Безпека життєдіяльності: предмет, мета, задачі

ЗМІСТ

ВСТУП

Проблеми безпеки життєдіяльності людини – одні з найактуальніших проблем сучасності. “Безпека життєдіяльності” є молодою інтегрованою науковою дисципліною, яка спирається на наукові досягнення цілої низки фундаментальних та прикладних наук.

Курс “Безпека життєдіяльності” передбачає ґрунтовну теоретичну, психологічну і практичну підготовку студентів, що включає вивчення можливих небезпек, закономірностей їх проявлення, способів попередження та захисту від них. Наслідком вивчення студентами курсу “Безпека життєдіяльності” є формування екологічного мислення, засвоєння правил здорового способу життя і поведінки людини як члена суспільства, формування у майбутніх фахівців знань про методи й засоби забезпечення безпечних і комфортних умов життєдіяльності людини, вміння створювати безпечні та комфортні умови життєдіяльності.

Курс лекцій з дисципліни “Безпека життєдіяльності” складений на основі Навчальної програми нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для студентів вищих навчальних закладів освітніх рівнів “неповна вища освіта” та “базова вища освіта” всіх спеціальностей, затвердженої Міносвіти України 6 червня 2002 р. Він об’єднує п’ять тем лекцій, які логічно пов’язані між собою та мають чітко визначену послідовність. Список контрольних питань, що супроводжує кожну тему, покликаний звернути увагу студента на ключові моменти теми, а також дати йому можливість самостійно перевірити отримані знання й тим самим якнайкраще підготуватися як до проміжного (усні опитування, контрольна робота), так і до підсумкового (модульний контроль, іспит) контролю. Тим самим навчальне видання створює умови для інтенсифікації навчального процесу, сприяє успішному засвоюванню знань та інтенсифікує процес самостійного вивчення предмету студентами. Для тієї ж мети наприкінці посібника поміщений список основної й додаткової літератури, що, крім того, дозволить студентам, що виявили інтерес до БЖД як науки або окремих її розділів, самостійно поглибити свої знання або хоча б задовольнити свою цікавість.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

ПРЕДМЕТ, МЕТА Й ЗАДАЧІ КУРСУ.

СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ

Безпека життєдіяльності: предмет, мета, задачі

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука про комфортну й безпечну взаємодію людини із середовищем існування. БЖД вивчає проблеми безпеки перебування людини в навколишнім середовищі під час трудової й іншої його діяльності. БЖД – наука соціально-технічна, основна сфера її діяльності – безпека взаємодії людини й техніки (як одного з елементів середовища існування). Крім того, всі науки підрозділяються на фундаментальні й прикладні. Фундаментальні займаються пізнанням нового, а прикладні – створенням нового. Тому БЖД – наука прикладна. Вона займається створенням алгоритмів взаємодії людини з об'єктами техніки, у тім числі поведінки людини в умовах надзвичайної ситуації.

Як дисципліна, БЖД вивчає небезпеки, закономірності їхнього прояву, методи попередження й захист від них.

Мета БЖД – забезпечення комфортних умов життєдіяльності людини на всіх стадіях її життєвого циклу й нормативно припустимих рівнів впливу негативних факторів на людину й природне середовище.

Предмет вивчення БЖД – комплекс явищ і процесів, які існують у системі "людина – середовище існування".

Метод БЖД – системний аналіз, тому що й людина, і середовище існування є складними багатоелементними, багатофункціональними системами.

Місце БЖД у системі інших наук – БЖД базується на досягненнях таких наук і дисциплін, як інженерна психологія, охорона праці, економіка, екологія, ергономіка, цивільна оборона й т.д. (рис. 1.1). Крім того, різні науки використовують прийоми, методи й досягнення науки БЖД у сферах своєї діяльності (рис. 1.2).

Задачі науки БЖД:

– розробка методів прогнозування, виявлення й ідентифікації негативних факторів;

– вивчення впливу цих факторів на людину й навколишнє середовище;

– розробка методів і способів захисту населення в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру й під час війни.

Найважливіше місце в курсі БЖД належить охороні праці, що представляє собою систему різних методів і засобів (законодавчих, організаційних, технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних), дія яких забезпечує безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини на виробництві.

Рисунок 1.1 – Місце БЖД у системі інших наук

Рисунок 1.2 – Застосування БЖД іншими науками

Нормативне забезпечення БЖД – система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі виховання, навчання, праці, інших видів діяльності, побуту й організованого відпочинку.

