Сироватки. Правила введення. Серопрофілактика і серотерапія.

Сироватки— це препарати, які містять специфічні антитіла (імуноглобуліни), їх називають імунними. За призначенням сироватки бувають діагностичними і лікувально-профілактичними. Діагностичні імунні сироваткивикористовують для виявлення мікробних антигенів — збудника або його токсинів . Визначення виду чи типу збудника або токсину лежить в основі серологічної ідентифікації мікробів, визначення мікробних антигенів у патологічному матеріалі — в основі серологічної діагностики інфекційних хвороб.

Лікувально-профілактичні сироваткивикористовують для специфічного лікування і специфічної профілактики інфекційних хвороб. Вони створюють штуч-ний пасивний імунітет.

За спрямованістю дії розрізняють антитоксичні (протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна), антибактеріальні (проти збудника сибірки, лептоспірозу, чуми), антивірусні (протигрипова) сироватки.

За походженням сироватки можуть бути гомологічними (вироблені із крові людей) і гетерологічні (виготовлені із крові тварин).

В Україні для лікування та екстреної профілактики використовують антитоксичні сироватки: протигангренозну, протиправцеву, протиботулінічні, протидифтерійну. їх виробляють із крові коней і великої рогатої худоби, які попередньо імунізовані анатоксинами та екзотоксинами відповідних збудників. Це гетерологічні антиток-сичні сироватки. Крім антитоксичних виготовляють антибактеріальні сироватки також із крові коней, волів, гіперімунізованих відповідними убитими бактеріями або їх антигенами, але вони не знайшли широкого застосування. Антиретикулярну цитотоксичну нативну сироватку виготовляють з крові коней, гіперімунізованих антигеном, із клітин селезінки і кісткового мозку людини. її використовують для лікування хвороб, спричинених зниженням імунологічної реактивності (хронічні запальні процеси, в тому числі рогівки ока, виразкова хвороба шлунка і дванадця-типалої кишки, атеросклероз мозкових оболон, ішемічна хвороба серця, гормоно-залежні та інші хвороби).

Після виготовлення сироватки розливають в ампули, на яких зазначають назву сироватки, об'єм і концентрацію антитіл. Сироватки контролюють на стерильність, апірогенність, активність та фізичні властивості (колір, прозорість, відсутність осаду).

Активність сироватки (концентрацію антитіл) визначають у міжнародних одиницях (МО) або в антитоксичних одиницях (АО). Одна МО або одна АО для кожного виду сироватки визначається по-різному. За 1 АО протидифтерійної сироватки беруть ту найменшу її кількість, яка нейтралізує 100летальних доз дифтерійного екзо­токсину для морської свинки масою 250 г.

Сироватки вводять глибоко підшкірно, внутрішньом'язово у зовнішню поверхню стегна або у сідницю, внутрішньовенно. Протиправцеву сироватку можна вводити у спинномозковий канал (згідно з інструкцією щодо застосування сироватки). Захисні антитіла зберігаються в організмі до 4—6 тиж.

Перед введенням сироватку підігрівають на водяній бані до тем­ператури 37 °С.

Після введення сироватки можливі алергійні реакції негайного (одразу або через декілька годин) і уповільненого типу (ранні — на 2—6-у добу або віддаленого типу — на 2-му тижні після введення і пізніше).

Для запобігання виникненню анафілактичного шоку сироватку вводять за мето-дикою Безредки. Для цього спочатку вводять невелику кількість сироватки для визначення чутливості організму до чужорідного білка: 0,1 см³ сироватки, розведе-ної у співвідношенні 1:100, вводять внутрішньошкірно у долонну поверхню перед-пліччя. Якщо через 20 хв на місці введення не виникає інфільтрат, а у хворого — неприємне відчуття, вводять 0,1см³ концентрованої сироватки підшкірно у ділянку середньої третини плеча. У разі негативної реакції через ЗО—45 хв вводять всю призначену дозу за методом, зазначеним у інструкції. У разі позитивної шкірної проби сироватку розводять і вводять під наглядом лікаря поступово, починаючи з 0,5 см³ через кожні 20—30 хв, з кожним разом збільшуючи дозу (відповідно до інструкції).

Після введення сироватки у будь-якому разі хворий повинен залишатися під наглядом лікаря не менше ніж 1 год через можливість виникнення анафілактичного шоку.

Замість нативних сироваток останнім часом виготовляють очищені імуногло-буліни.

Імуноглобуліни (раніше ці препарати називали гамма-глобуліни) — це імуно-логічно активна білкова фракція сироватки або плазми крові, очищена та концентро-вана. Якщо вони виготовлені з людської крові, то їх перевіряють на вміст антитіл до ВІЛ, вірусу гепатиту С та НВ (антиген вірусу гепатиту В).

Із крові донорів або плацентарної крові породіль виготовляють імуноглобулін людини нормальний (для замісної терапії при імуно-дефіцитних станах, а також для профілактики гепатиту А, грипу, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, підвищення резистентності організму в період реконвалесценції після гострих інфекцій з тяжким перебігом); гістаглобулін, імуноглобулін людини проти-алергійний (для лікування алергійних хвороб, а гістаглобулін — ще і для лікування інфекційних і неінфекційних хвороб); імуноглобулін людини протигриповий (для профілактики грипу, гепатиту А, кору, коклюшу, поліомієліту та менінгококової інфекції, а також для лікування гіпо- і агаммаглобулінемії, хронічної пневмонії, для підвищення резистентності організму в період одужання після гострих інфекцій і хвороб з тяжким перебігом); сандоглобулін (Швейцарія) — для замісної терапії при гіпо- і агаммаглобулінемії, дефіциті І§О, для лікування лімфолейкозів, СНІДу у дітей; також використовують під час трансплантації кісткового мозку, при тяжких формах бактеріальних та вірусних інфекцій; антистафілококовий імуноглобулін — для лікування хвороб стафілококової етіології у дітей та дорослих.

Із сироватки крові кози отримують антирабічний імуноглобулін. Його застосовують у комбінації з антирабічною вакциною для профілактики сказу при тяжких укусах скаженими або підозрілими на сказ тваринами.

Виділяють імуноглобуліни широкого спектра дії — імуноглобулін людини нормальний, гістаглобулін, імуноглобулін протигриповий; і специфічні — вузького спектра дії — імуноглобулін антистафілококовий, антирабічний.

Імуноглобуліни вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (як зазначено в інструкції).

Як більш концентровані й очищені від сторонніх домішок, порівняно з нативними сироватками, імуноглобуліни більш ефективні і дають менше ускладнень. Але гетерологічний імуноглобулін вводять також за методикою Безредки, а після його введення хворий повинен перебувати під наглядом лікаря не менше ніж 1 год. Після введення гомологічного імуноглобуліну необхідне перебування під наглядом лікаря упродовж 20—ЗО хв.

Імуноглобуліни і сироватки зберігають за температури 4 °С. Відповідно до національних вимог і рекомендацій ВООЗ використовують біологічні препарати вітчизняного і зарубіжного виробництва, які мають сертифікат реєстрації в Україні. Під час застосування всіх імунобіологічних препаратів слід чітко дотримуватись інструкцій щодо їх транспортування, зберігання і застосування. Препарати, які транспортували або зберігали з порушенням зазначених в інструкції умов, знищу-ють. Імунобіологічні препарати треба використовувати до зазначеного терміну придатності.

Використання імунобіологічних препаратів після закінчення терміну придатності неприпустиме, вони не підлягають переконтролю!