Аналіз собівартості продукції рослинництва.

Для визнання загальної суми економії (перевитрат) від планової собівартості фактичного збору продукції віднімають фактичні витрати по рослинництву в цілому. Відсоток зміни собівартості валової продукції рослинництва порівняно з плановою дорівнює відношенню загальної суми економії (зниження) або перевитрат (підвищення) до планової собівартості фактичного збору продукції. Загальну суму планової собівартості фактичної продукції обчислюють зменшуючи фактичні витрати на суму перевитрат або збільшуючи їх на суму економії. Наприклад, якщо фактичні витрати на основну продукцію становили 900 тис. грн, то зниження собівартості продукції рослинництва дорівнювало: 30 : (900 +
+ 30) · 100 = 3,22 %.
Собівартість 1 ц основної продукції сільськогосподарських культур залежить від урожайності основної продукції з 1 га, витрат на вирощування культури і виходу побічної продукції.
Витрати у рослинництві групують за статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальне страхування; витрати на насіння і садивний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, роботи і послуги, зокрема плата за подачу води для зрошення; витрати на утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастильні матеріали, амортизацію, ремонт основних засобів; витрати на використання й охорону природних ресурсів; витрати по організації виробництва та управлінню; невиробничі витрати; інші витрати.
Аналіз собівартості продукції за окремою культурою розпочинають з групування і порівняння фактичних показників з плановими

Одним з важливих завдань аналізу є кількісний вимір впливу окремих факторів на собівартість продукції. При цьому визначають економію і перевитрати по факторах у розрахунку на 1 ц продукції і на валовий збір у цілому

Як свідчать дані аналізу господарювання (особливо за кілька років) як постійні, так і змінні витрати, сумарно дещо змінюються внаслідок посилення інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві, впливу погодних умов тощо.
У межах однієї культури до постійних витрат належать витрати: минулих років, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, на догляд за рослинами, придбання насіння, мінеральних та органічних добрив, страхові платежі, накладні витрати. До умовно-змінних, які залежать від урожайності культури, — витрати на збирання врожаю, оплату праці в частині додаткових виплат за продукцію, виплату премій за підвищення врожайності культур тощо.
У тваринництві до постійних витрат на одну голову тварин належать: пряма оплата праці, амортизація і витрати на поточний ремонт, вартість підстилки і підтримуючого корму, накладні витрати та деякі інші. Змінний характер мають витрати продуктивних кормів, витрати на додаткову оплату праці за продукцію тощо.
Якщо позначити постійні витрати на одиницю галузі а, змінні витрати з розрахунку на одиницю продукції — b, а продуктивність одиниці галузі — q, то витрати на одиницю галузі (Сг) можна представити у вигляді формули
Сг = а + bq.
Звідси собівартість одиниці продукції
Сп = a : q + b.
Отже, витрати на одиницю галузі — величина непостійна. Вони збільшуються або зменшуються залежно від продуктивності галузі за рахунок змінних витрат. Тому рівень продуктивності галузі впливає на собівартість одиниці продукції лише за рахунок постійних витрат на одиницю галузі. Врахування цієї обставини при аналізі має принципове значення для правильної оцінки досягнутого рівня собівартості продукції і впливу на неї окремих факторів. В умовах госпрозрахунку результати аналізу витрат використовують для правильної організації оплати праці за продукцію, преміювання за економію коштів тощо. Аналіз витрат з урахуванням умовного поділу їх на постійні та змінні є важливим засобом виявлення резервів і обґрунтування стратегії зниження собівартості продукції.

Для групування витрат на постійні та змінні, а також для ефективнішого пошуку резервів зниження собівартості аналіз витрат у галузях рослинництва не повинен обмежуватися вивченням їх лише за тими елементами і статтями, які відображені у звітних калькуляціях, виходячи з економічного змісту витрат. Для потреб управління виробництвом необхідно також вивчити витрати за технологічними ознаками виробництва, тобто потрібно знати величину витрат за минулий рік, на проведення передпосівного обробітку ґрунту і сівбу, догляд за культурою, збирання врожаю. Витрати на виконання кожного з цих видів робіт складаються з витрат на оплату праці, вартості роботи тракторів, вантажних автомобілів та інших обслуговуючих виробництв, інших прямих витрат. Саме за виробничими процесами і операціями розраховується та обґрунтовується планова собівартість продукції вирощування культур у технологічних картах, а також складається фактична собівартість у процесі виробництва. Тому для аналізу собівартості разом з даними річного звіту широко використовують дані внутрішньогосподарської звітності та обліку витрат за роботами у рослинництві

