Громадський контроль за додержанням законодавства з ОП. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Білет 20
1. Аналіз виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Аналіз виробничого травматизму й професійних захворюваньмає на меті з’ясувати джерела шкідливих та небезпечних чинників в конкретних умовах виробничої діяльності, що спричиняють негативні наслідки та визначити причини, що їх спричиняють.
Причини, що спричиняють нещасні випадки умовно можна поділити на побічні та безпосередні.
Побічні причини можуть бути виявлені ще задовго до виникнення нещасного випадку.
Безпосередні причини передують виникненню нещасного випадку і їх неможливо завчасно виявити.
Побічні і безпосередні причини можуть бути як матеріальними, так і особистими (стійка необережна поведінка людини).
Матеріальні та особисті чинники створюють можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини.
Аналіз причин нещасного випадку дає підставу стверджувати, що він є наслідком ланцюгової реакції подій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня.
Можливі причини виробничого травматизму об’єднуються у чотири групи:
· Технічні причини – недосконалість технологічного процесу, запобіжних пристроїв, пристосувань, обладнання, інструментів, відсутність інженерних розрахунків та ін;
· Організаційні причини – незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації, навчання та ін;
· Санітарно-гігієнічні причини – ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування і т.ін;
· Психофізіологічні причини – необережність, емоційна збудливість, втома, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, хворобливий стан, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму і т.ін;
Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.
2. Основні причини пожежі
Безпосередньою причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.
Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.
До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:
- недосконалість технологічних процесів;
- недоліки монтажу електрообладнання;
- недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;
- недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;
- порушення режиму зберігання, транспортування та обробки самозаймистих речовин;
- розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;
- поява горючого середовища в умовах де є джерело займання;
- недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін.
Отже профілактика пожеж має зводитись переважно до різноманітних форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого процесу горіння або вибуху.
Аналізом і обліком пожеж в державі займається Державний департамент пожежної безпеки МНС.
Процес неконтрольованого горіння супроводжується появою у навколишньому середовищі значної кількості токсичних речовин, небезпечних та шкідливих для організму людини, що знаходяться в зоні його впливу.
Тяжкість впливу негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами, зумовлена зростанням енергонасиченості виробництв, збільшенням щільності інженерних комунікацій, підвищенням рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, що збільшує масштабність пожеж та тяжкість їх наслідків.
Причиною зростання жертв на пожежах стає те, що технічні можливості державної пожежно-рятувальної служби значно відстають від сучасних вимог щодо засобів пожежогасіння та рятування людей.
Небезпекою для організму людини в умовах пожежі є:
- відкрите полум’я – температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу, протягом якого людина може переносити критичні температури становить 10-15 с.
- наявність токсичних продуктів горіння – за токсичністю продуктів горіння полімерні матеріали поділяються на надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірно небезпечні і мало небезпечні.
- оксид вуглецю – спричиняє найбільшу кількість жертв через те, що червоні кров’яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем через створення карбоксігемоглобіну.
- дим – втрата видимості через задимлення, створює загрозу для евакуації людей, особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне димоутворення).
- низька концентрація кисню – небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин.
- нагріте повітря – вдихання розігрітого до 60°С повітря призводить до некрозу верхніх дихальних шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.
- руйнування будівельних конструкцій, які в умовах пожежі втрачають вогнестійкість і міцність, що призводить до травмування і навіть загибелі людей.
Аналіз можливих небезпечних і шкідливих чинників в умовах пожежі допоможе розробити структуру заходів щодо забезпечення ефективного функціонування системи пожежної безпеки для кожного конкретного виробничого об’єкту.
3. Види електричних травм
Травми, що їх людина зазнала в наслідок дії електричного струму, поділяють на місцеві, загальні (електричні удари) і змішані (місцеві електричні травми й електричні удари одночасно).
Місцеві електричні травми – чітко виражені місцеві порушення тканин організму, найчастіше це ушкодження шкірного покриву, а іноді м'яких тканин, суглобних сумок і кісток. Місцеві електричні травми виліковуються, працездатність людини відновлюється цілком чи частково.
Характерні види місцевих електричних травм – електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електрофтальмія і механічні ушкодження. Найбільш розповсюджені електричні опіки, причому близько 1/3 їх числа супроводжується іншими ураженнями.
Розрізняють опіки: струмові (контактні) і дугові. Контактні електроопіки, тобто ураження тканин у місцях входу, виходу і на шляху електроструму виникають в результаті контакту людини зі струмоведучою частиною. Ці опіки виникають при експлуатації електроустановок напругою не вище 1—2 кВ. Дуговий опік обумовлений впливом електричної дуги, що створює високу температуру. Дуговий опік виникає при роботі електроустановок, часто є наслідком випадкових коротких замикань в установках вище 1000В чи помилкових операцій персоналу. Ураження виникає від полум'я електричної дуги чи одягу, що зайнявся від неї.
Можуть бути також комбіновані ураження (контактний електроопік і термічний опік від полум'я електричної дуги чи одягу, що зайнявся, електроопік у поєднанні з різними механічними ушкодженнями.
За глибиною ураження всі опіки поділяються на чотири ступені: перший супроводжується почервонінням і набряком шкіри; другий – утворенням водяних пухирів; третій – омертвінням поверхневих і глибоких шарів шкіри; четвертий – обвуглюванням шкіри, ураженням м'язів, сухожиль і кісток.
Електричні знаки це чітко окреслені плями сірого чи блідо-жовтого забарвлення на поверхні шкіри людини, що зазнала дії струму. Знаки мають круглу чи овальну форму із заглибленням у центрі. Вони бувають у вигляді подряпин, невеликих ранок чи забитих місць, бородавок, крововиливів у шкірі і мозолів.
