Аналіз собівартості продукції тваринництва.

Загальна економія або перевитрати по тваринництву визначаються так само, як і по рослинництву, тобто шляхом порівняння базисної собівартості фактичного обсягу валової продукції з фактичною сумою витрат по тваринництву. Відношення загальної суми економії або перевитрат до планової собівартості фактичного виходу продукції визначає відсоток зниження або підвищення собівартості продукції тваринництва порівняно з плановою. Наприклад, якщо фактичні витрати по тваринництву становили 908 тис. грн, а економія — 31 тис. грн, то зниження собівартості порівняно з плановою дорівнювало: 31 : (980 + 31) 100 = 3,3 %.
Собівартість одиниці тваринницької продукції окремого виду залежить від рівня продуктивності однієї голови тварин, виходу супутньої і побічної продукції, витрат на утримання однієї середньорічної голови тварин. До складу витрат входять: витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, корми, засоби захисту тварин, роботи і послуги, утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастила, амортизацію, ремонт основних засобів, витрати по використанню і охорону природних ресурсів, організації виробництва й управлінню, страхові платежі, інші витрати.
Наведемо приклад аналізу собівартості виробництва молока. За діючою інструкцією собівартість 1 ц молока та 1 голови приплоду телят визначається витратами на утримання молочного стада, за вирахуванням витрат, віднесених на інші види побічної продукції: гній, шерсть-линьку, волос-сирець. Отриманий результат витрат ділять на кількість кормо-днів, тобто визначають собівартість 1 кормо-дня. Собівартість 1 голови приплоду прирівнюється до вартості 60 кормо-днів, решту витрат відносять на собівартість молока. Вартість гною визначають, виходячи з нормативних витрат на його прибирання і вартості підстилки.

Так само, як і в рослинництві, у тваринництві існує кореляційний взаємозв’язок між рівнем продуктивності тварин і величиною витрат на одну голову. Підвищення оплати 1 людино-години деякою мірою врівноважується виконанням плану з продуктивності тварин. Факти значних перевитрат кормів, невиправдані зростанням продуктивності, потребують детального вивчення.

Рівень використання кормів відображує показник витрат кормових одиниць на 1 ц продукції тваринництва.
Корми є важливим ресурсом виробництва. Вартість кормів дорівнює майже половині загальної суми витрат на виробництво продукції тваринництва. Тому раціональне використання кормів — один з основних шляхів зміцнення економіки господарства. Збільшення ефективності витрачання кормів можна досягти двома шляхами — підвищенням рівня трансформації кормів у тваринницьку продукцію і зниженням вартості раціону та окремих його складових. Тому при аналізі необхідно визначити витрачання кормів за видами у фізичній вазі на одну голову тварин та в кормових одиницях, структуру раціонів і порівняти ці показники з плановими. Для розробки зниження вартості раціону потрібно оцінкити 1 ц фізичної ваги кормів, а також 1 ц кормоодиниць і порівняти ці показники з плановими

Собівартість живої ваги. Окрім собівартості приросту вирощування молодняка та відгодівлі тварин важливо проаналізувати собівартість 1 ц живої ваги поголів’я тварин, реалізованих на м’ясо, і тих, що залишились у господарстві на прикінці року.
Собівартість 1 ц живої ваги тварин залежить від витрат на вирощування і собівартості приросту тварин не лише звітного року, а й минулих років, а також від балансової вартості вибракуваних дорослих тварин. Собівартість 1 ц живої ваги формується з урахуванням:
1) руху поголів’я, ваги живої маси і вартості тварин на початок року;
2) надходження, у тому числі за рахунок приплоду, приросту, інших надходжень;
3) вибуття тварин, у тому числі внаслідок реалізації державі, падежу та іншого вибуття.
По кожному з цих видів руху тварин собівартість 1 ц живої маси залежить від: 1) середньої ваги однієї голови тварин; 2) вартості однієї голови тварин. При аналізі визначають вплив цих факторів

