Короткі відомості про кампілобактерії та гелікобактерії.

В інфекційній патології людей найбільшу роль відіграють С. ]еіипі, С. соїі, С. Іагі, патогенність яких була встановлена в 1972 році. Захворювання називають кампілобактеріозами. У більшості розвинених країн кампілобактеріоз становить 3—24% хворих із симптомами гострих кишкових захворювань, у слабкорозвинених країнах — набагато більше.

Серед гелікобактерій патогенним для людей є вид Н. руіогі. Захворювання називають гелікобактеріозом.

Кампілобактерії і гелікобактерії подібні між собою за морфологічними, біологічними, антигенними та іншими властивостями. Багато спільного також в епідеміології, патогенезі, діагностиці, профілактиці і лікуванні кампілобактеріозів і гелікобактеріозів.

Кампілобактерії і гелікобактерії — грамнеганивні, тоненькі, спірально зігнуті палички, мають С- чи 8- подібну форму або нагадують крила чайки під час з'єднання двох клітин у коротенький ланцюг. Спору і капсулу не утворюють, рухливі (лофотрихи і амфітрихи); поліморфні.

Для їх культивування використовують спеціальні середовища: м'ясні, кров'яні, печінкові з додаванням речовин, що знижують окисно-відновний потенціал середовища.

На щільних кров'яних середовищах кампілобактерії утворюють колонії безбарвні, прозорі, гомогенні, без зони гемолізу; у рідких поживних середовищах — слабке дифузне помутніння, щільний осад і поверхневу блакитно-сіру плівку.

Резистентність у навколишньому середовищі висока. За кімнатної і нижчої температури кампілобактерії зберігають свою життєздатність протягом 1—5 тиж у харчових продуктах, водопровідній і стічних водах, молоці, сечі, фекаліях. Уразі нагрівання понад 50 °С, дії прямого сонячного опромінювання, висушування, високих і низьких значень рН середовища, під впливом дезінфікуючих розчинів, у робочих розведеннях кампілобактерії і гелікобактерії гинуть протягом декількох хвилин.

Кампілобактерії і гелікобактерії виробляють складний комплекс термолабільних і термостабільних факторів патогенності.

Кампілобактеріоз і гелікобактеріоз — зоонозні інфекції. Основним джерелом інфекції є сільськогосподарські тварини, а також синантропні птахи і гризуни, додатковим — хворі люди і носії.

Основним шляхом передачі є аліментарний (сире молоко, м'ясо птиці, рогатої худоби, свиней), додатковим — водний (річкова і морська вода, забруднена випо-рожненнями тварин) і побутовий (порушення санітарно-гігієнічних вимог під час догляду за хворими людьми і тваринами, а також під час кулінарного оброблення

м'ясних продуктів). Захворюваність проявляється влітку і майже імжпістю відсутня взимку. Частіше трапляються спорадичні випадки, але інколи спостерігаються епідемічні спалахи.

Перебіг кампілобактеріозу переважно має форму ентериту і ентероколіту. Описана позакишкова локалізація кампілобактеріо-ііV- сепсис, ендокардит, перикар-дит, менінгіт, полірадикулоневрит.

Інкубаційний період триває 1 —10 діб, частіше — 1 — 5 діб. Клінічна картина кампілобактеріозу характеризується загальною слабкістю, головним болем, болем у м'язах, суглобах, лихоманкою. Потім з'являється біль у нижній частині живота, діарея (профузпа, водяниста, слизиста) до 10—20 разів на добу, у 50 % випадків з'являється свіжа кров у фекаліях. Інколи розвивається зневоднення організму, а також гострий апендицит. У вагітних кампілобактерії спричинюють викидень.

Н. руіогі часто виявляється в організмі здорових людей. Під час проникнення через шар слизу збудник руйнує його, що забезпечує контакт шлункового соку зі стінкою шлунка. Антигени мікроорганізмів, зумовлюючи міграцію нейтрофілів, спричиню-ють розвиток гострого запалення. Крім того, Н. руіогі локалізуються в міжклітинних просторах, що зумовлено їх хемотаксисом до місць виходу сечовини і геміну. Під дією бактеріальної уреази сечовина розщеплюється з виділенням аміаку, який уражає слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки. Все це призводить до розвитку гастриту, гастродуоденіту і виразкової хвороби. Вважають, що Н. руіогі здатний спричинити навіть рак шлунка.

Кампілобактерії високоімуногенні.

Матеріалом для дослідження найчастіше є фекалії, інколи — кров, вода, молоко, харчові продукти, змиви з предметів, секційний матеріал тощо.

Переважно використовують мікроскопічний, бактеріологічний і серологічний методи діагностики.

Специфічна профілактика не розроблена. Профілактичні заходи слід спрямову-вати на дотримання санітарно-ветеринарних і санітарно-гігієнічних норм перероб-лення, транспортування і зберігання харчових продуктів, захист водойм від забруд-нення стічними водами (особливо тваринницьких ферм, м'ясокомбінатів), дотри-мання правил особистої гігієни.

