|
|
Кризове положення в біосфері
На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. Але з того часу, як з'явилося високо індустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко підсилилося, розширився обсяг цього втручання, воно стало різноманітним й зараз загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Витрата непоновлюваних видів сировини підвищується, усе більше орних земель вибуває з економіки, тому що на них будуються міста й заводи. Людині доводиться все більше втручатися в господарство біосфери. На біосферу Землі в цей час зростає антропогенний вплив. У результаті діяльності людини в біосфері виникло кризове положення. Основні причини розвитку кризового положення в біосфері: – демографічний вибух (ріст населення); – аграрна цивілізація; – урбанізація населення (переселення в місто); – науково-технічний прогрес. Розглянемо ці причини більш докладно. Активізація розвитку сільського господарства викликала розвиток й удосконалювання медицини, створення засобів виробництва. Цей процес сприяв значному зменшенню опору середовища, що призвело, у свою чергу, до розвитку демографічного вибуху. Бурхливий ріст народонаселення сильно ускладнює забезпечення людей продуктами харчування, перешкоджає одержанню освіти й розвитку системи охорони здоров'я. Прагнення величезного числа людей прожити на землі, що не може їх прокормити, призводить до деградації навколишнього середовища. Ріст численності населення є серйозною перешкодою на шляху економічного розвитку. Наявні в розпорядженні засоби суспільство часто змушене витрачати на задоволення безпосередніх життєвих потреб населення (охорона здоров'я, забезпечення продуктами, подолання наслідків стихійних і соціальних небезпек), а не на забезпечення довгострокових програм (будівництво доріг, розвиток промисловості, професійне навчання), які б забезпечили людям більш високий рівень життя в майбутньому. Останні 150 років населення нашої планети різко зросло й продовжує рости. В 1830 р. чисельність перевищила 1 млрд. людей. Через 100 років вона подвоїлася (1930 р.), через 30 років вона досягла 3 млрд. (1960 р.), через 15 років на планеті було вже 4 млрд. (1975 р.) і, нарешті, через 12 років (1987 р.) чисельність досягла 5 млрд. людей. Очікується, що стабілізація численності населення на рівні 10-12 млрд. людей відбудеться до кінця наступного сторіччя. Природно, що ріст чисельності населення привів до високого рівня споживання людиною первинної біологічної продукції, до деформації раніше сталого в біосфері розподілу споживання. У результаті значна частина біоти (співтовариства живих організмів) практично була позбавлена їжі, що викликало скорочення чисельності популяції багатьох видів, і на великих територіях вони стали зникати. У той же час відходи життєдіяльності людини сприяли росту популяцій видів, що супроводжують людині (пацюків, тарганів і т.п.). З ростом народонаселення різко розширилися масштаби господарської діяльності, що завдало головного удару по біоті: змінилася структура популяцій, зруйнувалися екологічні ніші багатьох видів організмів. Все це призвело до втрати стійкості біоти й деформації навколишнього середовища. Сьогодні у світі існує немов дві самостійні "проблеми народонаселення". Одна з них стосується промислово розвинених країн, де екологічні проблеми не стільки пов'язані із чисельністю народонаселення, скільки з наслідками стилю життя – нагромадженням величезної кількості токсичних відходів, виснаженням природних ресурсів і т.д. Перед менш розвиненими країнами гостро стоїть проблема забезпечення продовольством швидко зростаючого населення. У зв'язку з цим люди змушені вирубувати ліси, нераціонально використовувати пасовища й ріллі, що викликає їхнє виснаження. Сьогодні в більш розвинених країнах проживає близько 25 % населення й зосереджено 80 % світового багатства, у менш розвинених – відповідно, 75 % й 20 %. Проте, саме в слаборозвинених країнах відзначається найбільш швидкий ріст населення, щорічно приблизно на 83 млн. (у розвинених країнах приріст близько 7 млн.). Швидкий ріст населення обумовлений зниженням дитячої смертності при збереженні колишнього високого рівня народжуваності. Важлива характеристика народонаселення – віковий склад, що наочно зображується пірамідою вікового складу. Існує 3 види пірамід: у вигляді трикутника, півовалу, пелюстка (рис. 1.6).