Результати аналізу собівартості за видами продукції рослинництва і тваринництва використовують насамперед при підсумковому аналізі господарської діяльності господарства, розробці заходів з її поліпшення. Такий аналіз сприяє обґрунтуванню ефективної виробничої програми господарства в цілому та окремих його підрозділів. При цьому разом з прийняттям господарських рішень щодо збільшення обсягу валової продукції, зміни галузевої структури та підвищення рівня продуктивності галузей, важливо оцінити рівень витрат на виробництво і виявити шляхи їх зменшення. Для цього використовують показник витрат на 1 грн валової продукції, аналізуючи який з’ясовують:
а) Що є причиною збільшення цього показника — зростання обсяг валової продукції чи висока собівартість одиниці продукції?
б) На скільки можна знизити собівартість одиниці продукції шляхом скорочення витрат на одиницю розміру галузі або підвищення рівня її продуктивності?
З метою економії витрат окремо приймають рішення щодо використання робочої сили, техніки, кормів, добрив тощо. Для цього аналізують ефективність використання відповідного ресурсу виробництва. Величина ресурсів має відповідати розмірам та обсягу виробництва. У разі потреби підвищують рівень використання ресурсів виробництва.
Під час оперативного аналізу витрат тваринництва слід пам’ятати, що здійснення витрат на виробництво відбувається одночасно з отриманням продукції. Тому упродовж року можна періодично проводити орієнтовну калькуляцію та аналізувати собівартості продукції, виявляти суми економії та перевитрат коштів. Під час вивчення собівартості продукції тваринництва враховують її залежність не лише від величини витрат, а й від рівня продуктивності тварин. Рівень продуктивності, у свою чергу, зумовлюється багатьма факторами. Одним з них є кормовий раціон за складом кормів, їхньою кількістю та якістю, який потребує оперативного і періодичного контролю впродовж року. Це питання при аналізі вивчають окремо. Для зменшення затрат праці при проведенні оперативного економічного аналізу доцільно поєднувати дослідження впливу витрачених кормів на продуктивність тварин з аналізом вартості кормів та інших витрат на виробництво, а також з вивченням собівартості продукції.
Згідно з інструктивними вказівками, положеннями про ведення бухгалтерського обліку та звітності від господарства не вимагають калькулювати собівартість продукції тваринництва щомісяця по господарству в цілому або по його підрозділах. Немає також вказівок щодо калькуляції собівартості одиниці продукції тваринництва по внутрігосподарських виробничих підрозділах навіть за підсумками року. Проте здійснення контролю за виробництвом у тваринництві робить необхідним систематичне визначання та аналіз собівартості тваринницької продукції як по господарству в цілому, так і по його структурних підрозділах, і не лише наприкінці року, а й щомісяця за наростаючим підсумком з початку року.
При аналізі враховують, що значну частину кормів списують упродовж року на витрати тваринництва в плановій оцінці, тому точніші висновки можна зробити, вивчаючи витрати кормів за їх видами у натурі, що дає змогу дослідити також склад кормового раціону, який безпосередньо впливає на рівень продуктивності тварин, визначити раціональне співвідношення окремих кормових компонентів у раціоні.
Для щомісячної калькуляції собівартості продукції тваринництва бухгалтерія господарства повинна разом з оприбуткуванням продукції повинна своєчасно списувати витрати на її виробництво. Це має важливе значення для об’єктивної оцінки результатів роботи. Наприклад, якщо частину зелених кормів, згодованих коровам у червні, за даними обліку списують у липні, то собівартість молока у червні занижується, а у липні завищується, і висновки будуть хибні.
Аналіз дає можливість виявити залежність продуктивності тварин від кількості та якості згодованих кормів. Кормовий раціон — це кількість кормових одиниць, витрачених на голову тварин. Його якість залежить від складу кормів, частки окремих видів кормів, якості видів кормів, вмісту перетравного протеїну в кормовій одиниці тощо. Продуктивність тварин перебуває у складній кореляційній залежності від раціонів годівлі. На неї впливають також такі фактори, як породні якості тварин, спосіб їх утримання тощо. При аналізі використання кормів за наведеною методикою особливу увагу приділяють порівнянню складу і розмірам фактичного кормового раціону з плановим, середніми даними по господарству, а також з раціонами інших ферм господарства. Це дає можливість виявити і впровадити найоптимальніші раціональніші кормові раціони, підвищити рівень продуктивності тварин і використання кормових ресурсів в умовах господарства.
При аналізі окремих видів витрат виявлені по них суми економії або перевитрат розглядають у взаємозв’язку зі змінами продуктивності тварин. При цьому враховують, що на продуктивність тварин впливають витрати кормів у натурі та їхня вартість, а вона, в свою чергу, деякою мірою зумовлює величину витрат на оплату праці.
При перевиконанні плану продуктивності тварин економію витрачання кормів слід розглядати як раціональну, і навпаки, перевитрати кормів без зростання продуктивності — як не раціональні. Перевитрати за рахунок зростання собівартості кормів зазвичай вважають нераціональними. Разом з тим, аналізуючи причини високої собівартості кормів ураховують, що їхня середньорічна оцінка складається з вартості виробництва кормів у минулому році, витрат на придбання купованих кормів, планової собівартості кормів, вироблених у поточному році, та витрат на їх транспортування до місця згодовування, переробку і приготування тощо. Тому заходи зі скорочення витрат порівняно з планом мають сприяти зниженню собівартості виробництва кормів поточного року та скороченню витрат на переробку, приготування і згодовування кормів на окремій виробничій дільниці господарства. Цього досягають, впроваджуючи раціональні методи годівлі та утримання худоби, забезпечуючи поголів’я повноцінними раціонами кормів, поліпшуючи якісний склад стада, підвищуючи рівень механізації виробничих процесів.
Оперативний аналіз собівартості продукції у тваринництві не завжди ґрунтується на точних поточних даних. Проте це ефективний засіб контролю за виробництвом, який дає змогу своєчасно виявляти тенденції щодо зміни того або іншого фактора, а управлінцям господарства — вживати необхідних заходів щодо поліпшення виробни

Аналіз накладних витрат.