт. ст.:

а) норма;

б) ПАГ;

в) гіпотонія;

г) артеріальна гіпотензія;

д) артеріальна гіпертензія.

7. Які продукти порекомендуєте виключити пацієнтові з АГ:

а) супи;

б) каші;

в) фрукти;

г) овочі;

д) кава?

8. Яку маніпуляцію можна використати для надання не-

відкладної допомоги в разі гіпертонічного кризу:

а) кровопускання;

б) інгаляція зволоженого кисню;

в) банки на грудну клітку;

г) вдихання піногасників;

д) гірчичник на грудну клітку?

9. До діуретинів належать:

а)анаприлін;

б) лазикс;

в) ніфедипін;

г) капотен;

д)атенолол.

10. У патогенезі гіпертонічної хвороби наявні чинники:

а) активізація симпатико-адреналової системи, виснаження депресорної;

б) активізація депресорної системи;

в) пригнічення симпатико-адреналової системи;

г) активізація депресорної системи, пригнічення симпати-

ко-адреналової;

д)усе неправильно.

11. Біль у суглобі без об'єктивних ознак змін у суглобі називається:

а) артралгія;

б) артрит;

в) поліартрит;

г) артроз;

д) моноартрит

12. За наявності симптомів ураження суглобів рекомендоване обстеження:

а) загальний аналіз крові;

б) білки і білкові фракції крові;

в) холестерин крові;

г) пункція суглоба;

д) рентгенографія суглоба.

13. Ревмокардит — це ураження:

а) ендокарда;

б) міокарда;

в) перикарда;

г) ендо- і міокарда;

д) усіх оболонок серця.

14. До великих (основних) критеріїв ревматизму належить:

а) поліартрит;

б) поліартралгія;

в) лихоманка;

г) лейкоцитоз;

д) збільшення ШОЕ.

15. Для профілактики ревматизму призначають:

а) біцилін-3 — 600 000 внутрішньом'язово раз на місяць;

б) біцилін-5 — 1,5 млн внутрішньом'язово раз на місяць;

в) еритроміцин — 200 000 внутрішньом'язово раз на тиж-

день;

г) стрептоміцин через рот;

д) пеніцилін — 500 000 раз на день.

16. До нестероїдних протизапальних препаратів належать:

а) пеніцилін;

б) біцилін;

в) еритроміцин;

г) диклофенак;

д) преднізолон.

17. При ревматизмі призначають стіл:

а) № 1;

б) № 5;

в) № 7;

г) № 9;

д)№ 10.

18. З яким захворюванням найчастіше диференціюється ревматоїдний артрит в осіб молодого віку:

а) гемофілія;

б) подагра;

в) ревматизм;

г) деформівний остеоартроз;

д)бруцельоз?

19. Ульнарна девіація кисті характерна для захворювання:

а) ревматизм;

б) ревматоїдний артрит;

в) деформівний остеоартроз;

г) гонококовий артрит;

д) гемофілія

.

20. Для дослідження крові на ревмопроби необхідно взяти:

а) кров з пальця;

б) з вени — 1—2 мл крові;

в) з вени — 2—4 мл крові;

г) з вени — 5—10 мл;

д) з вени — 10—20 мл.

Еталони відповідей на тести

1 — д; 2 — а; 3 — а; 4 — б; 5 — д; 6 — д; 7 — д; 8 — а; 9 — б; 1 0 — а .

11 — а; 12 — д;1 3 — г; 14 — а; 15 — б;

1 6 — г; 17 — д; 18 — в; 19 — б; 10 — г .

Лекція №5

Тема 5. Синдром гіпер- і гіпоглікемії. Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу в практиці сімейної медицини

План

1 Найчастіша ендокринна патологія в практиці сімейної медицини. Актуальність проблеми. Структура захворюваності ендокринної системи на сучасному етапі.

2 Синдром гіперглікемії: основні причини. Класифікація захворювань, які супроводжуються гіперглікемією.

3 Синдром гіпоглікемії: основні причини. Клінічна картина.

4 Цукровий діабет

· Гострі та хронічні ускладенння цукрового діабету.

· Невідкладна медична допомога при комі (гіперглікемічній, гіпоглікемічній).

· Профілактика, участь фельдшера в її проведенні.

5 Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу. Основні причини виникнення. Класифікація нозологій, які супроводжуються гіпер- і гіпотиреозом. Дифузний тиреотоксичний зоб. Ендемічний зоб. Йододефіцитний стан. Методи активного виявлення. Реабілітація. Диспансеризація. Роль фельдшера в проведенні йодної профілактики ендемічного зобу.

Найчастіша ендокринна патологія в практиці сімейної медицини. Актуальність проблеми. Структура захворюваності ендокринної системи на сучасному етапі

В структурі поширеності хвороб серед усього населення України у 2010 р. хвороби ендокринної системи та порушення обміну речовин (4,48%), серед дітей 0–17 років

(4,69%),

За останні п’ять років серед всього населення України значно зросла поширеність

хворобендокринної системи (+9,11%).

В структурі ендокринних хвороб:

· патологія щитовидної залози за показниками вперше виявлених хвороб складає 42,04%, за їх поширеністю – 45,84% .

· цукровий діабет - 22,36% вперше в житті виявлених ендокринних захворювань та за поширеністю – 31,89%.

Синдром гіперглікемії

Синдром гіперглікемії пов'язаний з недостатньою секрецією інсуліну або порушенням його дії.

