Завдання і джерела аналізу забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства.

Господарська діяльність підприємств та їх стан багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та матеріальними оборотними ресурсами, організації їх використання.

Основні засоби – це матеріальні активи, які діють у матеріальній формі протягом тривалого періоду(більше року). Їх підприємство утримує для використання їх в процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій.

До матеріальних оборотних ресурсів відносять виробничі запаси – сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети. У сільському господарстві до них, зокрема, відносяться корми, добрива, насіння і садивний матеріал, поточні біологічні активи (тварини на вирощуванні і відгодівлі) тощо.

Завдання аналізу:

1. дослідження забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, окремим видами матеріальних оборотних ресурсів;

2. виявлення відповідності складу та технічного рівня основних засобів виробничій програмі підприємства;

3. визначення ефективності використання основних засобів і матеріальних оборотних засобів, факторів, які впливають на неї;

4. виявлення резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів,

5. визначення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності капітальних вкладень.

Для аналізу наявності основних засобів, їх динаміки, складу, структури, технічного стану використовують систему натуральних (кількісних), вартісних і якісних показників.

Натуральні показники дають змогу оцінити наявність окремих видів основних засобів, рівень забезпечення ними підприємства. Такими показниками, наприклад, є кількість тракторів, комбайнів, поголів’я корів, площа виробничого використання будівель та споруд тощо.

Вартісні показники дозволяють узагальнити інформацію про основні засоби в цілому, їх стан, динаміку, ефективність використання. До них відноситься первісна вартість основних засобів, величина зносу, залишкова вартість основних засобів.

Якісні показники характеризують споживчі характеристики окремих видів основних засобів. Серед них виділимо:показники витрат палива на виконання одиниці робіт, продуктивність, надійність основних засобів, експлуатаційні витрати на підтримку одиниці засобів упродовж року у функціональному стані, ергономічні, естетичні характеристики та ін.

Потребу в конкретних видах основних засобів визначають, виходячи з передбачуваного (планового) обсягу робіт і нормативної потреби в засобах для виконання одиниці роботи. Забезпечення основними засобами оцінюють порівнянням фактичної наявності з потребою.

Наприклад, забезпечення тваринницькими приміщеннями визначають порівнянням кількості скотомісць з поголів’ям, яке треба розмістити; місткість складських приміщень порівнюють з обсягом матеріальних цінностей, які планують зберігати. Забезпечення технікою (тракторами, с.-г. машинами) визначають, виходячи з обсягу робіт та нормативного обсягу виконання робіт одиницею техніки.

Виділяють технічні засоби універсального призначення (використовуються на різних роботах – трактори, автомобілі) і вузькоспеціалізовані. Забезпечення тракторами оцінюють у фізичних одиницях за марками і в умовних еталонних; автомобілями – в одиницях та за їх вантажо-підйомністю. Аналізуючи достатність техніки універсального призначення, орієнтуються на обсяг робіт у найбільш напружені періоди.

Потребу (Пм) в технічних засобах вузькоспеціалізованого використання визначають за формулою:
Пм =

де Q – обсяг робіт, Н – денна (змінна) продуктивність технічних засобів, t – планова кількість днів (змін) періоду використання технічних засобів.

Вивчають можливість оренди вузькоспеціалізованої техніки.

Узагальнюючими показниками забезпечення сільськогосподарського підприємства основними засобами є:

1. фондозабезпеченість, фондоозброєність;

2. енергозабезпеченість, енергоозброєність.

Раціональність цих показників залежить від спеціалізації підприємства, яка визначає потребу в окремих видах основних засобів.

Аналізують рівень екстенсивного використання окремих видів основних засобів. Для цього порівнюють кількість використовуваних технічних засобів, обладнання з фактичною їх наявністю в розпорядженні підприємства.