Лікування проводять за допомогою антибіотиків (амоксиклав, цефокситин, еритроміцин) і хіміотерапевтичних препаратів (метро-нідазол і фуразолідон).

Найбільш ефективним препаратом для лікування хронічного гастриту, а також виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки є Де-Нол (колоїдний вісмуту субцитрат). Для посилення терапевтичної дії його використовують у поєднанні з метронідазолом і ампіциліном. Дє-Нол — це специфічний етіотропний препарат, що вибірково діє тільки на Н. руіогі.

Питання для самоконтролю.

1. За якими ознаками бактерій відносять до родини ЕпіегоЬасіегіасеае?

2. До яких родів належать ентеробактерії, що здатні уражати організм людини? Які з них відносять до істинно патогенних?

3. Чому за міжнародними стандартами Е. соїі належить до санітарно-показникових мікроорганізмів фекального забруднення довкілля?

4. Яка морфологія ентеробактерій?

5. На яких середовищах проводять первинне культивування ентеробактерій? За якими ознаками відрізняються їх колонії?

6. Які ферменти продукують ешєрихії, сальмонели, шигели, клебсієли, протей, ієрсинії?

7. Як класифікують ентеробактерії?

8. Які антигени містять ентеробактерії? Як їх визначають?

9. Яка резистентність у ентеробактерій до факторів навколишнього середовища?

10. Які фактори патогенності здатні виробляти патогенні й умовно-патогенні ентеробактерії?

11. Які джерела і механізми передачі кишкових інфекцій?

12. Які ураження в організмі людини спричинюють патогенні та умовно-патогенні ентеробактерії?

13. Які фактори зумовлюють імунітет проти ентеробактерій?

14. Які методи використовують для діагностики кишкових інфекцій?

15. Які препарати використовують для профілактики і лікування кишкових інфекцій?

16. Які біологічні властивості має синьогнійна паличка? Які хвороби спричинює?

17. Яку роль у патогенезі кишкових хвороб відіграють кампіло-бактерії і гелікобактерії?

Тести. Родина кишкових бактерій.

1. Основний механізм передачі інфекцій, спричинених ентеробактеріями:

а) фекально-оральний;

б) контактно-побутовий;

в) повітряно-краплинний;

г) трансмісивний.

2. Основний шлях передачі інфекції при черевному тифі:

а) аліментарний;

б) водний;

в) повітряно-пиловий;

г) контактно-побутовий.

3. Ентеробактерії, що завжди розмножуються внутрішньоклітинно і руйнують ентероцити:

а) ешєрихії;

б) шигели;

в) сальмонели;

г) всі відповіді правильні.

4. Причиною носійства при черевному тифі є:

а) наявність запальних процесів;

б) наявність імунодефіциту;

в) перетворення збудника на Ь-форму;

г) всі відповіді правильні.

5. Для виділення гемокультури у разі підозри на черевний тиф посів крові прово-дять на бульйон:

а) жовчний;

б) цукровий;

в) сольовий;

г) сироватковий.

6. Фаготипування культури сальмонел проводять для:

а) уточнення діагнозу хвороби;

б) визначення видової приналежності культури;

в) з'ясування епідеміологічної ситуації;

г) всі відповіді правильні.

7. Синдром "червоних рукавичок" проявляється при:

а) протейній інфекції;

б) ієрсиніозі;

в) клебсієльозі;

г) шигельозі.

8. Виразку і рак тонкої кишки і шлунка спричинюють:

а) кампілобактерії;

б) ієрсинїї;

в) гелікобактерії;

г) клебсієли.

9. До зоонозних інфекцій відносять:

а) шигельоз;

б) черевний тиф;

в) паратиф А;

г) кампілобактеріоз.

10. Культуру синьо-зеленого кольору й запахом суничного мила утворюють:

а) псевдомонади;

б) ієрсинії;

в) кампілобактерії;

г) гелікобактерії.

11. До складу нормальної мікрофлори можуть входити:

а) ентеропатогенні ешерихії;

б) шигели;

в) сальмонели;

г) гелікобактерії.

12. Сморідний риніт спричинює:

а) клебсієла пневмонії;

б) клебсієла озени;

в) клебсієла риносклероми.

Ситуаційні задачі.

1. Стічні води з птахоферми, на якій були виявлені птахи, хворі на сальмонельоз, потрапили у ставок. Через який термін часу можна дозволити купання у ставку після відведення стічних вод?

2. При ієрсиніозі генералізація процесу і найтяжчий перебіг хвороби спостерігаються у осіб з І групою крові. З якими властивостями збудника це пов'язано?

3. Після вживання в їжу салату із зеленої цибулі, що зберігалася в холодильнику, виникло харчове отруєння. Які мікроорганізми могли його спричинити?

Лекція № 7.