І. Основні категорій і поняття Концепція управління цільовою собівартістю (таргет-костинг, target costing, ТС)спрямована на формування проактивного середовища цільового планування витрат і прибутків, передбачає визначення собівартості нової продукції виходячи з прогнозованих ринкових цін, обсягів реалізації та встановленої норми прибутку, реалізує стратегію превентивного контролю витрат до початку виробництва — на стадії досліджень, розробок та проектування нової продукції.
Ключові принципи таргет-костингу:
1. Ринковоорієнтоване ціноутворення.В ринковому середовищі успішність діяльності підприємства значною мірою залежить під його здатності відповідати споживчим вимогам та можливостям. Прогнозовані ринкові ціни на новий (модифікований) продукт у процесі таргет-костингу беруть за основу для визначення цільової собівартості.
2. Пріоритетне значення вимог споживача. Вимоги споживача щодо якості, вартості, надійності та швидкості (обслуговування) враховуються ще в процесі проектування і проведення функціонально-вартісного аналізу нового продукту. Споживча вартість будь-якої функції, інтегрованої в продукт, має бути порівняно більшою за вартість її реалізації— виготовлення відповідного елемента конструкції.
3. Ґрунтовне проектування.Контроль витрат та забезпечення цільової собівартості проводяться вже на стадії проектування нового продукту (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок).
4. Поєднання досвіду фахівців різних сфер знань. Дослідно-конструкторські групи розробників функцій нового продукту, сформовані з фахівців різних сфер знань, відповідальні за єдиний (цілий) продукт від початку розроблення його концепції до запуску у виробництво.
5.Застосування концепції ланцюжка вартості (value chain).Постачальники, дистриб'ютори, сервісні центри та ін. — суб'єкти формування ланцюжка вартості — беруть активну участь у процесі управління цільовою собівартістю.
6. Орієнтація на витрати життєвого циклу продукту. Загальні витрати життєвого циклу продукту за використання технології таргет-костингу мінімізуються як для підприємства-виробника, так і для кінцевого споживача. Витрати життєвого циклу продукту складаються з вартості придбання продукту кінцевим споживачем, витрат на дистрибуцію, гарантійне та післягарантійне обслуговування, витрат на продукт під час його експлуатації, виводу продукту з ринку та його утилізації.
7. Використання точних методів калькулювання. Для досягнення цільової собівартості продукту необхідним є забезпечення точності та оперативності розрахунку фактичної собівартості — з метою оцінювання й контролю витрат. За використання методів калькулювання, що передбачають умовний розподіл непрямих витрат, величина розрахованої собівартості продукту може бути викривленою. Умовність результатів розрахунку робить неможливим встановлення відповідності досягнутого рівня собівартості цільовому. Калькулювання за методами, які передбачають наявність стійких причинно-наслідкових зв'язків між витратами і факторами, що їх зумовлюють, дозволяє досягти високої точності визначення собівартості. До таких методів, зокрема, належить метод калькулювання за видами діяльності (ABC-метод).
Процес досягнення цільового рівня собівартості складається з таких етапів:
Етап 1. Визначення цільової ціни реалізації нового продукту.Проведення підприємством комплексних маркетингових досліджень дозволяє визначити, скільки «ринок готовий заплатити за новий продукт». До уваги беруться позиції ключових зацікавлених сторін: споживачів, конкурентів та вищого керівництва підприємства. В процесі аналізу позицій потенційних покупців слід з'ясувати рівень сприйняття ними цінності нового продукту, а також готовності купувати. Визначення цільової ціни дозволяє прогнозувати обсяги продажів нового продукту.
Етап 2. Встановлення цільового прибутку.Величина цільового прибутку повинна відповідати очікуванням як менеджменту підприємства, так і його інвесторів. Під час визначення норми цільового прибутку на новий продукт, як правило, застосовують два підходи:
· на основі попереднього досвіду визначення рівня прибутковості продуктів підприємства, що вже мають збут;
· за даними капітальних бюджетів, з урахуванням концепції життєвого циклу продукту. Капітальне бюджетування є інструментом довгострокового фінансового планування, планування прибутків, передбачає аналіз ефективності альтернативних проектів капіталовкладень.
Етап 3. Визначення цільової собівартості.Максимально допустима величина витрат на виготовлення нового продукту — цільова собівартість — визначається як різниця між цільовою ціною реалізації та встановленою величиною цільового прибутку.
Для успішної реалізації досягнення цільової собівартості необхідною умовою є відсутність розбіжності між визначеною цільовою собівартістю та прогнозованою, яку не можна ліквідувати. Така розбіжність, у разі наявності, має бути в межах виробничих можливостей зниження витрат підприємства та його постачальників.
Етап 4. Проведення функціонально-вартісного аналізу (ФВА) окремих компонентів та продукту в цілому.Результатом ФВА є мінімізація собівартості та оптимізація конструкції нового продукту з одночасним збереженням вихідного набору функцій. Проведення ФВА має забезпечити, за умов розбіжності, зниження прогнозованих витрат до рівня цільової собівартості.
Етап 5. Таргет-костинг постачальників та дистриб'юторів, аналіз ланцюжка вартості.Після визначення цільової собівартості всього продукту в цілому, визначають її цільовий рівень за окремими функціями та їх фізичними носіями — компонентами (елементами конструкції). Цільова собівартість компонентів, які постачаються підприємству є предметом домовленостей з постачальниками.
Етап 6. Ітеративне порівняння прогнозованої собівартості з цільовою. Процес досягнення цільового рівня собівартості відбувається неоднаково для всіх компонентів та процесів, пов'язаних із виробництвом нового продукту. Величина зниження витрат за окремими компонентами до рівня цільових визначається на основі оціночних суджень, підставою для яких може бути значущість (споживча цінність) компонента, тенденції аналогічних оцінок, інші дані; також величина зниження може бути предметом домовленостей як між різними виробничими підрозділами, так і з постачальниками компонентів.
Етап 7. Управління витратами на стадії виробництва нового продукту.Після запуску нового продукту у виробництво управління та моніторинг витрат можуть здійснюватися за допомогою поточного бюджетування та звичайних методів, таких як стандарт-костинг. Систематичне, безперервне та поступове зниження витрат на стадії виробництва може здійснюватись завдяки використанню положень кайдзен-костингу.
Можливе використання в межах таргет-костингу таких методів та систем:
• калькулювання та управління за видами діяльності (АВС/М);
• тотальне управління якістю (Total Quality Management, TQM);
• система управління запасами «точно за часом» (Just-in-Time, jlT);
• функціонально-вартісний аналіз (value analysis|engineering, VA/E);
• діаграми причинно-наслідкових зв'язків ('fishbone' diagrams);
• кайдзен-костинг (Kaizen costing);
• системи планування ресурсів підприємства (MRP-II, ERP, CSRP);
• всебічна раціоналізація виробництва (lean manufacturing).
ПРИКЛАД 1. Підприємство працює над розробленням нового продукту. Проведення маркетингових досліджень дозволило ідентифікувати цінність нового продукту для потенційних споживачів за сукупністю його специфічних характеристик та у порівнянні з продукцією конкурентів. Результати досліджень та орієнтація на маркетингово-продуктові цілі підприємства стали основою для встановлення цільової ціни та прогнозування обсягів реалізації за весь час продажу нової моделі на ринку (див. табл. 1).
Таблиця 1
|