СКЛАД І СТРУКТУРА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У 2007-2010 рр.

До основних доходів загального фонду Державного бюджету України за Бюджетним кодексом України належать:

1) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України);

2) 50 % збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об' єктів місцевого значення);

3) 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, яка зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі);

4) 50 % податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва;

5) податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

6) акцизний податок із вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим та акцизного податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

7) акцизний податок з увезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями, районними державними адміністраціями);

9) ввізне мито (крім мита, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

10) вивізне мито;

11) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об' єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

12) кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України";

13) відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей;

14) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

15) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

16) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

17) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України (якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України);

18) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;

19) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

20) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

21) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

22) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

23) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

24) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

25) інші доходи, які в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

Якщо законом установлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається Законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається Законом про Державний бюджет України з урахуванням норм Бюджетного кодексу України. Серед головних джерел формування спеціального фонду є такі:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) у частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) збори на обов' язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв' язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та кошти від продажу контрольних марок;

6) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України й галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 % орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

7) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

8) надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;

9) плата за оформлення посвідчення закордонного українця; 10) проценти за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім' ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

11) надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах;

12) кошти від сплати інвалідами часткової вартості автомобілів та кошти від реалізації автомобілів, повернутих інвалідами;

13) кошти, отримані від продажу частин установленої кількості викидів парникових газів, передбаченого ст. 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату;

14) екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

15) 30 % екологічного податку (крім екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк);

16) 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

17) податок на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м' ясо і м' ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі.

За результатами 2010 р. до Зведеного бюджету України, без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у 2008-2009 рр. в обсязі 16 435,9 млн грн, надійшло 330 942,2 млн грн, що порівняно з 2009 р. більше на 21,2 %, або на 57 975,2 млн грн. До Державного бюджету України за 2010 р., без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ у 2008-2009 рр. в обсязі 16,4 млрд грн, надійшло 257 051,1 млн грн (рис. 6.2), у тому числі доходів - 250 426,4 млн грн, трансфертів з місцевих бюджетів - 6624,8 млн грн. Проти 2009 р. надходження до Державного бюджету України зросли майже на чверть, або на 47 350,8 млн грн.

Завдяки заходам з поліпшення адміністрування внутрішніх податків і обов' язкових платежів та митного оформлення зовнішньоекономічних операцій, направленим на наповнення дохідної частини Державного бюджету України, найвищими темпами проти 2009 р. зросли такі надходження: податок на додану вартість (без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ в обсязі 16,4 млрд грн у 2008-2009 рр.) на 21,5 % (збільшення більш як на 18,2 млрд грн), податок на прибуток - на 22,7 % (або на 7,4 млрд грн), акцизні збори - на 29,8 % (або на 6,3 млрд грн), ввізного мита - на 35,2 % (або на 2,2 млрд грн), рентна плата - на 23,0 % (або на 1,8 млрд грн).

У 2010 р. місцеві бюджети отримали 159 397,1 млн грн, у тому числі доходів - 80 515,8 млн грн, офіційних трансфертів - 78 881,3 млн грн. До головних доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на доходи фізичних осіб зараховується залежно від виду бюджету за такими нормативами відрахувань:

- до доходів бюджету міста Києва зараховується 50 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджету міста Севастополя зараховується 100 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджетів сіл, їх об' єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 % податку;

2) 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 % збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об' єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення [крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони)], що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;

7) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

8) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

9) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

Забезпечено виконання у 2010 р. запланованого обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів), які надійшли в сумі 67,6 млрд грн, що становить 100,7 % до розрахункового показника Мінфіну, тоді як у 2009 р. доходи загального фонду місцевих бюджетів не виконано на 2,1 % від запланованого Мінфіном обсягу, або на 1,3 млрд грн. Зростання надходжень у 2010 р. до загального фонду місцевих бюджетів проти 2009 р. становило 8,0 млрд грн, або 13,4 %. При цьому найбільше зростання надходжень загального фонду проти 2009 р. зафіксовано в індустріально розвинутих та економічно активних регіонах, зокрема в Донецькій області - +1,1 млрд грн, Дніпропетровській області та АР Крим - +0,7 млрд грн, Запорізькій, Харківській та Одеській областях - +0,4 млрд грн у кожній.

Доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджет-них трансфертів, у 2010 р. надійшло 57,6 млрд грн, або 101,2 % до розрахункового показника Мінфіну. Зростання надходжень проти 2009 р. становить 7,3 млрд грн, або 14,5 %. При цьому, якщо у 2009 р. із 691 місцевого бюджету не виконали плану 132 бюджети на суму 2,6 млрд грн, то в 2010 р. - 100 бюджетів на суму 1,9 млрд грн, з яких м. Київ - на 1,3 млрд грн. Зазначене свідчить про існування ознак принципу єдності всіх бюджетів у побудові бюджетної системи України.

У 2010 р. запланований обсяг доходів загального фонду місцевих бюджетів вдалося отримати за рахунок двох основних бюджето-формувальних податків - податку з доходів фізичних осіб та плати за землю.

У 2010 р. до зведеного бюджету надійшло податку з доходів фізичних осіб на суму 51 029,3 млн. грн, порівняно з 2009 р. надходження зросли на 6544,0 млн. грн, або на 14,7 %. Податок з доходів фізичних осіб має надходити, як у розвинутих країнах, до бюджету місцевого самоврядування за місцем реєстрації (проживання) фізичної особи-платника і використовуватись в інтересах територіальної громади. В Україні надходження від фізичної особи - платника податку знеособлюються в бюджеті, що унеможливлює реалізацію його конституційного права на отримання зворотної інформації від органів місцевого самоврядування про цільове використання коштів платника податку з доходів фізичних осіб. Надходження плати за землю до місцевих бюджетів за 2010 р. становили 9539,9 млн грн, тобто порівняно з 2009 р. їх обсяг зріс на 1177,1 млн грн, або на 14,1 % . Збільшення надходжень плати за землю зумовлено збільшенням площ, за якими проведена грошова оцінка земель. Місцевих податків і зборів у 2010 р. до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 819,4 млн грн, тобто на 10,8 млн грн, або на 1,3 %, більше, ніж у 2009 р. (таб.1.4). Частка місцевих податків і зборів у 2010 р. в загальному обсязі надходжень місцевих бюджетів становила 0,51 %. Натомість у зарубіжних державах їх частка в середньому становить 40 % у доходах місцевих бюджетів, а питома вага у ВВП - 5 %.

Податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надійшло до спеціального фонду місцевих бюджетів на суму 1905,4 млн грн. Порівняно з 2009 р. надходження зросли на 367,0 млн грн, або на 23,9 %.

Аналізуючи стан виконання дохідної частини місцевих бюджетів, необхідно відзначити роль органів місцевої влади та місцевого самоврядування, які забезпечили приріст надходжень за доходами, що не враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів, проти 2009 р., у цілому на 0,7 млрд грн, або на 7,6 %, та за доходами спеціального фонду місцевих бюджетів - на 1,5 млрд грн, або на 12,9 %.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Збалансований підхід до планування доходів місцевих бюджетів та збільшення обсягів дотації вирівнювання у 2010 р. дав можливість зменшити навантаження на єдиний казначейський рахунок у частині надання місцевим бюджетам короткострокових позик для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів. Так, якщо у 2009 р. Державним казначейством було надано 28,5 тис. короткострокових позик на загальну суму 20,7 млрд грн, то в 2010 р. - тільки 20,8 тис. короткострокових позик на загальну суму 14,8 млрд грн (або менше на 7,7 тис. короткострокових позик на загальну суму 5,9 млрд грн).

У 2010 р. місцеві бюджети виконано з дефіцитом у загальному обсязі 0,4 млрд грн. За спеціальним фондом місцеві бюджети виконано з профіцитом у загальному обсязі на суму 0,8 млрд грн. Склад доходів Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, установлює ст. 66 Бюджетного кодексу України для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад.

Таблиця 1.4

СКЛАД І СТРУКТУРА ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У 2007-2010 рр.*

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного і місцевих бюджетів зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Вони визнаються зарахованими до бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Склад доходів загального і спеціального фондів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначає ст. 69 Бюджетного кодексу України.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів визначені ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України.