нформація, отримана внаслідок аналізу собівартості продукції рослинництва, може бути використана керівниками і фахівцями для обґрунтування планового рівня собівартості продукції і технології вирощування культур. Щодо вирощування цукрових буряків актуальними завданнями для господарства діяльність якого аналізується є подальше вдосконалення організації та технології виробництва, впровадження комплексної механізації при обробітку посівів, догляді за ними й особливо під час збирання врожаю для того щоб досягти мінімальних затрат ручної праці. З цією метою потрібно вивчати досвід виробництва передових господарств, впроваджувати прогресивну технологію вирощування культур.
Оперативний аналіз витрат рослинництвапроводиться шляхом порівняння показників фактичних обсягів робіт і витрат на їхнє виконання з нормативами технологічних карт.
Для оперативного економічного аналізу виробництва у рослинництві у господарстві мають бути розроблені на належному рівні технологічні карти на кожну культуру, які містили б необхідну інформацію для розрахунку планових нормативів витрат на одиницю фізичного обсягу кожного виду робіт.
При складанні технологічних карт важливо враховувати передовий досвід виробництва та конкретні умови господарства. При істотних змінах у технології та організації вирощування сільськогосподарських культур у такі карти вносять відповідні корективи.
Для впровадження системи оперативного аналізу важливе значення має узгодженість обліку і планових та нормативних даних. Вивчення сучасної практики ведення бухгалтерського обліку на аграрних підприємствах показує, що підвищення ролі його контрольних функцій в управлінні потребує докорінного поліпшення обліку робіт і витрат у рослинництві. Здійснення систематичного документально обґрунтованого аналізу технології у рослинництві можливе у тих випадках, коли аналітичний облік виробництва відображує не тільки вартісні, а й кількісні показники, що характеризують обсяги виконаних робіт.
Аналіз виконання плану технології вирощування культур і витрат на виробництво проводять, дотримуючись максимальної деталізації виробничих процесів та операцій, яка передбачена технологічними картами. Це потрібно, по-перше, для контролю за здійсненням наміченої технології виробництва; по-друге, без поопераційної деталізації витрат з вирощування культур у рослинництві оперативний аналіз взагалі неможливий, оскільки одним з його завдань є щомісячне визначення показників економії або перевитрат шляхом порівняння фактичних витрат по культурах з плановими.
Однак у рослинництві витрати помісячно не плануються. Передбачити на початку року ліміти витрат по місяцях складно і до того ж непотрібно. Їх можна визначити під час аналізу, виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за місяць і планових нормативів витрат на одиницю кожного виду робіт, які містяться у технологічних картах.
Економічний оперативний аналіз виконання технології виробництва у рослинництві доцільно проводити щомісяця з деталізацією їх за окремими роботами, культурами або їх однорідними групами. Технологія проведення робіт у рослинництві залежить від кліматичних умов, стану ґрунту, посівів тощо. Тому важко наперед визначити конкретні строки робіт. Також може змінитися послідовність або кратність їх виконання тощо. Це зумовлює необхідність аналізувати у рослинництві витрати на фактично виконаний обсяг робіт і водночас контролювати виконання технології вирощування культур. По закінчених роботах, а також за необхідності по кожній роботі, на основі даних аналізу за попередні місяці можна визначити і проаналізувати показники обсягу робіт, витрат і відхилень їх від планових зростаючим підсумком з початку року. За допомогою цього способу наприкінці року можна скласти планову і фактичну калькуляцію витрат на 1 га площі посіву культури не тільки за економічними елементами і статтями, а й за технологічними операціями. Це має важливе значення для дослідження впливу на собівартість окремих факторів з урахуванням поділу всіх витрат виробництва на постійні та змінні.
Під час контролю за витратами впродовж року особливу увагу приділяють затратам праці, оскільки на оплату праці припадає найбільша частка витрат рослинництва. Це дає змогу управлінцям господарства приймати рішення, спрямовані на пошук резервів економії витрат, подальше зниження собівартості продукції.
При аналізі собівартості аналітичну інформацію опрацьовують за допомогою сучасних електронно-обчислювальних машин. Для цього господарства можуть користуватися як власними комп’ютерами, так і послугами спеціальних центрів або наукових закладів, які виконують розрахункові роботи на ЕОМ.