Встановлюють причини невикористання основних засобів – відсутність обсягу робіт, несправність чи інші проблеми технічного характеру. Вивчають можливість продажу чи здачі в оренду невикористовуваних основних засобів. Важливими якісними характеристиками основних засобів є коефіцієнт їх зносу та коефіцієнт придатності. Вони характеризують технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт зносу – це відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Коефіцієнт придатності – це відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості. Ці обидва показники є доповнюючими – їх сума рівна 1 або 100 %.

Аналіз руху та відтворення основних засобів базується на розрахунку коефіцієнтів:
Показник росту Ір – відношення вартості основних засобів на кінець періоду до їх вартості на початок періоду:
Ір = ОЗк: ОЗп

Показник надходження (введення) основних засобів характеризує інтенсивність їх оновлення. Він визначається відношенням вартості основних засобів, що надійшли упродовж року до їх вартості на кінець року:
Ін = ОЗнадійш : ОЗк

Показник вибуття визначається як відношення вартості основних засобів, що вибути до їх вартості на початок року:
Ів = ОЗвиб : ОЗпоч.

Співвідношення між показниками оновлення і вибуття основних засобів – ступінь інтенсивності їх оновлення:
Іі = Ін : Ів
Якщо Іі > 1 – має місце розширене відтворення основних засобів, і навпаки.

Показники руху і відтворення основних засобів аналізуються як в цілому по підприємству, так і по окремих їх видах. Перевіряється виконання плану з впровадження нової техніки, введення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивних (сучасних) технічних засобів у кожній групі машин і обладнання.

Проблемою аналізу руху й оновлення основних засобів є значна відмінність у цінах на основні засоби, придбані у різні періоди.

Використання частини основних засобів сільськогосподарськими підприємствами здійснюється на засадах оренди майнових паїв. Умови оренди – це умови використання основних засобів.
Аналіз умов оренди майнових паїв здійснюється за системою показників:

1. частка серед основних засобів підприємства орендованих;

2. строк, на який укладено договір оренди;

3. середня орендна плата з розрахунку на 1000 грн. орендованих основних засобів;

4. частка форм орендної плати – грошової, натуральної, відрядної;

5. рівень виплати орендної плати за рік (у % до передбаченої договорами)

Виділяють технологічну та економічну ефективність використання основних засобів. Крім того, аналізують соціальний і екологічний ефект від їх використання. Технологічнаефективність визначається в основному натуральними показниками – специфічними для окремих видів основних засобів:

1. рівень завантаження виробничих потужностей, який визначається відношенням фактичного часу роботи силових машин і обладнання до календарного (запланованого) часу їх використання протягом року чи окремих періодів;

2. коефіцієнт змінності – відношення кількості відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів;

3. виробництво продукції на 1 м2 виробничої площі (тваринницьких приміщень, теплиць і парників, допоміжних промислових виробництв);

4. обсяг зберігання продукції на 1 м3 об’єму складів, елеваторів;

5. середньорічний рівень заповнення тваринницьких приміщень;

6. обсяг виконаної роботи на 1 трактор (еталонних гектарів), автомобіль (тонно-кілометрів), комбайн (гектарів, тонн) тощо;

7. ступінь освоєння проектної виробничої потужності по виробництву основної продукції – відношення фактичного обсягу виробництва продукції до передбаченого проектом;

8. продуктивність корів;

9. урожайність багаторічних насаджень і т.д.

Економічна ефективність використання основних засобів визначається відношенням вартості виробленої продукції, грошових надходжень, прибутку до вартості основних засобів.

Слід врахувати, що на фондовіддачу впливає багато факторів:

1. спеціалізація підприємства;

2. структура основних засобів;

3. рівень завантаження виробничих потужностей;

4. технічний стан основних засобів, рівень їх фізичного і морального зносу;

5. втрати робочого часу (простої, поломки і т.п.);

6. кваліфікація працівників і т.д.

Соціальний ефект від використання основних засобів оцінюють за рівнем і тенденціями оплати праці працівників підприємства, у тому числі змінами, пов’язаними з економним і раціональним використанням основних засобів. Аналізують безпечність використовуваних основних засобів для здоров’я працівників. Аналізують умови оренди майнових паїв, рівень розрахунків за неї.

