Громадський контроль за охороною праці. Білет 1
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів згідно НПАОП 0.00-4.12-05 проводиться до початку виконання ними своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки. Тематичний план і програма навчання для них складаються на основі типового тематичного плану і програми та з урахуванням вимог охорони праці для конкретного виробництва.
Заступники керівників (на яких покладені обов'язки з управління охороною праці) центральних органів виконавчої влади, державних адміністрацій усіх рівнів, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств, спеціалісти служби охорони праці, керівники та викладачі кафедр охорони праці вищих закладів освіти, галузевих і регіональних навчальних центрів з охорони праці проходять навчання та перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті охорони праці
Посадові особи і спеціалісти проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, які одержали дозвіл Держпромгірнагляду на проведення відповідного навчання. Інші посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов'язків, до початку роботи, а також періодично раз на три роки безпосередньо на підприємстві.
Посадові особи і спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, проходять навчання та перевірку знань у навчальних закладах, які отримали відповідний дозвіл Держпромгірнагляду.
Посадові особи і спеціалісти, які при перевірці знань виявили незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань з питань охорони праці.
За певних обставин (введення в експлуатацію нового устаткування, призначення на іншу посаду, на вимогу працівника Держпромгірнагляду) посадові особи і спеціалісти можуть проходити позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Керівники підприємств, виробничих та науково-виробничих об'єднань, а також посадові особи цехів, дільниць, виробництв, де сталася техногенна аварія чи катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Посадові особи і спеціалісти, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.00-8.02-93) та робіт, що потребують професійного відбору (ДНАОП 0.03-8.06-94), при прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов, а надалі — періодичні перевірки знань у строки, встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.
Кондиціонування повітря
Кондиціонуванням повітря називається його автоматична обробка з метою підтримки у виробничих приміщеннях заздалегідь заданих метеорологічних умов незалежно від зміни зовнішніх умов і режимів усередині приміщення. При кондиціонуванні автоматично регулюється температура повітря, його відносна вологість і швидкість подачі в приміщення в залежності від часу року, зовнішніх метеорологічних умов і характеру технологічного процесу в приміщенні. Визначені параметри повітря створюються в спеціальних установках – кондиціонерах. У ряді випадків крім забезпечення санітарних норм мікроклімату повітря в кондиціонерах роблять спеціальну обробку: іонізацію, дезодорацію, озонування і т.п.
Кондиціонери можуть бути місцевими (для обслуговування окремих приміщень) і центральними (для обслуговування декількох окремих приміщень).
Кондиціонування повітря відіграє істотну роль не тільки з погляду безпеки життєдіяльності, але й у багатьох технологічних процесах, при яких не допускаються коливання температури і вологості повітря (особливо в радіоелектроніці). Тому установки кондиціонування в останні роки знаходять усе більш широке застосування не лише у житлових приміщеннях і офісах, а і на великих промислових підприємствах. Особливо важливою система кондиціонування повітря є для поліграфічних підприємств, де є потреба підтримувати температуру і відносну вологість повітря в усталених межах.
3. Основні причини пожеж.
Безпосередньою причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.
Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.
До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:
- недосконалість технологічних процесів;
- недоліки монтажу електрообладнання;
- недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;
- недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;
- порушення режиму зберігання, транспортування та обробки самозаймистих речовин;
- розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;
- поява горючого середовища в умовах де є джерело займання;
- недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін.
Отже профілактика пожеж має зводитись переважно до різноманітних форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого процесу горіння або вибуху.
Аналізом і обліком пожеж в державі займається Державний департамент пожежної безпеки МНС.
Процес неконтрольованого горіння супроводжується появою у навколишньому середовищі значної кількості токсичних речовин, небезпечних та шкідливих для організму людини, що знаходяться в зоні його впливу.
Тяжкість впливу негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами, зумовлена зростанням енергонасиченості виробництв, збільшенням щільності інженерних комунікацій, підвищенням рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, що збільшує масштабність пожеж та тяжкість їх наслідків.
Причиною зростання жертв на пожежах стає те, що технічні можливості державної пожежно-рятувальної служби значно відстають від сучасних вимог щодо засобів пожежогасіння та рятування людей.
Білет 2
Громадський контроль за охороною праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Професійні спілки та уповноважені з питань охорони праці здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.
Згідно із Законом "Про охорону праці" у разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Професійні спілки також мають право:
— на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці;
— брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них;
— вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
Представники профспілок та уповноважені з пишань охорони праці мають право:
— безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;
— вносити у спеціально заведену для цього книгу обов'язків для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;
— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці;
— брати участь у перевірках стану безпеки та умов праці, які проводяться посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади;
— бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства;
— бути представниками трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судах.
Законодавство України (КЗпПУ, Закон про "Професійні спілки" тощо) покладає на профспілки чимало повноважень, що стосуються охорони праці. Представники профспілок беруть участь у вирішенні таких питань:
— опрацювання національної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
— опрацюванні нормативно-правових актів з охорони праці;
— опрацювання роботодавцем комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
— розслідування нещасних випадків та профзахворювань;
— підготовка подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам;
— розроблення пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору;
— організація соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;
— визначення Кабінетом Міністрів України порядку перегляду і збільшення тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків;
— робота у комісіях із питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання питань з охорони праці.
|