У системі освіти БЖД по суті своїй є другою частиною відомої трилогії: 1 частина – екологія – відповідає на запитання: яка ситуація, у якій ми живемо; 2 частина – БЖД – відповідає на запитання: як у цих умовах вижити, щоб уникнути виникнення надзвичайної ситуації; і 3 частина – цивільний захист – відповідає на запитання: що робити, якщо надзвичайна ситуація все ж таки виникне?

Курс БЖД призначений навчити:

- ідентифікувати небезпечні й шкідливі фактори й забезпечувати безпечні умови життєдіяльності людей;

- проектувати нову техніку й технологічні процеси відповідно до тимчасових вимог з екології й безпеки їхньої експлуатації й з урахуванням стійкості функціонування об'єктів народного господарства й технічних систем, при цьому в центрі уваги повинна бути людина, як головна цінність держави;

- прогнозувати можливу обстановку й приймати грамотні рішення в умовах надзвичайних ситуацій для захисту населення, персоналу об'єктів від можливих наслідків надзвичайних ситуацій.

Розглянемо основні визначення, якими оперує БЖД.

Здоров'я – це стан організму людини в процесі будь-якого виду діяльності, при якому нормально виконуються всі функції його органів, нормально протікають процеси адаптації його органів до процесів навколишнього середовища, рефлекторна діяльність адекватна характеристикам інформації, що поступає із зовнішнього середовища. Показником здоров'я є гомеостаз – це стан організму, коли всі його фізіологічні системи перебувають у стані рівноваги.

Працездатність – величина функціональних здатностей організму, що характеризується кількістю і якістю роботи, що виконується за визначений час і при максимальній інтенсивності напруги.

Небезпека – негативна властивість системи "людина – середовище існування", здатна завдати шкоди життю, здоров'ю, працездатності людини й обумовлена енергетичним станом середовища й діями людини. Всі явища, впливи, об'єкти, процеси, що здатні викликати небажані наслідки, у тому числі й у майбутньому, називаються небезпекою. Небезпека характеризується наступними ознаками: загроза життю, збиток здоров'ю, утруднення функцій.

Розрізняють небезпеки реальні й потенційні (сховані). Щоб потенційна небезпека реалізувалася, потрібні наступні умови:

1 Небезпека реально існує, діє.

2 Людина перебуває в зоні дії небезпеки.

3 Людина не має досить ефективних засобів захисту.

Ці умови називаються причинами.

Ризик – частота реалізації небезпеки, кількісна оцінка небезпеки – відношення тих або інших небажаних наслідків до їхнього можливого числа за певний період.

Безпека – стан захищеності особистості й суспільства від ризику виникнення збитку, являє собою обґрунтовано прийнятний рівень ризику.

Аксіома про потенційну небезпеку полягає в наступному. Потенційна небезпека – це універсальна властивість процесів взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях його життєвого циклу, що здатна заподіювати збиток й обумовлена енергетичним станом середовища й діями людини, тобто всяка діяльність людини потенційно небезпечна. Але! Рівнем (імовірністю) небезпеки можна управляти. Аксіома про потенційну небезпеку лежить в основі наукової проблеми забезпечення безпеки людини й має 2 висновки:

1 Неможливо знайти абсолютно безпечний вид діяльності людини.

2 Жоден вид діяльності, та навіть бездіяльність, не може вважатися абсолютно безпечним для людини.

Існує деякий рівень, що визначає грань між небезпекою й безпекою (рис. 1.3). З однієї його сторони превалює безпека, з іншого боку – небезпека. Ця грань не є точно позначеним критерієм і носить статистичний (імовірнісний) характер.

Рисунок 1.3 – Співвідношення "небезпека – безпека"

Необхідне нормування рівня безпеки. На практиці цей рівень найчастіше визначається довільно, потім його корегують.

Так, наприклад, був визначений безпечний рівень швидкості руху автомобіля в межах міста: у стані спокою автомобіля (швидкість його руху дорівнює "0") ризик виникнення надзвичайної ситуації також дорівнює "0". Із зростанням швидкості руху зростає й ризик. Деякий, вже не прийнятний рівень ризику за заданих умов (у межах міста) досягається при визначеній швидкості (60 км/год.), що і була визначена як гранично припустима (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 – Визначення безпечного рівня руху автомобіля