Екологічний ефект від використання основних засобів характеризується збереженням навколишнього середовища, впливом основних засобів під час їх експлуатації на довкілля.

Основні напрями підвищення ефективності використання основних засобів:

1. збільшувати виробництво продукції, що означатиме повніше використання виробничих потужностей, високу окупність основних засобів;

2. поліпшувати комплектування основних виробничих засобів, удосконалювати їх структуру відповідно до реальних потреб підприємства;

3. забезпечувати своєчасне оновлення основних засобів, використовувати сучасні прогресивні їх зразки.

Підраховують резерви збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок використання основних засобів, підвищення рівня фондовіддачі. Ними можуть бути: введення в експлуатацію не використовуваного обладнання, заміна і модернізація його, скорочення простоїв, у тому числі внутрізмінних, підвищення коефіцієнту змінності, більш інтенсивне використання основних засобів. Резерви збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок введення в дію нових технічних засобів визначаються множенням додаткової їх кількості на фактичну величину середньорічної продуктивності одиниці (виробництва продукції на одиницю засобів) або на фактичну величину всіх факторів, які формують рівень цієї продуктивності:

ΔВПК = ΔК ∙ РВ1
ΔВПК = ΔК ∙ Д1 ∙ Кзм1 ∙ Тзм1 ∙ ГВ1

де ΔВПК – резерв збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення кількості технічних засобів (обладнання); РВ – річний обсяг виробництва продукції на одиницю засобів; Д – обсяг відпрацьованих одиницею засобів днів; Кзм – коефіцієнт змінності роботи засобів; Тзм – середня тривалість зміни, годин, ГВ – виробництво продукції за одну машино-годину роботи обладнання. Підвищення інтенсивності використання технічних засобів призводить до збільшення відпрацьованих на їх одиницю протягом року машино-днів. Добуток цього приросту на очікувану (прогнозовану) кількість одиниць засобів і середньоденний виробіток продукції у звітному періоду покаже резерв збільшення обсягу виробництва продукції (ΔВПД):
ΔВПД = Кпр ∙ ΔД ∙ ГВ1

Щоби підрахувати резерв збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності у результаті кращої організації виробництва, потрібно можливий приріст цього коефіцієнта помножити на плановану кількість днів роботи всього парку технічних засобів відповідного виду і на фактичний змінний виробіток:

ΔВПКзм = Кпр ∙ Дпр ∙ ΔКзм ∙ ЗВ1,
де ЗВ – виробіток за зміну, який може бути представлений к добуток тривалості зміни на годинний виробіток (Тзм ∙ ГВ).

За рахунок скорочення внутрізмінних простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже, й обсяг виробництва продукції. Для визначення величини цього резерву потрібно планований приріст середньої тривалості зміни помножити на фактичний рівень годинного виробітку й на очікувану кількість машино-змін (ЗМпр):
ΔВПТзм = ЗМпр ∙ ΔТзм ∙ ГВ1

За рахунок модернізації технічних засобів, більш інтенсивного його використання, впровадження інноваційних заходів і т.п. можна підвищити середнього динний виробіток, і за рахунок цього – збільшити обсяг виробництва продукції.

Відповідний резерв визначається як приріст годинної продуктивності на очікувану (прогнозовану) кількість роботи обладнання.

Резерв росту фондовіддачі визначають наступним чином:

,

де ΔФВ – резерв приросту фондовіддачі, ФВм, ФВ1 – відповідно можливий і фактичний рівень фондовіддачі, ΔВП – резерв збільшення обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці, ОЗ1 – фактична вартість основних засобів, ОЗдод – додаткова вартість основних засобів, необхідна для освоєння резервів збільшення обсягу виробництва продукції, ОЗневик – резерв зменшення невикористовуваних основних засобів за рахунок їх продажу, списання чи здачі в оренду.