Металізація шкіри – проникнення в її верхні шари частинок металу, що розплавився під дією електричної дуги. Це можливо при коротких замиканнях, відключеннях роз'єднувачів і рубильників під навантаженням тощо. Уражена ділянка шкіри має шорстку поверхню, колір якої визначається кольором сполук металу, що потрапив на шкіру: зелений виникає при контакті з міддю, сірий – з алюмінієм, синьо-зелений – із латунню, жовто-сірий – зі свинцем.
Електроофтальмія – запалення зовнішніх оболонок ока в наслідок впливу могутнього потоку ультрафіолетових променів. Таке опромінення можливе при наявності електричної дуги (наприклад, при короткому замиканні), що є джерелом інтенсивного випромінювання не тільки видимого світла, але й ультрафіолетових і інфрачервоних променів.
Механічні ушкодження виникають в результаті різких, мимовільних (рефлекторних), судомних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини. При цьому можливі розриви шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також вивихи суглобів і переломи кісток.
Електричний удар — це збудження тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Розрізняють чотири ступені електричного удару:
I – судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;
II – судомне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;
III – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності чи (і) дихання;
IV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і зупинка кровообігу.
Білет 21
1. Призначення та класифікація систем вентиляції.
У створенні сприятливих умов праці ефективним засобом є вентиляція — процес організованої і регулярної заміни у приміщеннях забрудненого повітря на чисте і свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція буває природна і механічна (штучна).
Механічна вентиляція — це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів. Сукупність вентиляційного агрегату, повітроводів, регулювальних, пускових та інших пристроїв складає вентиляційну систему для конкретного виробничого приміщення.
Штучна вентиляція може бути загально обмінною, місцевою та комбінованою.
Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсичного забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиляцію.
Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і припливновитяжними (комбінованими).
Вибір системи залежить від призначення виробничого приміщення, особливостей виробничого процесу, інтенсивності виділення шкідливих речовин та інших причин. Наприклад, у приміщеннях, де інтенсивно виділяються шкідливі речовини, для запобігання їх поширенню в інші приміщення застосовують витяжну систему вентиляції. Якщо у виробничих приміщеннях виділяються пари або гази з густиною, що перевищує густину повітря(пари кислот тощо), то штучна вентиляція повинна забезпечувати видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% — з верхньої. Якщо ж густина речовин, що забруднюють виробниче приміщення, менше за густину повітря, то потрібно видалити забруднене повітря у верхній зоні. У хімічних лабораторіях, акумуляторних цехах, де встановлені витяжні шафи, аспіраційні установки та пристрої, необхідно забезпечити відповідний приплив у приміщення свіжого повітря.При роботі припливно-витяжної вентиляції необхідно, щоб кількість повітря, що надходить ззовні, не перевищувала або була на 10-15% меншою від кількості повітря, що видаляється витяжними пристроями.
Ефективність вентиляції залежить від різниці зовнішньої і внутрішньої температури, від правильного розміщення і площі поперечного перетину витяжних і припливних каналів. Припливні канали розміщуються у верхній частині поздовжніх стін на 40-45 см нижче горищного перекриття у шаховому порядку між вікнами, а витяжні — у стелі з виходом на гребінь покрівлі.
Потребу в чистому повітрі на одного працівника на годину можна визначити за формулою:
a = к /р — g, де: a — необхідний вентиляційний об’єм повітря; к — кількість літрів вуглекислого газу, що виділяє людина за 1 годину; р — допустима концентрація вмісту вуглекислого газу в приміщенні (0,1 %) — 1,0 л в 1 м3 повітря; g — вміст вуглекислого газу в повітрі (0,03%) — 0,03 л в 1 м3 повітря.
Швидкість руху повітря має становити:
- для: видалення газів з холодних приміщень — 0,5-1 м/с, з теплих — 1,0-1,5 м/с;
- для видалення пилу — відповідно 0,8-1,5 м/с і 1,5-2,5 м/с.
Якщо у виробниче приміщення не поступають шкідливі та такі, що дурно пахнуть речовини з сусідніх приміщень і за умови, що на одного працівника припадає 20 м3 приміщення, вентиляція повинна забезпечити подачу зовнішнього повітря не менше 20 м3/год. Приточне (припливне) повітря має поступати в робоче приміщення в теплий період року на рівні близько 1,8 м від підлоги, а в холодну — не нижче 4 м від підлоги. При цьому в холодну пору року при відкритих дверях може надходити велика кількість холодного повітря. Для запобігання цьому використовують повітряно-теплові завіси на двері, що мають забезпечити необхідну температуру у приміщеннях:
- 14°С — при легкій фізичній роботі;
- 12°С — при роботі середнього навантаження;
- 8°С — при важкій роботі.
Місцева вентиляція забезпечує нормалізацію повітряного середовища на робочих місцях. Вона може бути припливною (повітряні душі, повітряні та повітряно-теплові завіси) і витяжною(вловлювання шкідливих речовин безпосередньо біля місць їх утворення).
Для створення та автоматичного підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою умов мікроклімату використовують кондиціювання.
Кондиціювання повітря може бути повним, коли регулюються всі параметри повітря(вологість, температура, очищення від пилу, дезінфекція, озонування тощо) і неповним, коли регулюються лише частина параметрів повітряного середовища приміщення.
2. Евакуація людей із будівель та приміщень.
Евакуація [ лат. еvacuatio - вивільнювати] – організований вивіз людей, майна та обладнання підприємств та установ з місця, що знаходиться під загрозою техногенної катастрофи, стихійного лиха і т.д.
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:
можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);
виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.
Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Евакуаційні заходи здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
В даній роботі буде розглядатись такий вид евакуації, як евакуація людей з приміщень і будівель.
|