Принципи формування дохідної частини місцевих бюджетів

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будується на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади, органів управління та їх територіальних підрозділів, органів місцевого самоврядування становить право на самостійний бюджет. Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади узагальнено є сукупністю таких прав:

— право на власний бюджет;

— право на отримання бюджетних доходів і включення їх до складу певного бюджету;

— право на використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

— право розподілу бюджетних доходів між бюджетами певної території;

— право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устрою та врегульована нормами права. Кожне адміністративно-територіальне утворення самостійно встановлює порядок та положення про бюджет, виходячи з юридичних норм Бюджетного кодексу, яким визначено, що бюджетний устрій в країни базується на принципах єдності, збалансованості, реальності, гласності та самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

Ø зведений (консолідований) бюджет;

Ø законодавчу та нормативну базу;

Ø органи управління;

Ø комплекс міжбюджетних відносин між платниками податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

Кодекс визначає основні принципи побудови й функціонування бюджетної системи України, а саме:

Ø принцип єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку та звітності;

Ø принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Цей принцип передбачає, як зазначено в статті 95 Конституції України, що обсяг передбачених бюджетом видатків має покриватися реальними доходами. Відсутність фінансового забезпечення вимог ряду законів України в частині надання громадянам пільг, компенсацій та гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, свідчить про недотримання принципу збалансованості при ухваленні таких рішень;

Ø принцип самостійності — державний та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

Ø принцип повноти — всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються на основі нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підлягають включенню до складу відповідних бюджетів. Всі надходження мають акумулюватися на рахунках відповідних бюджетів. Цей принцип повинен реалізовуватися на всіх стадіях бюджетного процесу;

Ø принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил. Обґрунтованість доходної частини бюджету полягає у достовірності та реалістичності основних прогнозних показників соціально-економічного розвитку (інфляції, валютного курсу, темпів економічного зростання). Водночас вказаний принцип передбачає обґрунтованість не лише доходної, а й видаткової частини бюджету. Видатки вважаються обґрунтованими, коли, по-перше, визначено пріоритетність і необхідність їх здійснення і неможливість розв’язати проблему за рахунок приватного сектора чи громадян. По-друге — коли проблема, на яку спрямовані видатки, буде розв’язана в найефективніший спосіб за мінімальний кошт. Обґрунтованості бюджету може додати, окрім того, застосування середньострокового та довгострокового бюджетного планування. Наприклад, видатки на здійснення капіталовкладення – будівництво школи, дороги тощо – повинні враховувати не тільки ті видатки, що виникнуть у плановому році, а й ті, що з’являться наступними роками, аж до завершення проекту капіталовкладення. При цьому вони повинні узгоджуватись з прогнозом надходжень у ці роки та іншими видатками. Таким чином, обґрунтованість доходів та видатків має складати основу дискусій під час розгляду та затвердження бюджетів радами всіх рівнів;

Ø принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу повинні прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і домогтися максимального результату, використовуючи визначений бюджетом ліміт коштів. Реалізація принципу ефективності надасть змогу перейти від постатейного контролю за виконанням бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьому шляху стало формування Державного бюджету України на 2002 рік за програмно-цільовим методом. Суть цього методу полягає в тому, що всі видатки державного бюджету повинні здійснюватися за програмами, що мають конкретну мету, завдання та критерії їхньої оцінки;

Ø принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен максимально наближувати надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за різними бюджетами з метою децентралізації бюджетної системи та з урахуванням того, що певні види видатків можуть бути виконані найефективніше на місцях.

Ø принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти спрямовуються за відповідним напрямом і витрачаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід на стадії фінансування та здійснення видатків забезпечує додержання загальної бюджетної дисципліни в ході виконання бюджету;

Ø принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість здобуття освіти або доступ до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Цей принцип забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг та соціальних гарантій і реалізується через норми, встановлені Бюджетним кодексом у частині визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та дотацій вирівнювання. Такий підхід дає можливість надавати соціальні послуги в кожній адміністративно-територіальній одиниці на відносно однаковому рівні за наявності єдиних ставок оподаткування та справляння податків;

Ø принцип відповідальності встановлює відповідальних за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове та неефективне використання бюджетних коштів. Для реалізації цього принципу в Бюджетному кодексі закріплені повноваження щодо дотримання бюджетного законодавства, вводиться поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за бюджетні правопорушення. Окрім того, “Прикінцевими положеннями” Бюджетного кодексу передбачено розробку та внесення на розгляд Верховної Ради окремого законну про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства, який повинен чіткіше визначити рівень відповідальності учасників бюджетного процесу, їхні права та обов’язки, а також види бюджетних правопорушень та відповідальність у разі їх виявлення;

Ø принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються і рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними радами. Досягненню більшої прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме: підвищення гласності процедури розробки, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання; встановлення чітких і прозорих правил розподілу бюджетних коштів та визначення міжбюджетних трансфертів; координація дій контрольних органів. Бюджетним кодексом передбачено, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена (стаття 28). Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування мають забезпечити публікацію інформації про місцеві бюджети (в тому числі рішень про місцевий бюджет) та періодичних звітів про їх виконання.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний Кодекс України передбачає поєднання принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.