Рисунок 1.6 – Піраміди вікового складу У кожній піраміді 3 вікових шари: 1 (верхній) шар – чисельність населення після репродуктивного періоду (старше 50 років), 2 (середній) шар – чисельність населення репродуктивного періоду (20-50 років), 3 (нижній) шар – чисельність населення до репродуктивного періоду (діти). Трикутний вид пірамід характеризує країну, що розвивається, півовал – стабілізоване суспільство, піраміда у вигляді пелюстка – деградуюче суспільство. Наступним показовим фактором у розвитку демографічного вибуху є показник щільності населення (табл. 1.1). Значні проблеми виникли й очікується їхнє нарощування надалі в азіатських країнах через сполучення швидкого росту й високої щільності населення.
Таблиця 1.1 – Характеристика приросту й щільності населення
Індустріалізація й економічний розвиток в остаточному підсумку призводять до зниження темпів росту населення. Цієї ж мети можна досягти шляхом розвитку системи соціального забезпечення: загальної освіти, доступності засобів і методів контролю над народжуваністю, підвищення соціального статусу жінок, поліпшення системи охорони здоров'я, пенсійного забезпечення по старості. Коли соціально-економічний клімат у країні міняється таким чином, що сім’ї зможуть поліпшити свій добробут, маючи менше дітей, родини цю можливість використовують. Програми планування сім’ї повинні бути пристосовані до специфічних умов кожної країни. Урбанізація суспільства – це процес у системі "людина – середовище існування", пов'язаний з переселенням людей у міську зону. За даними ООН заразі у містах зосереджено 75-80 % загальної чисельності населення (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 – Статистичні дані по зміні числа міського населення на Землі
У світі налічується близько 160 міст із мільйонним населенням. Урбанізація веде до утворення міст-мегаполісів із чисельністю 25…30 млн. чоловік. Як правило, такі міста займають площу, що перевищує 100 км2, – Мехіко, Чикаго. Великі міста дуже негативно впливають на навколишнє середовище: забруднюють атмосферу пило-газовими відходами від автотранспорту, промислових об'єктів, а ґрунт і воду – токсичними стічними водами. Утворення мегаполісів викликає знищення біосфери. У великих містах дуже високий рівень поширення багатьох хвороб. У сучасному місті поширені різні захворювання: хвороби серцево-судинної системи (до 20 % дорослого міського населення страждає на гіпертонію), вірусні захворювання, внутрішні інфекції, травматизм, злоякісні пухлини, алергійні захворювання, астма. Шумові навантаження, перенаселення, вплив магнітних полів є причиною масових захворювань нервової системи, підвищеної смертності. Науково-технічний прогрес. Цей фактор має кількісні й якісні характеристики. Кількісні характеристики відображають збільшення виробництва в різних галузях (табл. 1.3).
Таблиця 1.3 – Збільшення виробництва у різних галузях
Якісну сторону впливу розглянутого фактора в достатньому ступені відображає зміна кількості елементів таблиці Менделєєва, що використовують у виробництві (табл. 1.4).
Таблиця 1.4 – Кількість хімічних елементів, що використовуються у виробництві
Додатковими факторами, що негативно впливають на біосферу, є помилки в плануванні (розвиток мережі ГЕС, зрошення в Середній Азії), дія військово-промислового комплексу, використання хімічних добрив, пестицидів у сільському господарстві й багато чого іншого. Наслідки антропогенного впливу на природне середовище найчастіше проявляються в різкій зміні санітарно-гігієнічних умов, у порушенні рівноваги природних екосистем, збіднінні видового й популяційного різноманіття, зниженні здатності екосистем до самовідновлення.
|
|
