|
|
Конституція тіла людини, фактори, що її зумовлюють,Класифікація конституціональних типів людини Учення про конституцію має давню і суперечливу історію. Родоначальником його вважається Гіппократ. Він перший виділив чотири конституційні типи людей за їх темпераментом. Зараз під конституцією розуміють сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму, яку склалися на спадковій основі у взаємодії із зовнішнім середовищем і визначають його реактивність. Із цього визначення можна зробити висновок, що основою конституції є не тільки морфологічні, а і функціональні властивості індивіда, які формуються як спадковістю, так і зовнішнім середовищем. Вчення про конституцію людини виникло з потреб медичної практики: ще античні лікарі намагалися знайти залежність між конституційними типами людей і схильністю їх до різних захворювань. Неоднозначність поглядів на конституцію проявилась в численних спробах її класифікації (табл. 1).
Таблиця 1 Види класифікацій конституціональних типів людини
Тканина — визначення, класифікація. Анатомічна характеристика основних видів тканин організму людини Гістологія(від грец. histos — тканина, logos — наука) — наука про тканини. Цю назву було запропоновано німецьким ученим П. Маєром у 1819 р. Нині гістологія вивчає будову не тільки тканин, але й клітин, з яких вони складаються, будову органів і систем організму. Цитологія (від грец. kytos — клітина, logos — наука) — наука про розвиток, будову та життєдіяльність клітини. Клітини є частиною цілісного багатоклітинного організму, де вони об'єднані в тканини та органи і пов'язані міжклітинними, гуморальними та нервовими регуляторними механізмами. Вони зумовлюють основні властивості тканини, а їхнє порушення призводить до руйнування системи, робить її нежиттєздатною. Тканина формується в багатоклітинних організмах, вона становить більш високий ступінь організації живої матерії. Основними елементами тканини є клітини та їхні похідні — неклітинні структури: симпласти, синцитії, міжклітинна речовина (основна речовина та волокна — колагенові, еластичні, ретикулярні). Епітеліальна тканина — розміщення в організмі, види, функції, будова. Епітеліальна тканина, або епітелій, філогенетично є однією з найстаріших серед тканин, які першими з'явилися на початку еволюції багатоклітинних організмів. Вона розвивається з усіх зародкових листків — ектодерми (епітелій шкіри), ендодерми (епітелій печінки), мезодерми (епітелій ниркових канальців). Епітеліальна тканина входить до складу майже всіх органів, зумовлюючи значною мірою специфіку будови та функції. Із цієї тканини побудовано більшість залоз. У зв'язку з цим виділяють покривний та залозистий епітелій. Функції епітеліальної тканини: • захисна: захищає тканини, що лежать під епітелієм, від механічних, хімічних, інфекційних, світлових ушкоджень; • трофічна: бере участь в обміні речовин, через цю тканину здійснюються процеси всмоктування та виділення речовин; • секреторна, яку виконує залозистий епітелій. Будова різних видів епітеліальних тканин значно варіює, проте є декілька спільних ознак, характерних для всіх видів епітелію: • епітеліальні клітини об'єднуються й утворюють пласти, які відмежовують навколишнє та внутрішнє середовище; • епітеліальні клітини лежать на базальній мембрані; • між клітинами майже відсутня міжклітинна речовина; • виражена полярна диференціація клітин; • відсутні кровоносні судини, живлення епітелію здійснюється через базальну мембрану; • епітеліальні клітини мають велику здатність до регенерації. Морфофункціональна класифікація епітелію
|
|