За своїм походженням і сутністю власні надходження бюджетних установ не є доходами бюджету. Власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та від іншої діяльності. Як додаткові надходження бюджетної установи вони технічно включаються до спеціального фонду для відображення в бухгалтерському обліку виконання державного і місцевих бюджетів. Крім власних надходжень бюджетні установи отримують бюджетні кошти як асигнування, що виділяються їм із загального фонду державного або місцевих бюджетів.

Власні надходження бюджетних установ технічно відображені у спеціальному фонді державного та місцевих бюджетів. У 2010 р. обсяг власних надходжень державного бюджету становив 22078,6 млн грн, порівняно з 2009 р. надходження з цього джерела зросли на 7,4 % (або на 1513,4 млн грн). Обсяг власних надходжень місцевих бюджетів у 2010 р. дорівнював 6630,4 млн грн, що на 19,5 % (або на 1080,5 млн грн) більше порівняно з 2009 р.

Якщо проаналізувати структуру надходжень вищих навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, то маємо постійне зростання частки власних коштів (54 % і більше). Це ще раз засвідчує вагомість власних надходжень у системі вищої школи.

Джерелами формування власних надходжень бюджетних установ є плата за надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої дозволеної діяльності. Вони встановлюють суттєву відмінність природи власних надходжень бюджетних установ від доходів бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи і підгрупи:

- перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. У її складі є такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна);

- друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Вона має такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, які отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; підгрупа 3 - кошти, що їх одержують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Обсяги власних надходжень бюджетних установ до спеціального фонду кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. За основу цих розрахунків береться обсяг надання тих чи тих платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має установлюватися відповідно до законодавства.

На підставі названих показників визначається сума надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються надходження планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники мають наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Спеціальний фонд кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та за відповідними напрямами їх використання.

Особливості використання власних надходжень бюджетних установ регулюються ст. 51 Бюджетного кодексу України. Власні надходження бюджетних установ використовуються на:

- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг їх основної діяльності (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов' язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

- господарські потреби, у тому числі на оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи). Отже, напрями використання таких надходжень регламентовані нормативно-правовими актами та цільовими кошторисними призначеннями зі спеціального фонду бюджетної установи, що додатково підтверджує - власні надходження бюджетних установ не можуть бути доходами бюджету. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів передусім на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 % коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 % коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але які не забезпечені коштами загального фонду за відповідною бюджетною програмою. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов' язань за загальним фондом для проведення видатків цих зобов' язань із спеціального фонду. Позичені кошти та грошова емісія використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатнього надходження коштів від податкових і неподаткових джерел. Вони є джерелом фінансування дефіциту бюджету, тобто перевищення видатків над доходами.

Проблема покриття дефіциту бюджету зявилася в 1991 р. Починаючи з цього року сума доходів бюджету в порівнянних цінах почала зменшуватись, що було спричинено початком економічної кризи. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту бюджету за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами покривалося за рахунок емісійних кредитів Національного банку України у 1992-1996 рр. Наслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки в 1994 р . фінансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 р. і до цього часу - за рахунок розміщення державних цінних паперів.

Отже, склад і структура доходів бюджету постійно змінюються, що зумовлюється як постійними перетвореннями в податковій системі України, так і намаганням держави вирішити фіскальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини частка податкових доходів є переважаючою, але водночас - не дуже високою. Фінансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України відбувалося за допомогою емісійних кредитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Лише з 1995 р. на ринку з' явились державні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих у світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту. Тому фінансова самостійність місцевого самоврядування насамперед залежить від обсягу власних і прирівняних до них надходжень їх бюджетів, головною складовою яких є місцеві податки та збори. Значна частка офіційних трансфертів (більше половини) у структурі доходів бюджетів місцевого самоврядування свідчить про їхню фінансову залежність від державного бюджету і зводить нанівець реальне існування місцевого самоврядування в Україні. Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка відповідала б розвитку ринкових відносин, відбуваються досить повільно. Та все ж із кожним роком прогресивних перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