Основні причини:

• цукровий діабет І і II типів;

• захворювання підшлункової залози (хронічний панкреатит, пухлини, видалення частини підшлункової залози);

• інші ендокринні захворювання (тиротоксикоз, синдром Іценка—Кушінґа, акромегалія, феохромоцитома);

• вживання деяких лікарських препаратів (стероїди, сечогінні) — ятрогенний діабет;

• генетичні захворювання.

Клініка синдрому гіперглікемії виявляється сухістю в роті, спрагою, поліурією, що наростають поступово. При прогресуванні процесу з'являються біль у животі, запах ацетону з рота, шкірні покриви сухі, гіперемовані, очні яблука м'які. Надалі виникає сонливість і може розвинутися кома.

Діагностика синдрому гіперглікемії:

ü рівень глюкози натще:

— за методом Сомоджі—Нельсона рівень глюкози в здорових становить 3,3—5,5 ммоль/л;

— за методом Хагедорна—Єнсена — 4,4—6,6 ммоль/л (менш точний метод);

ü визначення рівня глюкози в сечі (глюкозурія) — з'являється при рівні глюкози в крові понад 9 ммоль/л;

ü експрес-методи діагностики глюкозурії за допомогою тест-смужок, таблеток (глюкотест, кліністикс та ін.).

ü Тест для визначення толерантності до глюкози проводиться на тлі звичайного рухового і харчового режиму. Після забору крові натще хворий протягом 5 хв випиває 75 г глюкози (або 100 г цукру), розчинені у 250 мл води. Через 2 год повторно досліджується глюкоза крові. Під час проби не дозволяється палити і вживати їжу. Оцінювання результатів тесту:

глюкоза натще:

— у нормі — менше ніж 5,5 ммоль/л;

— порушення толерантності до глюкози — 5,5—6,7 ммоль/л;

— цукровий діабет — понад 6,7 ммоль/л;

глюкоза через 2 год:

— у нормі — менше ніж 6,7 ммоль/л;

— порушення толерантності до глюкози — 6,7—11,1 ммоль/л;

— цукровий діабет — понад 11,1 ммоль/л.

Для визначення рівня глюкози розроблено прилади для експрес-діагностики глюкози крові протягом 45 с.

Синдром гіпоглікемії

Пов'язаний з вуглеводним голодуванням тканин головного мозку і з'являється при зниженні рівня глюкози в крові.

Причини:

• може розвинутися у здорових людей під час важких фі-

зичних навантажень;

• деякі пухлини підшлункової залози, що призводять до

гіперсекреції інсуліну (інсулома);

• деякі ендокринні захворювання (гіпотиреоз, гіпофунк-

ція гіпофіза).

Клініка синдрому виявляється короткочасним періодом збудження центральної нервової системи, що змінюється пригніченням. Хворий відчуває занепокоєння, слабкість, тремор,

потім можуть виникати судоми і кома. Шкірні покриви бліді, вологі, очні яблука тверді.

Діагноз установлюється на підставі зниження рівня глюкози в крові нижче ніж 3,3 ммоль/л.

Цукровий діабет

Цукровий діабет (ЦД) — це системне гетерогенне захворювання, зумовлене дефіцитом інсуліну: абсолютним при інсулінозалежному діабеті (ІЗЦД, або І тип) або відносним при

інсулінонезалежному цукровому діабеті (ІНЗЦД, або II тип). На діабет І типу хворіють 15 % усіх хворих на цукровий діабет. Діабет І типу має генетичну схильність, пов'язану з

певними генами (головний з них перебуває в 6 хромосомі, його мають 40 % родин).

Чинники, що провокують ІЗЦД:

коров'яче молоко;нітрати в питній воді;

• інфекції, віруси (Коксакі, паротит).Віруси спричинюють порушення р-клітин, існує так звана молекулярна мімікрія. Віруси і р-клітини мають загальні речовини, що призводить до того, що імунна відповідь спочатку розвивається до антигенів вірусу, а потім і до власних антигенів р-клітин організму. Відповідно до гіпотези молекулярної мімікрії тканина підшлункової залози взагалі може бути не інфікована вірусом, але є вторинною мішенню перехресної імунної реакції, що розвивається в іншій тканині.

• Дефіцит вітаміну D у дитинстві (є дослідження, які доводять, що призначення вітаміну D у ранньому віці запобігає розвитку цукрового діабету).

• Медикаменти (препарати для лікування СНІДу, (р-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, алкоголь, нікотинова кислота, клонідин та ін.).

• Наявність в анамнезі гемохроматозу, муковісцидозу, тироїдиту, перніціозної анемії та ін.

ІНЗЦД пов'язаний з інсулінорезистентністю, зміною ендогенного утворення глюкози печінкою та порушенням секреції і вивільнення інсуліну з підшлункової залози.

Для вирішення питання про тип діабету в пацієнта необхід-

но отримати відповіді на такі запитання:

• Чи буває кетонурія?

• Чи тяжкий перебіг діабету?

• Чи давно почалося захворювання?

• Чи є втрата маси тіла?

• Чи худий пацієнт?

• Вік до З0 років.

Більшість відповідей "так" свідчить на користь інсулінозалежного цукрового діабету. Якщо превалюють відповіді "ні"— найімовірніший інсулінонезалежний цукровий діабет.

Комы при сахарном диабете